Рішення № 107111382, 31.10.2022, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2022м. СумиСправа № 920/388/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/388/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомКомунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради (вул. Праці, буд. 3, м. Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 02000300),

до відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (вул.Єфремова, буд. 84/1Б, м. Львів, 79044; код за ЄДРПОУ 42151468),

про стягнення 71 959,14 грн

установив:

24.06.2022 позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 71959,14 грн (сімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять грн 14 коп.), із них: 22549,80 грн (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять грн 80 коп.) попередньої оплати за неотриманий товар, 936,89 грн (дев`ятсот тридцять шість грн 89 коп.) пені за недопоставку товару, 1873,80 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят три грн 80 коп.) пені за порушення строків виконання зобов`язання, 42621,60 грн (сорок дві тисячі шістсот двадцять одна грн 60 коп.) штрафу за необґрунтовану відмову від постачання товару, 3315,39 грн (три тисячі триста п`ятнадцять грн 39 коп.) інфляційні витрати, 661,66 грн (шістсот шістдесят одна грн 66 коп.) 3% річних від суми основного боргу, а також стягнути з відповідача 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою від 28.06.2022 у справі № 920/388/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали від 28.06.2022 у справі №920/388/22 надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України на поштові та електронні адреси, зазначені у позовні, за списом розсилки 1302 від 28.06.2022. Водночас, актом начальника відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) від 28.06.2022 встановлено, що копії зазначеної ухвали не направлені поштою у зв`язку із відсутністю коштів для здійснення поштових відправлень.

Копія ухвали від 28.06.2022 у справі №920/388/22 надіслана відповідачу 15.08.2022 на адресу, зазначену у позові, що також співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт», вул. Єфремова, буд. 84/1Б, м. Львів, 79044, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Відповідач ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, ні доказів сплати заборгованості суду не подав.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, враховуючи принцип незмінності складу суду, передбачений ст.32 ГПК України, розгляд справи в зв`язку з тимчасовою відсутністю коштів на відправлення поштової кореспонденції для належного повідомлення учасників справи про розгляд судом зазначеної справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

07.05.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради (далі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (далі постачальник, відповідач) укладено договір №131 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується протягом 2021 року поставити замовнику товар за кодом ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92), у вигляді талонів або бланків-дозволу або скретч-карток (далі товар), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування товару, його асортимент, кількість та ціна зазначаються у специфікації до цього договору, яка є невід`ємною його частиною. Форма специфікації наведена у Додатку 1 до договору.

Згідно з п. 3.1. договору валютою договору є гривня України, ціна цього договору становить 213108,00 грн в тому числі ПДВ 35518,00 грн.

Можлива зміна ціни договору, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з обов`язковим наданням постачальником обґрунтованої інформації щодо підвищення ціни. Зміна ціни оформлюється Додатковими угодами до договору, які є невід`ємною частиною договору. При поставці товарів в асортименті за збільшеними цінами, можливе коригування їх кількості в сторону зменшення в межах суми Договору (п. 3.3., 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах на підставі рахунка на оплату та видаткової накладної.

Згідно з п. 4.2. договору оплата здійснюється замовником з відстрочкою платежу до 30 банківських днів, а у разі відсутності фінансування - по мірі надходження фінансування.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що грошові зобов`язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Поставка товарів здійснюється окремими партіями. Конкретний обсяг (об`єм) кожної партії зазначається замовником у заявці (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору місце поставки товарів: мережа АЗС по Сумській області та на всій території України.

Згідно з п. 5.3. договору зобов`язання постачальника перед замовником вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання накладної про поставку (передачу) товару та виконання умов договору, датою виконання постачальником зобов`язань щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата надходження товару у кількості та якості, що відповідають вимогам цього договору до замовника.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до супровідних документів на товар, по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з розділом II Договору. Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною постачальника (в двох екземплярах), яка підписується матеріально-відповідальними особами постачальника та замовника. В накладній обов`язково зазначаються: назва товару, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість поставки.

