Рішення № 107101130, 02.11.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Справа № 160/13919/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати рішення №046050013444 від 22 липня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв`язку з недосягненням нею пенсійного віку - протиправним та скасувати дане рішення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. а ч. 1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 15 липня 2022 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного віку, оскільки вважає, що при вирішення вказаного питання останній протиправно керувався положеннями Закону України від02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року, відповідно до яких у позивача виникає право на призначення пенсії на пільгових у мовах в 45 років, а не в 50 років. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 12.10.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

04.10.2022 року на електронну адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він із позовними вимогами не погоджується з таких підстав. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.07.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням Головного управління № 046050013444 від 22.07.2022 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно з ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Під час прийняття рішення Головне управління керувалося наступним. Вік позивача на момент звернення становив 45 років. Страховий стаж позивача складає 20 років 08 місяців 17 днів. Страховий стаж з урахуванням кратності - 35 років 08 місяців 17 днів. Пільговий стаж позивача - 15 років. Керуючись зазначеним, позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.10.2022 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він звертає увагу на наступні обставини. 09.07.2003 року прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-VІ (далі Закон №1058-VІ), який, є пріоритетним та, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Закон №1058-VІ є основним над іншими Законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, у якій Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ продовжує діяти одночасно з цим Законом. В іншій частині Закон №1058-VІ втратив чинність. В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VІІІ (далі Закон №2148-VІІІ) внесено зміни до Законів №1788-ХІІ та №1058-VІ, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування лише Закону №1058-VI. Фактично Законом №2148-VІІІ повністю передано в сферу дії Закону №1058-VІ регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788-ХІІ. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яке покладено в основу обгрунтування позову, не відновлює дію Закону №1788-ХІІ і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року№1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017 року. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.10.2022 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, який за змістом аналогічний тому, що надійшов 11.10.2022 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд».

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 15.07.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046050013444 від 22 липня 2022 року, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Також зазначено, що вік позивача на момент звернення становив 45 років, страховий стаж позивача складає 20 років 08 місяців 17 днів, страховий стаж з урахуванням кратності - 35 років 08 місяців 17 днів, пільговий стаж позивача - 15 років.

У зв`язку із незрозумілістю вказаного рішення, позивач 29.07.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про роз`яснення прийнятого рішення, в якій просила управління надати їй роз`яснення, у зв`язку з чим при вирішенні питання щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України враховувались вимоги ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» замість того, щоб врахувати при призначенні їй пенсії вимоги п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції згідно до пункту і резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.08.2022 року №25886-19022/С-01/8-0400/22 позивачу роз`яснено наступне. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, зайняті повні робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та результатами атестації робочих місць, мають право на пенсію за віком і пільгових умовах після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу і менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За наданими документами та даними, наявними в реєстрі застраховані осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціально: страхування, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 8 місяців 17 днів (зарахований по 30.06.2022 року), в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 15 років 6 днів. Оскільки, на дату звернення (заява від 15.07.2022 року) ОСОБА_1 не досягла 50 річного віку, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком і пільгових умовах за Списком № 1.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першоїстатті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).

Відповідно достатті 2 Закону № 1788-XII, за цимЗакономпризначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «а» частини першоїстатті 13 Закону № 1788-ХІІ(у редакціїЗакону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», далі Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До внесення змінЗаконом № 213-VIIIустаттю 13 Закону № 1788-ХІІбуло встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

ТобтоЗаконом №213-VIIIвіковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.Закон №213-VIIIнабув чинності з 01.04.2015 року.

У свою чергуЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон №2148-VIII),Закон №1058-IVдоповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Зокрема, пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону №1058-IV(в редакціїЗакону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з цимЗаконом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки уЗаконі №2148-VIII, наведені вище нормизаконупочали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «а» частини першоїстатті 13 Закону № 1788-ХІІу редакціїЗакону № 213-VIIIта пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону №1058-IVу редакціїЗакону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняттяКонституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020"У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннямиЗакону № 1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішеннястаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІв редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

Отже, з 23.01.2020 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «а» частини першоїстатті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта пунктом 1 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №1, який складає 45 років запунктом «а» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046050013444 від 22 липня 2022 року, пільговий стаж позивача становить 15 років 6 днів, страховий стаж 35 років 8 місяців 17 днів.

При цьому, враховуючи лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.08.2022 року №25886-19022/С-01/8-0400/22, яким роз`яснено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046050013444 від 22 липня 2022 року, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач покликається на те, що позивач не досягла віку 50 років, що відповідно до вимогстатті 114 Закону №1058-IVунеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другоїстатті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістомстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IVсуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), у якому вказано, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування». Так, в рішенні від 20.05.2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «належного урядування».

За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливийзакон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосувавзакон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Враховуючи в силу приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС Українипри вирішенні цієї типової справи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «а» частини першоїстатті13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII.

Таким чином, суд констатує, що на момент звернення до відповідача із заявою (15.07.2022 року) про призначення пенсії позивач досягла віку 45 років, її пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 15 років 6 днів, загальний страховий стаж складає 35 років 08 місяців 17 днів, що відповідачами не заперечується та, на переконання суду, є достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Щодо наявності пільгового стажу позивача до 01.04.2015 року, слід зазначити наступне.

