Рішення № 107111393, 31.10.2022, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2022м. СумиСправа № 920/414/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/414/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (вул. Снайпера, буд. 13, м. Охтирка, Сумська область, 42704; код за ЄДРПОУ 40050036),

до відповідачаКомунального підприємства Центральна районна аптека №4 Охтирського району (пров. Харківський, буд. 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700; код за ЄДРПОУ 01979523),

про стягнення 238997,79 грн

установив:

28.06.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 238997,79 грн (двісті тридцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім грн 79 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 3094,72 грн (три тисячі дев`яносто чотири грн 72 коп.).

Ухвалою від 01.07.2022 у справі №920/414/22 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 490,75 грн (оригінал квитанції, платіжного доручення тощо).

08.07.2022 на виконання вимог ухвали від 01.07.2022 у справі №920/414/22 ТОВ «Брокенергія» подано супровідний лист №223-р від 06.07.22, яким надано докази сплати судового збору у розмірі 490,75 грн (платіжне доручення №556 від 05.07.22), зазначений доказ долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 13.07.2022 у справі № 920/414/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Копія ухвали від 13.07.2022 у справі №920/414/22 була надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України на поштові та електронні адреси, зазначені у позовній за списом розсилки 1599 від 13.07.2022. Водночас, актом начальника відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) від 14.07.2022 встановлено, що копії зазначеної ухвали не направлені поштою у зв`язку із відсутністю коштів для здійснення поштових відправлень.

Копія ухвали від 13.07.2022 у справі №920/414/22, надіслана відповідачу 15.08.2022 на адресу, зазначену у позові, що також співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ: Комунальне підприємство Центральна районна аптека №4 Охтирського району, пров. Харківський, 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700, була повернута відділенням поштового зв`язку 25.08.2022 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18.).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Відповідач ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, ні доказів сплати заборгованості суду не подав.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, враховуючи принцип незмінності складу суду, передбачений ст.32 ГПК України, розгляд справи в зв`язку з тимчасовою відсутністю коштів на відправлення поштової кореспонденції для належного повідомлення учасників справи про розгляд судом зазначеної справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Пунктом 1.4. нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» ідентифікаційний код 40050036 (затвердженого рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» від 09.04.2019 №2) визначено, що Товариство є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» в частині прав, обов`язків та правочинів відповідно до розподільного балансу від 01 жовтня 2015 року затвердженого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія», в тому числі прав та обов`язків за договором оренди №098/97 від 08.10.1997, а також щодо здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії, з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії і надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

01.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокенергія») (далі позивач, виконавець) та Охтирською центральною районною аптекою №4 (далі споживач, відповідач) укладено договір №90ТОФ/2011 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - послуги), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 1.3. та 1.4. договору визначено, що характеристика об`єкту (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) споживання - договірні навантаження теплової енергії вказані в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору. Характеристики засобів обліку води і теплової енергії, умови обліку споживання послуг вказані в додатках №1, №2, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 3.1.-3.4. договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Зміна форми розрахунків допускається за згодою сторін. Споживач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру. У випадку зміни тарифів на послуги виконавець здійснює перерахунки згідно п. 2.2 договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць (в подальшому за текстом цього договору - розрахунковий місяць). Споживач до 25 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Споживач має право на отримання своєчасно та належної якості послуг згідно із чинним законодавством України та умовами цього договору, а також споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені цим договором строки ( п. 4.1.1. та п. 4.2.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір укладається на 1 (один) рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Позивачем у позові зазначено, що відповідно до п. 9.1. договору останній є щорічно пролонгованим та на час звернення з позовом - діючим.

Додатком №1 до договору встановлено, що послуга з централізованого опалення надається об`єкту Аптека №4 за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов договору у період з березня 2019 року по листопад 2021 року сторонами спору підписано та скріплено печатками підприємств наступні акти:

акт про надання послуг теплопостачання від 31.03.2019 на суму 9232,67 грн;

акт про надання послуг теплопостачання від 30.04.2019 на суму 845,47 грн;

акт про надання послуг теплопостачання від 30.11.2019 на суму 8229,61 грн;

акт про надання теплової енергії у грудні 2019 року на суму 10274,60 грн;

акт про надання теплової енергії за січень 2020 року на суму 11916,95 грн;

акт про надання теплової енергії за лютий 2020 року на суму 9859,09 грн;

акт про надання теплової енергії за березень 2020 року на суму 7047,66 грн;

акт про надання теплової енергії за квітень 2020 року на суму 2302,62 грн;

акт про надання теплової енергії за листопад 2020 року на суму 6909,29 грн;

акт приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії за грудень 2020 року на суму 10065,72 грн;

акт приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії за грудень 2020 року на суму 10065,72 грн;

акт приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії за січень 2021 року на суму 12209,45 грн;

акт приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії за лютий 2021 року на суму 13366,42 грн;

акт приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії за березень 2021 року на суму 9741,48 грн;

акт приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії за квітень 2021 року на суму 1933,86 грн;

акт приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії за жовтень 2021 року на суму 1412,66 грн;

акт приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії за листопад 2021 року на суму 8613,14 грн.

31.10.2021 між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки розрахунків за теплову енергію станом на 31.10.2021, за яким заборгованість відповідача за теплову енергію за договором склала 111103,43 грн.

Відповідач заборгованість за договором не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку по оплаті за теплову енергію за період з березня 2019 року по травень 2022 року позивачем надано послуги в сумі 244758,00 грн, а відповідачем здійснено частково оплату наданих послуг на суму 5760,21 грн, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 238997,79 грн заборгованості.

В той же час судом встановлено, що на підтвердження наданих відповідачу послуг за договором позивач до позову додав акти тільки за період з березня 2019 року по листопад 2021 року (а.с. 16-31).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази наданих позивачем відповідачу послуг за договором у період з грудня 2021 року по травень 2022 року. Позивачем підтверджено надання відповідачу послуг лише за період з березня 2019 року по листопад 2021 року за договором в сумі 123960,69 грн, а також часткова сплата відповідачем наданих послуг в сумі 4244,12 грн.

Таким чином, заборгованості за період з березня 2019 року по листопад 2021 року документально підтверджений матеріалами справи та складає 119716,57 грн (123960,69 грн - 4244,12 грн).

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої стаття 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (стаття 714 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір №90ТОФ/2011 від 01.01.2011 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є договором про надання послуг.

Відповідно до приписів статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі Правила) споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Пунктом 23 Правил визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Частиною шостою статті 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг за договором за період з березня 2019 року по листопад 2021 року підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відтак, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 119716,57 грн за період з березня 2019 року по листопад 2021 року є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позов в частині стягнення 119716,57 грн заборгованості за договором за період з березня 2019 року по листопад 2021 року, у зв`язку з чим позов в цій частині задовольняється як законний та обґрунтований. В іншому суд відмовляє за недоведеністю.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3584,97 грн, сплаченого при зверненні з позовом за платіжними дорученнями №288 від 21.02.2022 в сумі 3094,22 та №556 від 05.07.2022 в сумі 490,75 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 2481,00 грн судового збору, в межах мінімальна ставка судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» при зверненні до господарського суду з позовом майнового характеру.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 Охтирського району (пров. Харківський, буд. 15, м. Охтирка, Сумська область, 42700; код за ЄДРПОУ 01979523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (вул. Снайпера, буд. 13, м. Охтирка, Сумська область, 42704; код за ЄДРПОУ 40050036) 119716,57 грн (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот шістнадцять грн 57 коп.) заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.01.2011 №90ТОФ/2011 за період з березня 2019 року по листопад 2021 року, а також 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2022.

СуддяВ.Л. Котельницька