Ухвала суду № 107095694, 20.08.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3999/16-ц

Провадження № 2/932/3162/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Скопа Н.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровська міська рада, про визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на матеріали, обладнання, будівельні конструкції, конструктивні елементи будинку та іншого майна, що були використані в процесі будівництва, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровська міська рада, про визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на матеріали, обладнання, будівельні конструкції, конструктивні елементи будинку та іншого майна, що були використані в процесі будівництва.

01.04.2021 року до суду від представника Дніпровської міської ради надійшла заява про закриття провадження у справі. В обгрунтування заяви представник посилається на те, що відповідно до ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо в тому числі, відсутній предмет спору. Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. З урахуванням положень ч.1 ст.2 ЦПК України, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обгрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неурегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання. У цивільній справі № 202/3999/16-ц предмет спору відсутній, оскільки ані в позовній заяві, ані в заяві про зміну предмета позову позивачем не зазначається про порушення його прав відповідачем взагалі, яким чином такі права порушуються відповідачем, якими його діями або бездіяльністю, позивачем не надано жодного доказу факту порушення його прав відповідачем. При цьому, відповідач в позовній заяві згадується лише як особа, з якою позивач уклав відповідні правочини, що в подальшому стали підставою набуття ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна. Крім того, за час розгляду справи, з 2016 року, відповідач не наголошував на тому, що вимоги до нього як до відповідача є незаконними та необгрунтованими. З аналізу підстав позову та його вимог можна дійти висновку, що вимоги до відповідача ОСОБА_2 взагалі відсутні, оскільки позивач не ставить на розгляд суду вимоги щодо стягнення з відповідача, витребування в нього майна, зобов`язання відповідача вчинити на користь позивача якісь дії або вимоги про заборону їх вчинення, в позові позивач не зазначає про незгоду відповідача щодо визнання за позивачем права на спірне майно; з урахуванням цього спір у даній справі між позивачем та відповідачем відсутній, тому є підстави для закриття провадження.

Також представник в заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач ОСОБА_2 , з урахуванням того, що між позивачем та відповідачем згідно позовної заяви взагалі відсутні будь-які зобов`язання щодо спірного майна, відповідач за життя при розгляді цієї судової справи не заявляв про свій інтерес щодо цього майна, не заперечував щодо заявлених вимог позивача, тому і права та обов`язки щодо спірного майна не входять до складу спадщини, що відкрилась після смерті відповідача, тому у даному випадку правонаступництво не передбачається. Посилаючись на зазначене та положення ст. 255 ЦПК України, представник Дніпровської міської ради просить закрити провадження у даній цивільній справі.

01.07.2021 року до суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в обгрунтування якого представник посилається на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відповідно до положень статтей 55, ч.1 ст. 253, 268 ЦПК України вона просить зупинити провадження у справі до вступу та залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_2 .

У наданому суду Запереченні на заяву про закриття провадження представник позивача заперечувала проти закриття провадження у справі, посилаючись на те, що відповідач у справі ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. В основі процесуального правонаступництва лежить правонаступництво в матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження в цивільній справі, такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 року у справі № 2-1687/08 (провадження № 61-4063св20). Застосування правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, при застосуванні реституції, тобто повернення майна до ОСОБА_2 , який помер, тому за твердженням представника повинні бути залучені спадкоємці.

У наданій суду заяві від 01.07.2021 року представник позивача підтримала подане клопотання про зупинення провадження у справі та просила розглядати його у її відсутність.

В наданій суду заяві від 01.07.2021 року представник Дніпровської міської ради підтримав клопотання про закриття провадження у справі, просив його задовольнити та розглянути без фіксування судового процесу.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України підготовче засідання проводиться судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши клопотання та заяви, ознайомившись з матеріалами цивільної справи № 202/3999/16ц, суд вважає наступне.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 23.06.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, в якій просив визнати за ним право власності на нерухоме майно квартири та приміщення, що розташовані в квартирному (багатоквартирному) житловому будинку (літ. А-8) за адресою АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), загальною площею 7549,8 кв.м.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2016 року вказані позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, згодом ухвалою цього ж суду від 08.08.2016 року вказане заочне рішення за заявою відповідача було скасовано та призначено цивільну справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2018 року залучено Дніпровську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі.

05.04.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла «Письмова заява до позовної заяви про визнання права власності на нерухоме майно (в порядку ч.3 ст. 49 ЦПК України», в якій заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровська міська рада, про визнання за позивачем права власності на матеріали, обладнання, будівельні конструкції, конструктивні елементи будинку та іншого майна, що були використані в процесі будівництва (створення майна) за адресою АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_3 ), вартістю 90473490 грн.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 року скасовано ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2016 року про відкриття провадження у справі та дану цивільну справу передано за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу справи від 23.07.2018 року для розгляду даної справи була визначена суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В., якою ухвалою від 27.07.2018 року цивільну справу було прийнято до провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 для розгляду даної справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г., яким ухвалою від 03.02.2020 року цивільну справу було прийнято до провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.07.2020 року № 241 та Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 року для розгляду даної справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлев Д.О.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату суду № 526 від 18.12.2020 року та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 року для розгляду даної справи визначена суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О.

Ухвалою від 04.01.2021 року цивільна справа була прийнята суддею до провадження та визначено про її розгляд в порядку загального провадження з проведенням підготовчого засідання 01.04.2021 року.

01.04.2021 року, 12.05.2021 року підготовче засідання було відкладено в зв`язку з неявкою позивача та відповідача.

Зі змісту наданого суду клопотання вбачається, що представник ОСОБА_1 просить зупинити провадження у справі, посилаючись на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відповідно до положень статтей 55, ч.1 ст. 253, 268 ЦПК України є необхідність у залученні до участі у справі його правонаступників, оскільки спірні правовідносини у даній справі допускають правонаструпництво.

Натомість, в наданій суду заяві представник Дніпровської міської ради просить закрити провадження у даній справі, посилаючись на положення ч.1 ст. 255 ЦПК України, в зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами у даній справі, що між позивачем та відповідачем згідно позовної заяви взагалі відсутні будь-які зобов`язання щодо спірного майна, а також в зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 , який помер помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя при розгляді цієї судової справи не заявляв про свій інтерес щодо цього майна, не заперечував щодо заявлених вимог позивача, тому і права та обов`язки щодо спірного майна не входять до складу спадщини, що відкрилась після смерті відповідача, тому у даному випадку правонаступництво не передбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальні засади цивільного законодавства передбачені ст.3 ЦК України, якими, зокрема, є судовий захист цивільного права та інтересу.

Частинами 1, 2 ст.12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч.2 цієї статті.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів ч.5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.3 цієї статті, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстави закриття провадження у справі передбачені статтею 255 ЦПК України і відповідно до ч.1 цієї статті: суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно допунктів 4,5частини першоїстатті 186цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.2, 3 ст. 255 ЦПК України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов?язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Правові висновки щодо закриття провадження у справі через відсутність предмета спору викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року).

Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Цивільним процесуальним законом розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III "Позовне провадження") та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Статтею 200 ЦПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленомустаттями 206,207цього Кодексу.

Виходячи зпідходу тлумачення Європейським судом з прав людини поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, в яких зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Як зазначено вище, у даній цивільній справі 04.01.2021 року судом постановлена ухвала, якою визначено про розгляд справи в порядку загального провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відповідно до матеріалів справи, на даний час підготовче засідання у справі не проведено і, таким чином, не виконані його завдання, передбачені статтею 189 ЦПК України, як то - остаточне визначення предмета спору, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, xарактер спірних правовідносин та інших дій, передбачених статтею 197 ЦПК України, які повинні слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті.

З наявних у цивільній справі матеріалів не вбачається остаточна визначеність позивача з предметом позову та позовними вимогами, зважаючи на наявність у справі позовної заяви від 23.06.2016 року та його заяви, поданої в порядку ч.3 ст. 49 ЦПК України, зважаючи на відсутність у справі процесуального документа про вирішення цього питання судом.

Зважаючи на викладене, клопотання представника Дніпровської міської ради про закриття провадження у справі за п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд наразі вважає передчасним.

Статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до приписів пункту 1 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктами 1,3частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.

Відповідно до копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26.01.2021 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є відповідачем у даній справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З заявлених у даній справі позовних вимог позивача, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням поданої ним з посиланням на ч.3 ст. 49 ЦПК України заяви, про визнання права власності на нерухоме майно, про визнання права власності на матеріали, обладнання, будівельні конструкції, конструктивні елементи будинку та іншого майна, що були використані в процесі будівництва (створення майна) за адресою АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_3 ), вартістю 90473490 грн., вбачається наявність вимог до відповідача, які мають матеріальний характер, тому вказані позивачем правовідносини допускають процесуальне правонаступництво.

Зважаючи на те, що вказані позивачем у позові та в заяві правовідносини допускають правонаступництво, в зв`язку зі смертю відповідача суд зобов`язаний зупинити провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПКУкраїни) до залучення до участі усправі його правонаступника (п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПКУкраїни).

Із зазначених підстав не підлягає задоволенню клопотання представника Дніпровської міської ради про закриття провадження у справі за ч.1 ст. 255 ЦПК України з посиланням на відсутність предмету спору та з посиланням на те, що вказані правовідносини не допускають правонаступництва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 189, 197, 255, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Представнику Дніпровської міської ради в задоволенні клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровська міська рада, про визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на матеріали, обладнання, будівельні конструкції, конструктивні елементи будинку та іншого майна, що були використані в процесі будівництва, - відмовити.

Витребувати від Сьомої дніпровської нотаріальної контори інформацію чи заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а у разі наявності надати Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська засвідчену належним чином копію спадковою справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровська міська рада, про визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на матеріали, обладнання, будівельні конструкції, конструктивні елементи будинку та іншого майна, що були використані в процесі будівництва, - зупинити до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 , який вибув з процесу в зв`язку зі смертю.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії. Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційнаскарга поданапротягом п`ятнадцятиднів здня врученняйому повноготексту ухвалисуду.

Суддя Т.О. Кудрявцева