Рішення № 107096747, 01.11.2022, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/926/22

Номер провадження № 2/699/342/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шеавченківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - Гусарової В.В., при секретарі - Горбенко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Корсунь-Шевченківський в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якої діє її мати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах якого діє її мати ОСОБА_4 , треті особа : Селищенська сільська рада Звенигородського району Черкаської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ( житлом) шляхом зняття з реєстрації та визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом

в с т а н о в и в:

1.Позиція сторони позивача.

Позивач звернулася до суду з позовом про усунення перешкод користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 та проживала спільно з ним в будинку по АДРЕСА_1 , що належав його матері ОСОБА_6 на праві приватної власності.

За вказаною адресою, позивач зареєстрована з 31 березня 1998 року.

В 2015 році, відповідач ОСОБА_2 залишив сім`ю пішов проживати до іншої жінки, а тому вони фактично припинили шлюбно - сімейні відносини та ведення домашнього господарства і проживаємо окремо.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.08.2015 року шлюб між мною та відповідачем ОСОБА_2 розірвано.

Відповідач створив нову сім`ю та проживає до теперішнього часу з іншою жінкою ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з жовтня 2015 року, а також їхніми спільними малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується листом № 559 від 22.04.2021 р. за підписом сільського голови Селищенської сільської ради, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області Пархоменко А.

Позивач залишилася проживати з .матір`ю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в будинку, за вищевказаною адресою моєї реєстрації: АДРЕСА_1 , та доглядала за нею як сама так і спільно з її донькою ОСОБА_7 , яка приїздила до матері з Російської Федерації та періодично забирала маму на деякий час до себе.

Коли ОСОБА_6 поверталася від доньки додому на територію України, то вони з позивачем проживали спільно з нею, а її син та її колишній чоловік ОСОБА_2 проживав окремо зі своєю новою сім`єю та не навідувався до матері, щоб допомагати та доглядати за нею, хоча і залишився зареєстрованим за вищевказаною адресою в будинку матері.

В подальшому, 16 серпня 2018 року, ОСОБА_6 на ім`я позивача складено та нотаріально посвідчено заповіт ННІ 051654, відповідно до якого вона заповіла їй все своє майно, в тому числі і будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 04 серпня 2020 року виконавчим комітетом Карашинської сільської ради, Корсунь-Шевченківського району. Черкаської області .

Після смерті ОСОБА_6 , за заявою позивача в Корсунь-Шевченківській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 119/2020 від 08.08.2020 р. та єдиним спадкоємцем за заповітом на все майно померлої ОСОБА_6 є ОСОБА_1 , тобто позивачка.

Не погоджуючись з волевиявленням своєї матері відповідач ОСОБА_2 оскаржив в Корсунь- Шевченківському районному суді Черкаської області вищевказаний заповіт. Відповідно до рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13.05.2022 р. у задоволенні позовних вимог гр-на ОСОБА_2 щодо визнання недійсним вищевказаного заповіту від 16.08.2018 р. відмовлено , на даний час вступило в законну силу.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину серії НСВ номер 031536 від 08 липня 2022 року та витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно № 304592882 від 08 липня 2022, будинок АДРЕСА_1 , належить позивачці на праві приватної власності .

Відповідач ОСОБА_2 вже не є членом сім`ї власника житла, так як його мати ОСОБА_6 , яка була на той час власником будинку, померла, і на даний час власником будинку є тільки позивач, а шлюб між нею та відповідачем розірвано в 2015 році, як вже зазначалося раніше і вони з 2015 року по теперішній час не проживають однією сім`єю та не ведуть спільне господарство.

Інші відповідачі - малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , також не є членами сім`ї власника будинку, тобто позивача, так як не є спільними з відповідачем ОСОБА_2 дітьми і народилися після їх розлучення в новій сім`ї відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 з 2015 р. фактично не проживає в будинку позивача за вищевказаною адресою, а інші відповідачі , його малолітні діти, взагалі ніколи не проживали та не проживають у цьому будинку за місцем їхньої реєстрації, так як фактично увесь час проживали та проживають по даний час з відповідачем ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 (їхньою матір`ю) в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 559 від 22.04.2021 року виданою Виконавчим комітетом Селищенської сільської ради .

Також, відповідно до листа № 02-35/409 від 17.11.2021 р., за підписом селищного голови Данільченко О. виконавчого комітету Стеблівської селищної ради, Корсунь- Шевченківського району, Черкаської області, відповідачі - неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до 01.08.2019 р. були зареєстровані в АДРЕСА_3 , але потім, несподівано зняті з реєстраційного обліку за вказаною адресою у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , хоча за цією адресою вони ніколи не проживали та не проживають, як до реєстрації, так і після реєстрації, тому що фактично до реєстрації, так і після реєстрації проживали та проживають, на даний час, за іншою адресою: в АДРЕСА_2 .

