Рішення № 107102119, 03.11.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10687/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В. розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті його пенсії починаючи з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату його пенсії починаючи з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ. Вказує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №380/3962/21, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01 квітня 2019 року здійснило перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення №25/С від 11.12.2020, виданої Львівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Проте, як стало відомо позивачу, при отримані пенсійного забезпечення, відповідач при перерахунку пенсії застосував обмеження максимального її розміру. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою судді від 27.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, хоча про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, що підтвердужється довідкою про отримання електронного листа за електронною адресою зазначеною в позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Оскільки представник відповідача не подав відзиву, не повідомив причин не подання відзиву, суд неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов кваліфікує як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №380/3962/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, що враховується для перерахунку пенсій за формою згідно з додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (в редакції до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб») із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Львівського обласного військового комісаріату від 11.12.2020 № 25/С про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

У зв`язку з тим, що при отримані перерахованої на виконання вищевказаного рішення пенсії, позивачу стало відомо, що відповідач здійснює її виплату із застосуванням обмеження максимального її розміру, останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з 01.04.2019, з урахуванням довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення від 11.12.2020 № 25/С без обмеження пенсії максимальним розміром.

Відповідач листом від 15.02.2022 повідомив позивача, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №380/3962/54 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено зобов`язань щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимальним розміром. Вказав, що положення статті 2 Закону 3668 не визнавалися неконституційними, а при зміні прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, переглядається максимальний розмір пенсії.

Вважаючи дії відповідача щодо застосування максимального розміру пенсії протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Норма статті 43 Закону № 2262-ХІІ про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №848-VIII.

Вказана норма в цілому визнана неконституційною відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-ХІІ.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, на яку покликається відповідач, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, який відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд враховує до спірних правовідносин при вирішенні даної справи.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

При цьому, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить з того, що згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження призначеної позивачу пенсії максимальним розміром з 01.04.2019 є протиправними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті його пенсії починаючи з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром; Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату його пенсії починаючи з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в перерахунку та виплаті його пенсії починаючи з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром;

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату його пенсії починаючи з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

4.Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 03.11.2022.

Суддя Костецький Н.В.