Рішення № 107102159, 31.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8503/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/8503/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 10.02.2022 року, половини строку навчання у Калінінградському державному університеті тривалістю 02 роки 4 місяці 28 днів, та періоду роботи на посаді адвоката Донецької обласної колегії адвокатів з 29.06.1982 року по 28.06.1985 року тривалістю 3 роки.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи тривалістю 23 роки 06 місяців 02 дні (повних 23 роки), що складається з половини строку навчання в Калінінградському державному університеті в період з 01.09.1975 року по 28.01.1978 рік, що складає 02 роки 04 місяці 28 днів, та періоду роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.06.1982 року по 28.06.1985 рік - 3 роки і здійснити перерахунок і виплату, з врахуванням виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі розрахунку стажу судді проведеного Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 56% від суддівської винагороди, отримуваної при виході у відставку, за повних 23 роки стажу судді, починаючи з 10.02.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання судді та не врахував до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання період половину строку навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді адвоката Донецької обласної колегії адвокатів.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24 червня 2022 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 звільнена з посади судді рішенням Вищої Ради Правосуддя від 08.02.2022 року №93/0/15-22 з посади судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно наказу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 відрахована зі штату суду у зв`язку зі звільненням у відставку.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 06 місяців 17 днів, з яких :

- навчання на денному відділенні Калінінградського державного університету Ѕ частина з 01.09.1975 по 28.01.1978- 02 роки 04 місяці 28 днів;

- адвокат Донецької обласної колегії адвокатів з 29.06.1982 по 28.06.1985 - 03 роки 00 місяців 00 днів;

- суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з 20.12.2003 по 08.02.2022 - 18 років 01 місяць 19 днів.

03.03.2020 року ТУ ДСА України у Донецькій області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 104049,00 грн., у тому числі:

- посадовий оклад: 69366,00 грн.;

- доплата за вислугу років: 34683,00 грн. (50%).

Згідно записів з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається що:

З 01.09.1975 року по 27.06.1980 рік навчання на денному відділенні Калінінградського державного університету.

З 29.06.1982 по 08.01.2004 адвокат Донецької обласної колегії адвокатів .

З 20.12.2003 по 08.02.2022 суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Згідно рішення 914140153933 від 21.02.2022 року про перерахунок пенсії страховий стаж ОСОБА_1 становить 46 років 00 місяців 15 днів. З яких стаж судді 17 років 11 місяців 20 днів без врахування половини строку навчання в юридичному інституті та стажу роботи у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів. Загальний процент розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці від заробітку встановлено в розмірі 50%.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не врахування половини строку навчання в юридичному інституті та стажу роботи у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів, оскільки такі порушують її право на належне грошове утримання судді у відставці.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року

№ 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На час призначення ОСОБА_1 , на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалось частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі Закон № 2862-XII) та Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 (далі Указ № 584/95).

Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII (із змінами, внесеними Законом від 24 лютого 1994 року № 4015-12) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Абзацом 2 статті 1 Указу № 584/95 в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, додатково встановлювалось, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді

не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби

Отже, на підставі вищезазначених норм до стажу позивача на посаді судді підлягає зарахуванню згідно з наданим Жовтневим районним судом м. Маріуполя розрахунком половина строку навчання у вищому навчальному закладі, а саме 02 роки 04 місяці 28 днів.

Крім того, згідно з частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (зі змінами, внесеними Законом від 12 липня 2018 року № 2509-VIII) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

За правовим висновком, який покладено в основу рішення Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18, частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (зі змінами, внесеними Законом від 12 липня 2018 року № 2509-VIII) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Така правова позиція вмотивована тим, що зазначена норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зарахувати до стажу роботи на посаді судді також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Отже, на підставі вищезазначених норм до стажу позивача на посаді судді підлягає зарахуванню згідно з наданим Жовтневим районним судом м. Маріуполя розрахунком стаж роботи у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів - 03 роки.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що її стаж роботи на посаді судді становить 23 роки 06 місяців 17 днів, що відповідає відомостям, зазначеним у розрахунку стажу, наданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року).

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Виходячи із змісту частини другої статті 245 КАС України, частини другої статті 9 КАС України, із врахуванням права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення №914140153933 від 21.02.2022 року, яким не зараховано згідно з розрахунком Жовтневого районного суду м. Маріуполя до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання в Калінінградському державному університеті - 2 роки 04 місяці 28 днів та стажу роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів - 03 роки.

Факт прийняття вказаного рішення сторонами у справі не заперечується, наявність цього ж рішення підтверджується витягом з особового рахунку позивачки в Пенсійному фонді, а враховуючи воєнний стан в Україні, та дійсну ситуацію в Донецькій області, суд вважає за недоцільним витребовувати текст згаданого рішення, оскільки це суттєво вплине на час розгляду справи.

Відповідно також підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши згідно з наданим Жовтневим районним судом м. Маріуполя розрахунком до стажу, окрім стажу роботи на посаді судді - 18 років 01 місяць та 19 днів, половину строку навчання в Калінінградському державному університеті - 02 роки 04 місяці 28 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів - 03 роки, а всього 23 роки 06 місяців 17 днів, з 10 лютого 2022 року (дати подання заяви про призначення утримання) у розмірі 56% суддівської винагороди із врахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914140153933 від 21.02.2022 року, яким не зараховано ОСОБА_1 згідно з розрахунком Жовтневого районного суду м. Маріуполя до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання в Калінінградському державному університеті - 2 роки 04 місяці 28 днів та стажу роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів - 03 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька обл., м. Маріуполь, буд.40, ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши згідно з наданим Жовтневим районним судом м. Маріуполя розрахунком до стажу, окрім стажу роботи на посаді судді - 18 років 01 місяць та 19 днів, половину строку навчання в Калінінградському державному університеті - 02 роки 04 місяці 28 днів та стаж роботи (професійної діяльності) у сфері права в Донецькій обласній колегії адвокатів - 03 роки, а всього 23 роки 06 місяців 17 днів, з 10 лютого 2022 року у розмірі 56% суддівської винагороди із врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (Донецька обл., м. Маріуполь, буд.40, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1984,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 02.11.2022 року.

Суддя Гавдик З.В.