У разі виявлення:

-недостачі товару складається акт за підписами уповноважених осіб, які здійснювали приймання-передачу товару, вимога про недостачу може бути заявлена в момент поставки товару;

-товару, якість якого не відповідає вимогам цього договору або документам, шо засвідчують якість. Замовником складається акт про виявлені дефекти, який є підставою для повернення усієї партії товару постачальнику, за умови втрати якісних характеристик з вини постачальника,

Про виявлені порушення умов цього договору щодо кількості та якості товару замовник письмово повідомляє постачальника і застосовує санкції згідно з розділом VII цього Договору.

Відповідно до п. 6.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з видатковою накладною.

Згідно з п. 6.3.2. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.

Пунктом 7.5. договору встановлено, що постачальник за даним договором несе наступну відповідальність:

-за постачання товару, який не відповідає стандартам якості - постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості, згідно статті 231 Господарського кодексу України;

-за недопоставку товару згідно асортименту (по заявці покупця), постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми вартості недопоставленого товару;

-за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми вартості недопоставленого товару;

-у випадку необґрунтованої відмови від постачання товару за цим договором, постачальник перераховує на розрахунковий рахунок замовника штраф у розмірі 20% від загальної вартості цього договору.

Відповідно до п. 10.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Згідно зі специфікації № 1, що є додатком №1 до договору постачальник зобов`язався поставити замовнику товар - бензин А-92 у кількості 8600 л на загальну суму 213108,00 грн. (з ПДВ), з ціною за одиницю товару - 24,78 грн. (з ПДВ).

Довідкою про перелік АЗС від 09.04.2021 №331/4 відповідач підтвердив наявність АЗС в мережі його партнера «ТОВ «Оптіма Рітейл» в м. Суми для виконання умов договору, а саме Сумська обл., м. Суми, вул. Металургів, 17-а - АЗС MOTTO. Інших АЗС на території м. Суми в мережі зазначеного партнера не визначено.

18.05.2021 згідно з накладною №198 відповідач передав позивачу у власність талони на пальне у кількості 40 штук номіналом по 20 л, загальною кількістю 800 л, та 20 штук номіналом по 20 л, загальною кількістю 200 л, разом 1000 л загальною вартістю 24780,00 грн.

19.05.2022 позивачем відповідно до платіжних доручень №1453 в сумі 6195,00 грн і №1452 в сумі 18585,00 грн оплачено вказаний товар на загальну суму 24780,00 грн.

28.06.2021 відповідач на виконання умов договору поставив позивачу товар, шляхом заправки автомобілів позивача на АЗС відповідача після пред`явлення оператору АЗС відпускних облікових карток (талонів), на загальний об`єм 90 л, загальною сумою 2230,20 грн.

Як зазначає позивач, починаючи з 29.06.2021 виконання зобов`язань відповідачем за договором було припинено, про що складено позивачем акт від 29.06.2021 із зазначенням в даному акті про спробу заправки службового автомобіля позивача бензином з використанням відпускних талонів ТОВ «Прайм Лайт», отриманих за умовами договору та про відмову оператора АЗС в наданні послуги у зв`язку із тим, що пред`явлені позивачем талони не забезпечені оплатою та не активні.

05.07.2021 позивач надіслав відповідачу листа №873/01-17/6 від 01.07.2021 в якому просив надати роз`яснення щодо ситуації, що склалась 29.06.2021- 01.07.2021 з відпуском бензину згідно з договору від 07.05.2021 №131 у м. Суми на АЗС за адресою Металургів, 17А, а також зазначив про необхідність сплати відповідачем штрафних санкцій за вказаним договором (аб. 4 п. 7.5.) у розмірі 42621,60 грн.

05.07.2021 листом №600/3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» в особі директора Мельник Марії Володимирівни, підтвердило свої зобов`язання за договором №131 від 07.05.2021, який укладений між сторонами спору та зобов`язалось виконати взяті на себе зобов`язання за договором шляхом відпуску палива для транспорту замовника КНП Сумської міської ради «Клінічна лікарня №4» на АЗС за талонами, придбаними у ТОВ «Прайм Лайт»», після усунення технічних несправностей.

30.08.2021 водієм позивача було здійснено повторну спробу заправки службового автомобіля бензином з використанням відпускних талонів ТОВ «Прайм Лайт», отриманих за умовами договору, разом з тим оператор АЗС в наданні послуги відмовив мотивуючи тим, що пред`явлені позивачем талони не забезпечені оплатою та не активні. На підтвердження зазначеного позивачем складено акт від 30.08.2021, копія якого долучена до позову.