Крім того, що Відповідачі - неповнолітні діти були зареєстровані за вищевказаною адресою по АДРЕСА_1 , без згоди на те власника, яким на той час була ОСОБА_6 та, яка в той час за свого життя намагалася позбавити відповідача ОСОБА_2 права користування спірним будинком шляхом подання відповідного позову до суду, а тому відповідачем, з метою перешкоджання таким діям своєї матері, без її згоди, здійснено дії по реєстрації своїх малолітніх дітей за зазначеною адресою.

Факт реєстрації відповідачів - неповнолітніх дітей підтверджується довідкою № 59 від 25.01.2021 р., виданою виконкомом Селищенської сільської ради Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та фактично не проживають - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Жодних правових підстав для реєстрації у вищевказаному житловому приміщенні у вдповідачів немає.

Між сторонами договір найму жилого приміщення не укладався, а відповідачі є сторонніми особами для позивача та перешкоджають їй належним чином користуватися та розпоряджатися майном, чим порушують мої права законного власника.

Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні прав власника, тобто позивача, та вона не може вільно користуватися та розпоряджатися належним еї будинком.

З огляду на те, що відповідачі добровільно відмовляються знятися з місця реєстрації, позивач за цим позовом просить суд про усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні житлом шляхом зняття з місця реєстрації відповідачів та позбавлення їх права на користування житлом.

2.Позиція сторони відповідачів

Сторона відповідачів направила до суду відзив , у якому позов не визнала у повному обсязі та просила у позові відмовити з наступних підстав :

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , вирішила проживати в будинку матері відповідача, а відповідач був змушений через скрутне матеріальне становище періодично працювати на різних роботах в тому числі в м.Київ. Зароблені грошові кошти відповідач використовував на утримання сім"ї та покращення побутових умов, в такий спосіб в будинок по АДРЕСА_1 відповідачем були оплачені роботи по підведенню газопостачання, також до будинку заведено системи водопостачання та водовідведення. Покращено електропостачання будинку шляхом підключення сили струму в три фази (380V). Позивачем було замовлено та оплачено виготовлення технічної документації на самий будинок ,оскільки в батьків вона була відсутня з часу побудови. На час проживання позивач спілкувалася з його матір`ю ОСОБА_6 , яка через поважний вік та загострення хронічних та вікових хвороб, потребувала стороннього догляду, страждає втратою пам"яті, та часто перебувала в безпорадному стані. Користуючись даною ситуацією, та не маючи власного житла, ОСОБА_1 під час спільного проживання з свекрухою змогла переконати його матір укласти довіреність на право розпорядження її майном, а в подальшому, змінити заповіт спочатку складений на ім`я відповідача, на свою користь. В такий спосіб громадянка ОСОБА_1 , намагається вирішити власні побутові проблеми з відсутністю житла та вже намагалася по справі №699/163/19, та 699/780/19 позбавити його реєстрації у вказаному будинку з метою, як вона зазначила в позовній заяві, його продажу чи зміни власника на користь близьких собі осіб.

З цією метою громадянка ОСОБА_1 вже намагалася шляхом звернення до Корсунь-Шевченківського районного суду, від імені позивачки, отримати позитивне рішення по справі №699/163/19 по визнання його таким що втратив право користування житловим приміщенням. Хоча це їй не вдалося, оскільки рішення суду по вказаних судових справах не були позитивними. Крім того, по вказаних обставинах Корсунь-Шевченківським відділенням поліції проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженню №12019250190000277 зач.1 ст.358 КК України.

З метою досягнення своєї мети позивач ОСОБА_1 , на даний час чиняться перешкоди в користуванні позивачем вказаним житловим приміщенням, а саме самовільно змінюються замки на вхідних дверях будинку, та проводяться будівельні роботи, направленні на перепланування будинку під виглядом його ремонту. Вказані обставини підтверджуються висновками Корсунь- Шевченківського відділення НП, від 07.05.2019 року та 08.05.2019 року. Та вказаними рішеннями суду, що вступили в законну силу.

13.12.2019 року під час його перебування в будинку за адресою АДРЕСА_1 спільно з представниками Карашинської сільської ради позивач ОСОБА_1 , повідомила, що знищила його особисті речі методом спалювання, та підтвердила намір вчинити подібні дії повторно, оскільки позивачем до вказаного будинку під час проживання завезені інші особисті речі та побутова техніка. Вказані обставини прямо свідчать про створення перешкод та імітацію його відсутності в будинку.

