Ухвала суду № 107102168, 02.11.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/14601/22

У Х В А Л А

з питань поновлення та продовження процесуальних строків

02 листопада 2022 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А., перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2017 рік;

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019, 2020 рік;

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 84 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та за невикористані 35 календарні дні щорічної основної відпустки;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «підйомної допомоги» передбаченої підпунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «індексації грошового забезпечення»;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» за 2017 рік;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» за 2018, 2019, 2020 рік;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «індексації грошового забезпечення»;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 84 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та за невикористані 35 календарні дні щорічної основної відпустки з урахуванням «індексації грошового забезпечення».

Ухвалою від 24.10.2022 суддя залишила позовну заяву без руху та роз`яснив позивачу необхідність надати: докази щодо здійснення нарахування та виплат таких складових грошового забезпечення, як індексації грошового забезпечення а також інших виплат, щодо яких невірно здійснено обрахунок грошового забезпечення не надано до суду.

28.10.2022 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№68245). Щодо надання доказів, які підтверджують протиправність бездіяльності відповідача, представник зазначив, що право позивача на отримання індексації за період проходження служби поновлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №380/7601/20. Зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення була виплачена тільки на виконання рішення суду та не могла бути врахована при обрахунку одноразових видів грошового забезпечення. Зазначає, що виплата щомісячної додаткової грошової винагороди була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2010 № 889 та була обов`язковою виплатою військовослужбовцям по лютий 2018 року « та таке відповідачем не заперечується».

Оцінюючи подане клопотання, суддя зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1, 2 статті 76 КАС України).

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 згаданого Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених згаданим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При цьому, слід зауважити, що передбачений частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не слід розуміти так, що позивач звільняється від обов`язку надати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позов.

Суддя зазначає, що доводи представника позивача про неправильне обчислення відповідачем спірних сум грошового забезпечення ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, станом на 02.11.2022 позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 24.10.2022 у повному обсязі не виконав, оскільки не надав жодних доказів на підтвердження протиправності бездіяльності відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, суд з метою забезпечення права позивача на доступ до суду, вважає за можливе продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання позивачем копії цієї ухвали.

Керуючись статтями 118, 121, 160, 169, 248 КАС України, суддя,-

у х в а л и ла:

продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 24.10.2022, для усунення недоліків позовної заяви (надання доказів на підтвердження протиправності бездіяльності відповідача, зокрема, докази в обґрунтування викладеного порушеного права позивача у позовній заяві.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Потабенко В.А.