31.08.2021 позивач надіслав відповідачу претензію №1101/01-17/13, в якій зазначив, що з 29 червня 2021 року КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР на АЗС за адресою Сумська обл., м. Суми, вул. Металургів, буд. 17-а не може отоварити оплачені талони за договором. Відповідач здійснив відпуск бензину А-92 позивачу лише в кількості 90 л, решта оплачених 910 л на суму 22549,80 грн залишаються не отоварені. Таким чином, позивач вимагав негайно (не пізніше однієї доби з моменту отримання даного листа) виконати належним чином зобов`язання за договором, в частині відпуску палива на АЗС за оплаченими талонами або негайно повернути оплачені кошти за талони в сумі 22 549,80 грн, за якими відповідачем не здійснено відпуск палива позивачу. Також, відповідно до абз. 4 п. 7.5. договору позивач наголосив, що у випаду необґрунтованої відмови від постачання товару за договором, постачальник перераховує на розрахунковий рахунок замовника штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору, тобто 42621,60 грн.

Як зазначає позивач, на претензію відповідач належним чином не відреагував, виконання зобов`язання не відновив.

30.12.2021 водієм позивача було здійснено чергову спробу заправки службового автомобіля бензином з використанням відпускних талонів ТОВ «Прайм Лайт», отриманих за умовами договору, разом з тим оператор АЗС в наданні послуги відмовив мотивуючи тим, що пред`явлені позивачем талони не забезпечені оплатою та не активні. На підтвердження зазначеного позивачем складено акт від 30.12.2021, копія якого долучена до позову.

Відповідач згідно умов договору відпуску палива на АЗС за оплаченими позивачем талонами не здійснив та кошти за неотоварені талони в сумі 22549,80 грн не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як встановлено судом, позивачем було отримано товар за договором на загальну суму 2230,20 грн., залишок не отовареного товару (бензину) становить 22549,80 грн. Починаючи з 29.06.2021 по дату подання позову, позивач не мав можливості отоварювати надані скретч-картки/талони на АЗС у зв`язку з неможливістю зчитування карток (картки були неоплачені та неактивні).

Позивачем долучено до матеріалів справи перелік кількості та вартості невикористаних (не отоварених) талонів на пальне на загальну суму 22549,80 грн.

Відтак, загальна вартість непоставленого товару згідно договору склала 22549,80 грн.

Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 18.05.2021 №198, не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Картка являє собою емітований покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС постачальника.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об`ємах, які зазначені у видатковій накладній від 18.05.2021 №198.

Суд зазначає, що передача талонів на пальне (картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє ТОВ «Прайм Лайт» від обов`язку передати КНП «Клінічна лікарня №4», придбаний ним згідно договору товар, так як позивачем придбавався безпосередньо товар: бензин А-92 у кількості 1000 л.

За умовами укладеного договору відповідачем прийнято безумовне зобов`язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 22549,80 грн., яка є предметом даного спору.

Відповідач, доказів належного виконання зобов`язань за договором не подав.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, на суму 22549,80 грн.

Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов`язань, що виникли між сторонами даного договору, адже, здійснюючи повну оплату товару бензину А-92 при придбанні карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС, у спосіб пред`явлення паливних карток, обов`язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.

Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов`язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у договорі.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22549,80 грн вартості попередньої оплати за неотриманий товар за договором суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 936,89 грн пені за недопоставку товару, 1873,80 грн пені та 42621,60 грн штрафу за порушення строків виконання зобов`язання, суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору відповідачем в частині поставки в мережі АЗС оплаченого позивачем за договором товару, що є порушенням п. 5.3. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5. договору встановлено, що постачальник за даним договором несе наступну відповідальність:

-за постачання товару, який не відповідає стандартам якості - постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості, згідно статті 231 Господарського кодексу України;

-за недопоставку товару згідно асортименту (по заявці покупця), постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми вартості недопоставленого товару;

-за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми вартості недопоставленого товару;