Відповідач просить суд врахувати вказані вище факти при винесені рішення.

Частиною 1ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.Аналогічну норму містить також ст. 405 ЦК України.

Частиною 2 ст. 156 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Відповідно до вимог статей 7,155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 Сімейного кодексу України). Відповідно до положень частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати або зареєструвати місце проживання

(перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників,якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

На думку відповідача, позивач не довила вказану умову закону, а саме його відсутність в житловому приміщенні понад один рік саме без поважних причин, та перешкоди, що чиняться позивачем та моїми неповнолітніми дітьми у праві користування та розпорядженні майном, які вона бажає усунути. Вказану позицію підтримала у своєму відзиві і законний представник неповнолітній відповідачів.

3.Судовий розгляд

Ухвалою про відкриття провадження по справі від 02.08.2022 р. суд ухвалив слухати справу за правилами загального позовного провадження .

У судовому засіданні сторона позивача підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити.

Сторона відповідачів просила відмовити у позові на підставах, які були викладені у відзові.

Третя особа - представник Селищенської сільської ради залишив розгляд справи на розсуд суду , щодо задоволення позову відносно ОСОБА_2 - не заперечувала.

У судовому засіданні були вивчені наступні докази по справі :

- Довідка селищенської сілської ради від 25.01.2021 р. про те, що ОСОБА_6 на день смерті належав жили будинок за адресою АДРЕСА_1 .Крім неї в домогосподарстві зареєстровані та проживають ОСОБА_1 - невістка, ОСОБА_8 - внучка.Крім того зареєстровані та не проживають ОСОБА_2 - син, ОСОБА_3 - онука, ОСОБА_5 - онук. ( а.с.6)

- Довідка Стеблівської селищної ради від 03.11.2020 р. про те, що з 01.08.20-19 р. неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 знято з реєстраціного обліку ( АДРЕСА_3 ) у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання ( АДРЕСА_1 ) ( а.с. 7)

- Відповідь Селищенської сілської ради від 22.04.2021 р. про те, що ОСОБА_2 , неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ОСОБА_9 без реєстрації фактично проживають за адресою АДРЕСА_2 ( будинок належить ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с.9)

-Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.08.2015 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу, відповідно до якого в 2014 р. ОСОБА_11 залишив сім`ю та пішов проживати до іншої жінки і з того часу сторони проживають окремо. Відповідно до рішення суду шлюб між сторонами розірвано, рішення набуло чинності 05.09.2015 р. ( а.с.10-11)

- Свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а.с.12)

-Заповіт від 16.08.2018 р., яким ОСОБА_6 заповідала все своє майно ОСОБА_1 ( позивачці) ( а.с. 13)

-Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13.05.2022 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, яким у позові було відмовлено, судове рішення набрало законної сили 23.06.2022 р. ( а.с.14-21)

-Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08.07.2022 р. на ім`я позивача щодо право власності на будинок АДРЕСА_1 та витяг про реєстрацію свідоцтва у спадковому реєстрі ( а.с.22-24).

-Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.07.2002 р. щодо права власності позивачки на вищевказаний будинок ( а.с. 25-26)

-Довідка виконкому Селищенської сільської ради про те , що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 17.10.2015 р. ( а.с. 34)

-Довідка виконкому Селищенської сільської ради про те , що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 01.08.2019 р. ( а.с. 35)

-Довідка виконкому Селищенської сільської ради про те , що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 01.08.2019 р. ( а.с. 35)

-Рішення Корисунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.06.2020 р. за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яким у позові було відмовлено. Підставою відмови у позові було те, що відповідач 09.04.2019 р., 13.04.2019 р.,11.12.2019 р.,13.12.2019 р. намагався потрапити у будинок позивача, проте йому чинили перешкоди, що підтверджувалось висновком Корсунь-Шевченківського відділу поліції. Вказане рішення було залишено в силі постановою Черкаського апеляційного суду від 17.03.2021 р., в якій апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_12 ) не проживав у спірному будинку, так як його сім`я проживає в с.Глушки, позивачка перешкоджала відповідачу користуватися будинком, коли він намагався туди потрапити, крім того ОСОБА_2 був членом сім`ї позивачки ( її сином), був там зареєстрований та має право їм користуватись ( а.с.61-63)

-Ухвала Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11.07.2019 р. про залишення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - за заявою позивача ( а.с. 64)

-Заповіт від 10.09.2009 р., яким ОСОБА_6 заповідала ОСОБА_11 все майно, що їй належить ( а.с. 65)

