Рішення № 107097173, 26.10.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 753/21048/21

Провадження № 2/755/1432/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Кошель К.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кириченко А.Є. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом, в якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просить: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» на його користь невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 54 945,45 грн; з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на його користь франшизу в розмірі 1 000,00 грн; з ОСОБА_5 на його користь матеріальну шкоду в розмірі

154 742,12 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 червня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «FAW», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_4 та яким керував водій ОСОБА_5 , та автомобіля «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 . Постановою Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року винним у даній ДТП визнано ОСОБА_5 . Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «FAW», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» (далі - ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп»), відповідно до умов якого ліміт відповідальності страховика за заподіяну шкоду становить 130 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн. ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі

74 054,55 грн. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 30 липня 2020 року вартість заподіяного матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу складає 143 364,35 грн, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 284 742,12 грн. Оскільки розмір заподіяного матеріального збитку значно перевищує ліміт відповідальності страховика, то позивач вважає, що зі страховика винуватця ДТП підлягає стягненню різниця між страховим лімітом (130 000,00 грн) та сумою виплаченого страхового відшкодування (74 054,55 грн), що за відрахуванням франшизи (1 000,00 грн) складає 54 945,45 грн.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки сума страхової виплати за пошкоджений транспортний засіб є недостатньою та не покриває витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу, винуватець ДТП ОСОБА_5 зобов`язаний відшкодувати потерпілій стороні різницю між фактичним розміром шкоди та страховим лімітом, що становить 154 742,12 грн.

Крім того, позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_6 йому завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Оскільки відповідач ФОП ОСОБА_4 є власником транспортного засобу, що спричинив ДТП, та страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, саме на нього покладається обов`язок щодо відшкодування франшизи в розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди направлено до Дніпровського районного суду міста Києва для подальшого її розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року витребувано від Головного управління державної податкової служби в місті Києві (04116, м. Київ вул. Шолуденка, 33/19) відомості щодо працевлаштування ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ) у Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) у період з 01 січня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У встановлений судом строк відповідач ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками, а також судові повістки, що направлялися за адресою місцезнаходження підприємства, поверталися до суду не врученими, з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач ФОП ОСОБА_4 відзив на позов також не подав. 18 жовтня 2022 року від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких ФОП ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на таке.

Відповідно до пункту 2.4. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

У даній Методиці, зокрема, в пункті 1.6 поняття фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Проте, як вбачається зі Звіту, на який посилається позивач, оцінювачем, в порушення зазначених вимог чинного законодавства України, було розраховано вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, що становить 284 742,12 грн.

Відповідно до пункту 8.1 Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Відповідно до пункту 8.3 Методики в інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою відновлювального ремонту.

Як вбачається зі Звіту, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ завданого власнику автомобіля «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 143 364,35 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач стверджує, що розмір матеріальної шкоди завданої позивачу, внаслідок ДТП становить 143 364,35 грн., а не розмір відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу автомобіля, що складає 284 742,12 грн.

Також відповілач вважає, що застосовані ціни на деталі та ринкова вартість дослідженого автомобіля у Звіті значно завищені, а саме:

- ринкова вартість аналогічного автомобіля «Ford Fusion», 2015 року випуск; двигун - Гибрид, становить від 16 590,00 доларів США до 19 300,00 доларів США. Проте, згідно інформації з веб-сайту - « ІНФОРМАЦІЯ_3 » аналогічний автомобіль «Ford Fusion», 2015 року випуску, двигун - Гибрид, вартість становить від 12 800 доларів США до 13 490 доларів США.

- вартість передньої лівої двері для «Ford Fusion» згідно Звіту становить 41 465,76 грн. В свою чергу, згідно інформації на веб-сайті - «m.olx.ua» вартість передньої лівої двері для «Ford Fusion» становить від 5 345,00 грн до 6 189,00 грн.

- вартість задньої лівої двері для «Ford Fusion» згідно Звіту становить 39 229,57 грн. Однак, згідно інформації на веб-сайті «m.olx.ua» вартість задньої лівої двері для «Ford Fusion» становить від

3 376, 00 грн до 9 846,00 грн.

- вартість ручки задньої лівої двері для «Ford Fusion» згідно Звіту склала 7 616,27 грн. Водночас, згідно інформації на веб-сайті «m.olx.ua» вартість ручки задньої лівої двері становить від 300,00 грн до 600,00 грн.

