Ухвала суду № 107111827, 04.11.2022, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

04 листопада 2022 року м. Чернігівсправа № 927/962/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали заяви б/н від 01.11.2022

За заявою: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до боржника: Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України»,

код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України заборгованості у розмірі 228 376,06 грн за надані послуги адвоката за договором № 07/10/21 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 07.10.2021, з яких 214 238,51 грн основний борг, 12 452,55 грн інфляційні втрати та 1685,00 3 % річних.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості послуг згідно договору.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу судового наказу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема в порядку наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, визначені ГПК України.

Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ ГПК України.

Заявником щодо видачі судового наказу є адвокат Лаврищев Віктора В`ячеславович.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа підприємець.

Частиною 3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особі та фізичні особи підприємці.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Як вказувалося вище, у п. 16 ч. 1 ст. 20 та у ч. 3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України визначено суб`єктний склад учасників наказного провадження та унормовано, що боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, здійснює виключно адвокат фізична особа.

Адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону).

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Враховуючи викладене вище, адвокат не може вважатись фізичною особою підприємцем, а є самозайнятою особою, що здійснює незалежну професійну діяльність і вказані поняття не можуть отожнюватись.

Отже, адвокат не підпадає під визначення фізичної особи підприємця у розумінні ст. 147 Господарського процесуального кодексу України.

Зобов`язання майнового характеру, що виникають між суб`єктами господарювання та негосподарюючими суб`єктами-громадянами, не є господарськими та регулюються іншими актами законодавства (ч. 3 ст. 175 ГК України).

Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 701/281/18-ц від 29.05.2019 та у справі № 727/9352/17 від 21.08.2019.

Відповідно до частини 1 статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви заявником заявлено вимоги про стягнення заборгованості на підставі договору № 07/10/21 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 07.10.2021 як фізичною особою, а тому такі вимоги за суб`єктним складом сторін підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості заявника саме фізичну особу, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно щодо суб`єктів господарювання, і відсутність у заявника статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.

Таким чином, заявником порушено вимоги ст. 147 Господарського процесуального кодексу щодо складу сторін наказного провадження.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення 228 376,06 грн заборгованості задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з наведених вище підстав унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до місцевого загального суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 147, 152, 153, 175, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» 228 376,06 грн заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 04.11.2022. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун