Ухвала суду № 107112786, 02.11.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8241/22

Провадження № 1-кс/201/3085/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022131370002333, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилався на те, що Слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 12022131370002333 від 05.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України за фактом вчинення колабораційної діяльності, шляхом добровільного зайняття посади, в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Марківської селищної ради Старобільського району Луганської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

У зв`язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, 24.02.2022 захоплено селище міського типу Марківка Старобільського району Луганської області.

На початку березня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, з метою зайняття посади в правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме у Марківському районному відділі внутрішніх справ так званого «міністерства внутрішніх справ Луганської народної республіки», який розташований у смт. Марківка, Марківської селищної територіальної громади Старобільського району Луганській області, маючи злочинний умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі так званого «міністерства внутрішніх справ Луганської народної республіки», реалізуючи вказаний злочинний умисел, надав згоду представникам окупаційної влади Російської Федерації на добровільний вступ і вступив на посаду до незаконного правоохоронного органу так званої «Луганської народної республіки» - Марківський районний відділ внутрішніх справ «міністерства внутрішніх справ Луганської народної республіки».

Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, ОСОБА_4 на початку липня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, присягнув на вірність, так званій «Луганській Народній Республіці», що є частиною окупаційної адміністрації Російської Федерації та під час дії воєнного стану добровільно зайняв посаду структурного підрозділу окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Марківської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області, а саме: незаконного правоохоронного органу, так званого Марківського районного відділу внутрішніх справ «міністерства внутрішніх справ Луганської народної республіки» незаконно проголошеного так званою «Луганською народною республікою».

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, у зв`язку із чим 30.09.2022 йому заочно повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Вина підозрюваного ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами допитів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколом огляду публікації на сторінці Інтернет (Берклійський Протокол) від 13.09.2022, іншими документами, здобутими у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Складена та повідомлена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс. Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, N 182).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівствах від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 3 серпня 1990 року).

Таким чином, має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 має відкриті розрахункові рахунки на яких маються грошові кошти та по яким здійснюється рух грошових коштів в акціонерному товаристві комерційному банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), який має юридичну адресу: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001.

Так, згідно інформації від 20.09.2022 № 20.1.0.0.0/7-220919/20733, наданої АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що у ОСОБА_4 відкрито в банку рахунки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, передбачено, що завданням арешту майна є запобігання його відчуження та слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Окрім цього, п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено можливість накладення арешту на майно з метою конфіскації майна як виду покарання.

Водночас, у ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, накладення арешту на майно з метою конфіскації майна, як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме та нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, визначено необхідність арешту майна.

Таким чином, з метою виконання завдань, покладених на органи досудового розслідування та забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також недопущення приховування, відчуження грошових коштів шляхом пересилання або зняття з банківських рахунків, виникла об`єктивна необхідність у накладенні арешту на банківські рахунки, які відкриті на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , а саме, на всі грошові кошти у будь-якій валюті готівкою або безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на його банківських рахунках на зберіганні у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розташоване за адресою: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001.

Необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 обґрунтовується тим, що останній, перебуваючи на свободі, розуміючи, що дане майно підлягає конфіскації як вид покарання, має можливість здійснити відчуження майна, яке підлягає арешту.

Враховуючи, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може стати наслідком його відчуження підозрюваного ОСОБА_4 на користь третіх осіб, що відповідно унеможливить застосування до останньої конфіскації майна у межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України..

Прокурор надав суду заяву з проханням розглядати клопотання без його участі.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України - Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Приписами ч. 5 ст. 173 встановлено, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

На підставі викладеного, а також з врахуванням матеріалів клопотання та наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та можливість задоволення клопотання, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку про те, що з метою не допущення переховування, забезпечення схоронності вищевказаного майна, а також для забезпечення схоронності майна, накладення арешту в даному кримінальному провадженні є необхідним, оскільки метою накладення арешту є забезпечення його збереження на час досудового слідства та судового провадження у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт з обмеженням права користуватися та розпоряджатися на банківські рахунки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001) на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також, грошові кошти, які розміщенні на рахунках.

Строк оскарження ухвали протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя ОСОБА_1