- вартість дисків колеса з права та ліва для «Ford Fusion» згідно Звіту становить 21 922,67 грн. Проте, згідно інформації на веб-сайті «m.olx.ua» вартість дисків колеса з права та ліва для «Ford Fusion» становить від 2 250,00 грн до 4 220,00 грн.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що Звіт було складено на підставі необ`єктивних та значно завищених цін та, крім того, розмір вартості ремонту було встановлено без врахування фізичного зносу, що грубо порушує вимоги статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та пункту

2.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Таким чином, стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 154 742,12 грн не підлягає задоволенню, оскільки такий розмір є незаконним та необгрунтованим.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, то відповідач зазначає, що посилання позивача на душевні страждання є безпідставними.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі

8 000,00 грн, оскільки вважає, що така сума не відповідає критерію розумності та співмірності.

26 жовтня 2022 року від представника відповідача - адвоката Кириченко А.Є., до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме тих, що пояснюють факт неотримання відповідачем ОСОБА_5 поштової кореспонденції, що направлялася судом на адресу його зареєстрованого місця проживання - копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного 7/248 від 04 квітня 2022 року та копію довідки про перебування на військовій службі від 30 травня 2022 року.

Відповідач ОСОБА_5 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками, а також судові повістки, що направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача, поверталися до суду не врученими, з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях.

В судовому засідання представник ФОП ОСОБА_4 - адвокат Кириченко А.Є., позовні вимоги визнала частково, підтримала надані письмові пояснення та погодилися щодо стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_4 франшизи в розмірі 1 000,00 грн. Щодо заявлених позовних вимог до ОСОБА_5 , то представник відповідача вважає, що реальний розмір заподіяної шкоди, що підлягає стягнення із ОСОБА_5 становить різницю між заподіяною матеріальною шкодою з урахуванням зносу та страховим лімітом, що складає 13 364,35 грн.

Щодо розміру моральної шкоди, то представник відповідача вважає за доцільне стягнути її з відповідача ОСОБА_7 в розмірі 5 000,00 грн.

Також відповідач погодився, що розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідачів та які реально поніс позивач становить 5 000,00 грн.

Заслухавши думку учасників процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі належні обставини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 04 червня 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Скляренка, 5, водій ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом «FAW», державний номерний знак НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись та допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги пункти 2.3б, 10.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року

ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 власником транспортного засобу «FAW», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 .

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-10132297, укладеного між ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» та ОСОБА_4 , забезпечено транспортний засіб «FAW», державний номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума за одного потерпілого за заподіяну шкоду майну - 130 000,00 грн, франшиза

- 1 000,00 грн. Строк дії договору з 10 грудня 2019 року по 09 грудня 2020 року.

З листів ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» від 27 січня 2022 року та 04 лютого 2022 року, адресованих адвокату Конюшку Д.Б., вбачається, що ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування на користь ОСОБА_8 , яке вже було сплачено.

Згідно із випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 вбачається, що ПАТ «Ю.Бі.Ай-Кооп» здійснило виплату страхового відшкодування згідно акту від 14 січня 2021 року № 405-1628/20, на загальну суму74 054,55 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 30 липня 2020 року № 347/07-20, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Експерт» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14 липня 2020 року № 601/20), вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ, завданого власнику автомобіля «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 143 346,35 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів та деталей, на момент проведення дослідження, становить 284 742,12 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв 'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо - транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо- транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові від 01 липни 2020 року у справі № 420/998/18, проваджений № 61- 11714св19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що у даному конкретному випадку на страховика забезпеченого автомобіля ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» покладається обов`язок сплатити потерпілій стороні суму страхового відшкодування в межах визначеного умовами договору ліміту відповідальності, що в даному випадку становить 130 000,00 грн. Оскільки за даними Звіту від

30 липня 2020 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 143 364,35 грн, сума вже сплаченого страхового відшкодування становить 74 054,55 грн, то стягненню з ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» підлягає невиплачена частина страхового відшкодування в розмірі 54 945,45 грн. (130 000,00 грн (страховий ліміт) - 74 054,55 (сплачена частина страхового відшкодування) -1 000,00 грн (франшизи)).