Пунктом 3 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року встановлено, що застосуванню підлягають стаття13, частина 2 статті14, пункти "б"-"г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 рокуза№1788-ХІІв редакції до внесення змінЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 рокуза № 213-VІІІдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Відповідно до ст. 62 ЗУ Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Всі періоди роботи позивачки з важкими і шкідливими умовами праці підтверджуються відповідними записами у її трудовій книжні.

Як вбачається із копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 14.08.1997 року позивач працювала:

- 01 вересня 1994 року була прийнята на навчання до Криворізького гірничо- механічного технікуму, який закінчила 05 липня 1995 року;

- 01 вересня 1995 року була прийнята на навчання до Миколаївського політехнічного технікуму, який закінчила 19 червня 1997 року;

- 01 серпня 1997 року була прийнята на роботу до ВО «Кривбасруда» тимчасово на 3 місяця на дільницю №13 шахти імені Леніна на посаду учня підземного стовбурового з повним робочим днем в підземних умовах згідно до наказу №188-к від 14 серпня 1997 року.

- 01 листопада 1997 року була переведена на ВО «Кривбасруда» постійно на дільницю №13 шахти імені Леніна на посаду учня підземного стовбурового з повним робочим днем в підземних умовах згідно до наказу №269-к від 04 листопада 1997 року;

- 17 листопада 1997 року була переведена на ВО «Кривбасруда» по дільниці №13 шахти імені Леніна на посаду підземного стовбурового 2 розряду з повним робочим днем в підземних умовах згідно до наказу №293-к від 24 листопада 1997 року;

- 01 червня 2003 року була переведена на ВАТ «Кривбасзалізрудком» на дільницю №13а шахти імені Леніна на посаду підземного стовбурового 2 розряду з повним робочим днем в підземних умовах згідно до наказу №86-к від 02 червня 2003 року;

- 09 березня 2004 року була переведена на ВАТ «КЗРК» на дільницю №13 шахти імені Леніна на посаду підземного стовбурового 2 розряду з повним робочим днем в підземних умовах згідно до наказу №35-к від 09 березня 2004 року;

- 01 вересня 2010 року була переведена на ВАТ «КЗРК» на дільницю №2 підземного гірничого цеху шахти імені Леніна сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання на посаду стовбурового 2 розряду з повним робочим днем в підземних умовах згідно до наказу №1656 від 30 серпня 2010 року;

- 01 листопада 2011 року була переведена на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на дільницю №13 шахти імені Леніна на посаду стовбурового 2 розряду, зайнятий повний робочий день на підземних роботах згідно до наказу №2225-к від 31 жовтня 2011 року, звідки була звільнена 03 серпня 2012 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно до наказу №2330к від 03 серпня 2012 року;

- 21 серпня 2012 року була прийнята на роботу до ПАТ «ВТБ Банк» на посаду спеціаліста Управління по роботі з персоналом згідно до наказу №3433-к від 31 серпня 2012 року, звідки була звільнена 30 квітня 2014 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно до наказу №1182к від 28 квітня 2014 року;

- в період часу з 23 травня 2014 року по 02 липня 2014 року отримувала допомогу по безробіттю в Дніпровському районному центрі зайнятості Київського міського центру зайнятості відповідно до вимог ст.ст. 23, 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

- 15 липня 2019 року була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_2 на посаду продавця непродовольчих товарів згідно до наказу №13 від 12 липня 2019 року, звідки була звільнена 20 вересня 2019 року за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно до наказу №14 від 20 вересня 2019 ороку;

- 08 квітня 2021 року була прийнята на роботу до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на дільницю №13 шахти «Тернівська» на посаду стовбурового, зайнятого на поверхні шахт згідно до наказу №542к від 07 квітня 2021 року, де продовжує працювати на теперішній час.

Професія, за якою позивач була працевлаштована в період часу з 01 серпня 1997 року по 03 серпня 2012 року - стовбуровий - згідно до Розділу І підрозділу 1 пункту «а» позиції 1010100а Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», а також згідно до Розділу І підрозділу 1 пункту «а» позиції 1.1а Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» - відноситься до Списку №1.

Отже, станом на 01.04.2015 року позивачка працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З огляду на вказане, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046050013444 від 22 липня 2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах винесене всупереч нормам чинного законодавства, є протиправним, з огляду на що, підлягає скасуванню.

Що стосується дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першоїстатті 45 Закону №1058-ІVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної нормиЗакону №1058-ІVвбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що 45-річного віку, який є достатнім для призначення даного виду пенсії,позивач набула 26.06.2022 року. Із заявою про призначення пенсії звернулася 15.07.2022 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.

Отже, враховуючи норми пункту 1 частини першоїстатті 45 Закону №1058-ІV, пенсія повинна бути призначена позивачу з дня звернення за пенсією, а саме з 15.07.2022 року.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. а ч. 1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 15 липня 2022 року.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи всі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246,250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати рішення №046050013444 від 22 липня 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв`язку з недосягненням нею пенсійного віку - протиправним та скасувати дане рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. а ч. 1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 15 липня 2022 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна