Ухвала суду № 10710328, 03.08.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-12012/10 Головуючий у 1 інстанції: Попович Т.М.

Категорія: 57 Доповідач: Соломаха Л.І.

_________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Шуляк Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни , -

В С Т А Н О В И В :

18 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області (далі УПФУ в м. Дебальцеве Донецької області) про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни .

Зазначала, що є дитиною війни. В порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни їй у 2007 році не виплачувалося, а з 2008 року виплачується в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість передбачених законом 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Просила визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті їй недоотриманого підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача на її користь недоплачене їй підвищення до пенсії, як дитині війні, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 4435 грн. 77 коп. та зобовязати УПФУ в м. Дебальцеве Донецької області здійснювати нарахування та виплату підвищення до пен сії, як дитині війни, з 01 січня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с. 2-3).

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року в изнано протиправною бездіяльність УПФУ в м. Дебальцеве щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року. Зобовязано УПФУ в м. Дебальцеве Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пен сії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично виплачених сум. В решті вимог відмовлено. З Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнуті судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп. (а.с. 23-25).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове.

Зазначає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим законом, забороняється.

Після ухвалення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», 22.05.2008 року рішення щодо неконституційності п /п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» законодавчим органом не було прийнято нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З аконодавством не передбачено автоматичне відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Законами України про Державний бюджет України не були передбачені виплати підвищення пенсії згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Для врегулювання ситуації 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою було визначено розміри підвищення пенсії дітям війни, починаючи з 22 травня 2008 року. Саме в такому розмірі позивачу і виплачується підвищення до пенсії (а.с. 28-29).

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 3041 ЦПК України р озгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, який набув чинності 10 березня 2010 року, спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них розглядаються в порядку цивільного судочинства.

«Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» визначається, що після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційні скарги, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.

Провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України 19 лютого 2010 року (а.с. 10) і рішення суду за її позовом ухвалено в порядку адміністративного судочинства. Проте відповідно до розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» апеляційна скарга, подана на це судове рішення, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має правовий статус дитини війни, що підтверджується її паспортом та пенсійним посвідченням (а.с. 7-8).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що УПФУ в м. Дебальцеве Донецької області, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне забезпечення», але в порушення вимог закону такі нарахування у 2007 році не проводило, а в 2008-2010 роках проводило в розмірі, що був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Зазначений висновок суду відповідає вимогам закону та наданим по справі доказам.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено та відповідачем визнається той факт, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому, як дитина війни, має право на отримання пільг, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону від 18.11.2004 року № 2195-IVдітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону, згідно якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

В матеріалах справи відомості щодо інвалідності позивача відсутні.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач має право на підвищення пенсії, як дитина війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, проте таке їй не виплачувалося.

Відповідно до п/п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII для позивача, стосовно якої в матеріалах справи відсутні відомості щодо її нагородження орденами і медалями, - 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені п/п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Враховуючи конституційні положення щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV поновили свою дію з 22.05.2008 року і у 2009 та 2010 роках не змінювались.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV і необхідності задоволення позовних вимог щодо перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року.

Доводи відповідача про те, що підвищення до пенсії позивачу в 2008-2010 роках проводилося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не можуть бути прийняті до уваги.

Частина 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Проте абзацом першим пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн., тобто встановлено розмір підвищення не в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, вона істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а тому застосуванню підлягає нормативний акт, який має вищу юридичну силу, а саме, Закон України «Про соціальний захист дітей війни». До того ж постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року по справі № 2/385 «Про визнання акта незаконним та відшкодування шкоди» п. 8 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визнано незаконним.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для виплати підвищення пенсій дітям війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід визначати згідно частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 23.12.2004 року N 2291-IV, оскільки інший законодавством не встановлений.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (у редакції Закону України від 15.03.2007 року N 749-V) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2007 році був встановлений в таких розмірах: з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, тобто з 1 квітня 410 грн. 06 коп., з 1жовтня 415 грн. 11 коп.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року N 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2008 році був встановлений в таких розмірах: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VI у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, був встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 06.11.2009 р. N 1715-VI з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений - 573 гривні.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, який застосовується з 01 січня 2010 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2010 році встановлений в таких розмірах: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Саме з цих розмірів мінімальної пенсії за віком і виходив суд, зобовязуючи відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війні, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та починаючи з 22 травня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування на виплату підвищення до пенсій дітям війни не можуть бути причиною невиконання покладених на Пенсійний фонд зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Д оводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України Пенсійний Фонд України від сплати судового збору звільнений.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги відповідача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з УПФУ в м. Дебальцеве Донецької області в розмірі 37 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825, як із справи позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру.

Керуючись ст. 3041, ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве Донецької області відхилити.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко