Вирок № 107108106, 03.11.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.11.2022

Справа № 334/7789/20

Провадження № 1-кп/334/614/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020080050002928 від 03 листопада 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, офіційно не працевлаштованого, який має середню-спеціальну освіту, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

24.02.2009 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, за ч. 4 ст. 187, ч.2 ст.121 КК України, засуджений до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Умовно достроково звільнений з Микитінської ВК №87 23.08.2013 року - не відбутий строк покарання 2 роки 7 місяців 4 дні;

10.01.2018 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.125 КК України, засуджений до штрафу у розмірі 850 гривень. Знятий з обліку 13.09.2018 року по відбуттю покарання;

08.08.2019 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.190 КК України, засуджений до 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст.75 КК звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2020 року ОСОБА_4 було скасовано звільнення від відбування покарання призначеного вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2019 року, та направлено ОСОБА_4 для відбування призначеного вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2019 року покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

03 листопада 2020 року, приблизно з 05:00 по 05:40 годину, ОСОБА_4 , з метою вчинення крадіжки, переслідуючи корисливі мотиви, з метою наживи, відкрив люк кабельного колодязю, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 14, проник до підземної кабельної каналізації АТ «Укртелеком», де умисно, за допомогою ножівки обрізав та викрав кабелі телефонного зв`язку марки ТПП 200x2x0,4 довжиною 2 метри, вартістю 553, 34 грн., ТПП 200х2х0,4 довжиною 45 метрів, вартістю 6 210, 00 грн., та ТПП 100x2x0,4 довжиною 63 метрів, вартістю 9 384, 00 грн., чим спричинив ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 15 457,34 грн.

Після чого був затриманий співробітниками охоронного підприємства та переданий співробітникам поліції.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, вказані вище щодо часу, місця, способу, спрямованості умислу та мети при вчиненні ним кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_4 пояснив, що 03 листопада 2020 року приблизно о 5-тій ранку, поблизу будинку №14 по вул..Ладозькій в м.Запоріжжя, відкрив люк кабельного колодязю та за допомогою ножівки обрізав та викрав кабелі телефонного зв`язку для подальшої реалізації з метою отримання грошових коштів. Після скоєного, він побачив, що до нього прямують незнайомі йому особи, які запитали його що він робить у такий час біля кабельного колодязю. Він відповів, що йшов з роботи, побачив кабелі та підійшов щоб роздивиться на них. Дані особи виявилися працівниками охоронного підприємства, які викликали поліцію, після чого його затримали.

ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному, стверджував, що про вчинене він дуже шкодує, розуміє, що діяв неправомірно. Просив призначити йому покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі, оскільки має намір виправитися та не вчиняти злочини. Має бажання влаштуватися на роботу.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах встановлених у ході судового розгляду та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз`яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч. 3ст. 349 КПК Українипро те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Оцінюючи відповідно до вимогст. 94 КПК Україникожний доказз точкизору належності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язку,суд приходитьдо висновку,що вина ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,доведена позарозумним сумнівомта підтверджується сукупністюзібраних письмовихдоказів укримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням до сховища.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, має середню освіту, не одружений, дітей не має, працює не офіційно, відношення останнього до вчиненого, яке полягає у відвертому осуді своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 3 ст.185 КК України, із врахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, що дорівнює її мінімальному розміру.

Разом з тим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставі ст.75 КК України звільняє останнього від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладає обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком є необхідним й достатнім для його виправлення та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому.

Судом взято до уваги, що ОСОБА_4 був засуджений 08.08.2019Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст..75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, та в подальшому Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2020 року ОСОБА_4 було скасовано звільнення від відбування покарання призначеного вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2019 року, та направлено ОСОБА_4 для відбування призначеного вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2019 року покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. Проте, строк відбування покарання закінчується 04.11.2022 року, тому вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 03.11.2022 року слід виконувати самостійно без застосування положень ч.1 ст.72 КК України.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обраний під час досудового розслідування щодо ОСОБА_4 вважати скасованим на підставі ч. 6 ст.181 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставіст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки,передбачені п.1,2ч.1 цієї статті,а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживанняабо роботи.

Речові докази: фрагмент кабельнопровідникової продукції 97 м.; фрагмент кабельнопровідникової продукції 54 м. передати ЗФ ПАТ «Укртелеком»; порожню червону сумку, порожню синю сумку, чорну сумку з інструментами, чорну шкіряну сумку, жилетку синього кольору з боковими карманами, штани (джинси) сірого кольору повернути ОСОБА_4 .

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обраний під час досудового розслідування щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати скасованим на підставі ч. 6 ст.181 КПК України.

Вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 03.11.2022 року виконувати самостійно без застосування положень ч.1 ст.72 КК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького Апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1