-Витяг з ЄРДР № 12019250190000277 від 03.06.2019 р. за ст. 358 ч.1 КК України за заявою ОСОБА_2 про те, що його колишня дружина ОСОБА_1 з метою примусової виписки його з домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та належить ого матері ОСОБА_6 , умисно підробила підпис останньої на документах ( а.с. 66)

-Відповідь слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Черкаській області про те, що зазначене вище кримінальне провадження закрито на підставі ч.1п.2ст.284 КПК України, так як нікому у данному кримінальному провадженні не оголошено про підозру ( а.с.106)

-Висновок поліції за результатами розгляду повідомлення від 09.04.2018 р., відповідно до якого до поліції звернувся ОСОБА_2 , якій 09.04.2019 р. приїхав до домоволодіння в с.Кошмак і виявив, що ОСОБА_1 змінила замки на дверях. До поліції звернувся, щоб зафіксувати даний факт ( а.с. 67)

- Висновок поліції за результатами звернення ОСОБА_2 від 07.05.2019 р. про те, що 13.04.2019 р. до Корсунь-Шевченківського ВП звернувся ОСОБА_2 житель АДРЕСА_4 про те, що невідомі особи проникнули до його домоволодіння В поясненнях ОСОБА_2 пояснив, що дозволив проживати в домоволодіння його матері певний проміжок часу своїй колишній дружині з дочкою, але його колишня дружина розпочала ремонтні роботи в будинку без його згоди. ( а.с. 68-69)

-Виснок поліції від 19.12.2019 р. за результатами звернення ОСОБА_2 , відповідно до якого 13.12.2019 р. ОСОБА_2 прийшов до будинку своєї матері, для того щоб заселитися та проживати там, бо був там зареєстрований. Його колишня дружина ОСОБА_1 не пустила його до будинку, бо власника будинку ОСОБА_6 не бажає жити разом з сином, ОСОБА_6 також підтвердила у своїх пояснення небажання жити разом зі своїм сином ( а.с. 70-71)

-Посвідчення на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про право на пільги для багатодітних сімей ( а.с. 72)

4.Висновку суду та норми законодавства, якими керувався суд при прийняття рішення

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до вимог ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" "Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого, згідно вимог статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки".

Вивчивши матеріали справи судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 з 08.07.2022 р. ( а.с.25-26), на підставі свідоцтва про право на спадщину та заповіту, який був складений на ім`я позивачки померлою ОСОБА_1 ( попереднім власником будинку)( а.с.22-24).

У відповідності до ст. 1254 ч.3 ЦК України попередній заповіт ОСОБА_1 10.09.2009 р. на користь відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_11 ) ( а.с.65), був скасований наступний заповітом ОСОБА_1 на користь позивача, що і було підтверджено в тому числі рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 13.05.2022 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, яким у позові було відмовлено, судове рішення набрало законної сили 23.06.2022 р. ( а.с.14-21).

Також, рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.08.2015 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу, відповідно до якого в 2014 р. ОСОБА_11 залишив сім`ю та пішов проживати до іншої жінки і з того часу сторони проживають окремо. ( а.с.10-11).

При цьому судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєструвався у спірному будинку з 17.10.2015 р. ( а.с. 34).

Відповідач ( колишній чоловік позивачки) та його діти ( неповнолітні відповідачі, що народилися у другому шлюбі відповідача) не є членами родини позивача.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим примі щенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Таким чином, право членів сім`ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 та у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2018 року у справі №766/1955/16-ц.

Згідно із частиною 4 статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належить особи, зазначені у частині 2 статті 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім`ї власника можуть бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Посилання відповідача про те, що раніше в позові спадкодавця до нього про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням рішенням суду було відмовлено не стосується даної справи, бо на відміну від згаданою справи, в попередній позивачем була мати відповідача, а відповідач був членом її родини.

Крім того, посилання відповідача та представника неповнолітніх відповідачів про те, що при задоволенні позову будуть порушені права неповнолітніх відповідачів не є обґрунтованими, бо судом було встановлено, що неповнолітній відповідачі фактично нікому не проживали за адресою, де зареєстровані і задоволення позову, за думкою суду, ніяким чином не порушує права неповнолітніх відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317,319,1254 ч.3 ЦК України, ст. 156 ЖК України ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якої діє її мати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах якого діє її мати ОСОБА_4 , треті особа : Селищенська сільська рада Звенигородського району Черкаської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ( житлом) шляхом зняття з реєстрації та визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом - задовольнити повністю .

Усунути перешкоди у користуванні та розпоряджанні належним ОСОБА_1 майном (житлом): будинком АДРЕСА_1 , шляхом зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяГусарова В.В.