Відповідач ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» не скористалося своїм правом оспорити заявлені позовні вимоги в цій частині, не надав до суду належних та допустимих доказів сплати страхового відшкодування у більшому розмірі чи доказів, які б спростовували відсутність підстав для стягнення зі страховика суми страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Документом, який здійснює методичне регулювання товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від

24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 1.2 Методики методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Відповідно до підпунктів д), е) пункту 1.4 Методики методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та з метою визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Відповідно до пункту 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скрітн підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року по справі № 757/33065/18-ц дійшов висновку про те, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, при цьому визначаючи фактичний розмір шкоди як вартість відновлювального ремонту транспортного засобу. Верховний Суд наголосив на законності та обґрунтованості позовних вимог потерпілої особи щодо стягнення із заподіювача шкоди різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності, визнавши належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом у даній категорії справ звіт автотоварознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу.

Оскільки вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_3 шляхом пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_5 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_5 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням в межах страхового ліміту, що становить 154 742,12 грн (28 4742,12 грн -130 000,00 грн).

Відповідач ОСОБА_5 не подав до суду доказів які б спростовували обґрунтованість пред`явлених до нього позовних вимог. В судове засідання відповідач жодного разу не з`явився, відзив на позов не подав.

Посилання представника позивача ФОП ОСОБА_4 - адвоката Кириченко А.Є., на те, що відповідач ОСОБА_5 перебуває у Збройних Силах України та не має можливості захищати свої інтереси в суді, судом до уваги не приймаються, оскільки провадження у даній справі було відкрито до запровадження в Україні військового стану, поштова кореспонденція направлялася судом на адресу зареєстрованого місця проживання та не отримувалася відповідачем з незалежних від суду обставин.

Також не приймаються до уваги доводи представника відповідача ФОП ОСОБА_4 - адвоката Кириченко А.Є. щодо значного завищення цін на деталі та комплектуючі, що підлягають ремонту або заміни пошкодженого автомобіля, які зазначені у Звіті від 30 липня 2020 року, оскільки доказів протилежного відповідачем суду не надано, клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи учасниками процесу не заявлялося, а роздруківки з сайту «m.olx.ua» не є належним доказом при визначенні ринкової вартості.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого

2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі

№ 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження

№ 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Крім того, статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до частини шостої статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З наведеного вбачається, що франшиза у розмірі 1 000,00 грн, що передбачена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-10132297, укладеним між ПАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» та ОСОБА_4 , підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_4 .

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov

v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зробила такий висновок щодо застосування норм права: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Враховуючи надані позивачем докази, які свідчать про спричинені душевні страждання, яких ОСОБА_9 зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна, а також враховуючи суму матеріальної шкоди, що стягується, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 106,89 грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що правничу допомогу позивачу ОСОБА_3 надавав адвокат Конюшко Д.Б. на підставі Договору про надання правової допомоги від 03 серпня 2020 року № 02/0820-ЮП/IL, в якому передбачено, що за послуги, надані адвокатом, замовник сплачує кошти в розмірі, який зазначається в додатку № 1 до цього Договору.

На підтвердження повноважень адвоката Конюшка Д.Б. до матеріалів справи долучено свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 22 січня 2013 року № 803.

Також до матеріалів справи долучено Акт виконаних робіт № 1 відповідно до Договору про надання правової допомоги від 03 серпня 2020 року № 02/0820-ЮП/IL, відповідно до якого вартість наданих адвокатом послуг становить 8 000,00 грн, які сплачено замовником відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 03 вересня 2021 року.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

В судовому засіданні представник відповідача ФОП ОСОБА_4 - адвокат Кириченко А.Є., з приводу заявленого розміру витрат на правову допомогу заперечувала, зазначила, що враховуючи складність даної справи, співмірний розмір витрат за надання професійної правничої допомоги становить 5 000,00 грн.

Враховуючи заперечення представника відповідача, а також враховуючи незначну складність даної справи та обсяг наданих послуг, достатнім та співмірним буде розмір витрат, що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в розмірі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 23, 988, 1166, 1167 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ю.Бі.Ай-Кооп» (код ЄДРПОУ 31113488, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 5/13) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 54 945,45 грн (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень 45 коп.).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження:

АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , франшизу в розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду в розмірі 154 742,12 грн (сто п`ятдесят чотири тисячі сімсот сорок дві гривні 12 коп.) та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ю.Бі.Ай-Кооп» (код ЄДРПОУ 31113488, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 5/13) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 702,29 грн (сімсот дві гривні 29 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі

1 666,67 грн (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження:

АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 702,29 грн (сімсот дві гривні 29 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 1 666,67 грн (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.).

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 702,29 грн (сімсот дві гривні 29 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 1 666,67 грн (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду виготовлено 31 жовтня 2022 року.

Суддя О.О. Хромова