-у випадку необґрунтованої відмови від постачання товару за цим договором, постачальник перераховує на розрахунковий рахунок замовника штраф у розмірі 20% від загальної вартості цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Відповідно до доданого до позову розрахунку, позивачем нараховано відповідачу за недопоставку товару 936,89 грн пені та 1873,80 грн пені за порушення строків виконання зобов`язання за період з 29.06.2021 по 28.12.2021, а також 42621,60 грн штрафу, що складає 20% від загальної вартості договору у зв`язку із необґрунтованою відмовою від постачання товару за цим договором.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені та штрафу, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання умов договору відповідачем щодо порушення строків виконання зобов`язання та необґрунтованої відмови від постачання товару, вимоги позивача в частині стягнення 1873,80 грн пені за порушення строків виконання зобов`язання нарахованої за період з 29.06.2021 по 28.12.2021, а також 42621,60 грн штрафу задовольняються як законні та обґрунтовані.

Водночас, щодо нарахування позивачем 936,89 грн пені за період з 29.06.2021 по 28.12.2021 за недопоставку товару суд зазначає наступне.

Зазначений розмір пені нараховано позивачем, керуючись абзацом 2 пункту 7.5. договору, яким встановлено, що постачальник за даним договором несе відповідальність за недопоставку товару згідно асортименту (по заявці покупця), постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми вартості недопоставленого товару.

В той час як матеріалами справи підтверджено, та не заперечується позивачем, що 18.05.2021 згідно з накладною №198 відповідач передав позивачу у власність талони на пальне (бензин А-92) у кількості 40 штук номіналом по 20 л, загальною кількістю 800 л, та 20 штук номіналом по 20 л, загальною кількістю 200 л, разом 1000 л загальною вартістю 24780,00 грн. Дані талони надавали право позивачу на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Зазначене спростовує факт порушення відповідачем умов договору щодо надання позивачу права на отримання товару згідно асортименту, передбаченого договором, у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу пені на підставі абз. 2 п. 7.5. договору.

Таким чином, за необґрунтованістю та недоведеністю суд відмовляє в стягненні з відповідача 936,89 грн пені, нарахованої за період з 29.06.2021 по 28.12.2021.

Щодо стягнення з відповідача 661,66 грн 3% річних та 3315,39 грн інфляційних збитків суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку доданого позивачем до позову, останнім нараховано відповідачу 3315,39 грн інфляційних збитків за період з 01.07.2021 по 30.04.2022 та 661,66 грн 3% річних за період з 29.06.2021 по 20.06.2022.

З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3315,39 грн інфляційних збитків за період з 01.07.2021 по 30.04.2022 та 661,66 грн 3% річних за період з 29.06.2021 по 20.06.2022

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позов в частині стягнення 22549,80 грн вартості попередньої оплати за неотриманий товар за договором, 1873,80 грн пені за порушення строків виконання зобов`язання нарахованої за період з 29.06.2021 по 28.12.2021, 42621,60 грн штрафу, 3315,39 грн інфляційних збитків за період з 01.07.2021 по 30.04.2022 та 661,66 грн 3% річних за період з 29.06.2021 по 20.06.2022, у зв`язку з чим позов в цій частині задовольняється як законний та обґрунтований. В іншому суд відмовляє за недоведеністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Щодо інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування у даній справі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481,00 грн, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №4113 від 21.06.2022.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2481,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (вул. Єфремова, буд. 84/1Б, м. Львів, 79044; код за ЄДРПОУ 42151468) на користь Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради (вул. Праці, буд. 3, м. Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 02000300) 22549,80 грн (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять грн 80 коп.) попередньої оплати за неотриманий товар за договором про закупівлю товарів №131 від 07.05.2021, 1873,80 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят три грн 80 коп.) пені за порушення строків виконання зобов`язання, 42621,60 грн (сорок дві тисячі шістсот двадцять одна грн 60 коп.) штрафу за необґрунтовану відмову від постачання товару, 3315,39 грн (три тисячі триста п`ятнадцять грн 39 коп.) інфляційні витрати, 661,66 грн (шістсот шістдесят одна грн 66 коп.) 3% річних, а також 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2022.

СуддяВ.Л. Котельницька