Ухвала суду № 107092758, 07.10.2022, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/143/21

Номер провадження 2-о/739/1/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Кочура О.О.,

за участі: секретаря - Головня І.І.,

представника заявника - Голика Є.В. ,

представника заінтересованої особа - Примака А.А. ,

свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, та в режимі відеоконференції з приміщення Солом`янського районного суду міста Києва за участі представника заінтересованої особи - Примака А.А, цивільну справу за заявою ОСОБА_5 , поданою представником заявника - адвокатом Голиком Євгеном Валерійовичем, заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А H О В И В:

ОСОБА_5 діючи через свого представника - адвоката Голика Євгена Валерійовича звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту, що заявник є членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув його рідний брат - військовослужбовець ОСОБА_8 . У 2020 році заявник, як рідний брат та член сім`ї загиблого військовослужбовця, звернувся із заявою та пакетом документів до Міністерства оборони України з проханням призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про повернення на доопрацювання заявнику документів для призначення одноразової грошової допомоги з метою встановлення фактичного місця проживання заявника та загиблого військовослужбовця та визначення належності заявника до члена сім`ї загиблого. Проте, заявник вважає себе членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_8 , оскільки вони являються рідними братами, зареєстровані та проживали за однією адресою, що підтверджується копіми їх паспортів та довідкою Мамекинської сільської ради, а також між ними від народження склалися теплі сімейні стосунки, вони тривалий час проживали разом, після смерті батьків були пов`язані спвльним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, мали спільні витрати та спільне харчування, піклувалися один про одного і надавали взаємну допомогу.

Ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду від 09 лютого 2021 року було відкрито провадження у даній цивільній справі.

06 травня 2021 року представником заінтересованої особи-Міністерства оборони України були подані заперечення проти вимог ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю правових підстав для їх задоволення, так як заявник не підтвердив жодними належними та допустими доказами, що він є членом сім`ї загиблого військовослужбовця, тому у задоволенні вказаної заяви просить відмовити. Посилаючись на рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року, зазначає, що заявник не надав належних та і допустимих доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків, набуття майна, тощо.

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року до участі у справі в якості заінтересованих осіб були залучені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У судове засідання заявник ОСОБА_5 не з`явився, але його інтереси в судовому засіданні представляє адвокат Голик Є.В., який підтримав заявлені вимоги та звернув увагу суду на те, що рідний брат заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час несення військової служби в с.Зайцеве Бахмутського району Донецької області. Заявник та його брати і сестри на той період часу проживали разом із загиблим в с. Мамекине Новгород-Сіверського району Чернігівської області та вели спільне господарство і мали спільний бюджет. На момент загибелі ОСОБА_8 батьки даної родини вже померли: батько у 2011 році, а матір у 2016 році, а повнолітні діти залишились жити в батьківській хаті в с.Мамекине та вести спільне господарство. Метою звернення із заявою до суду про встановлення факту, що має юридичне значення стало те, що у 2020 році після загибелі ОСОБА_8 , заявник, як рідний брат та член сім`ї загиблого військовослужбовця звертався із заявою та пакетом документів до Міністерства оборони України з проханням призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, але рішенням засідання комісії Міністерства оборони України 03.12.2020 року йому було повернуто документи на доопрацювання. На момент розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення судом одноразова грошова допомога не була призначена та виплачена заявнику. Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України Примак А.А. у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував щодо задоволення заяви ОСОБА_5 , просив суд залишити заяву без розгляду та звернув увагу суду на письмові заперечення у даній справі від 26.04.2021 року з додатками та наполягав на тому, щоб суд не приймав до уваги довідку Мамекинської сільської ради у зв`язку з втратою нею чинності. На думку представника заінтересованої особи в даній справі вбачається спір про право, осільки військовослужбовець ОСОБА_8 протягом останніх трьох років до моменту загибелі, більшість часу проживав у військовій частині, як мінімум п`ять днів на тиждень і міг відвідувати сім`ю лише у вихідні, святкові дні та у період відпусток. У представника заінтересованої особи немає сумнівів що загиблий був гарним братом, міг допомагати своїй сім`ї, але він точно не проживав з ними разом під час несення військової служби, а міг приїздити іноді щоб взяти собі продукти харчування. Також у справі відсутні підтверджуючі документи несення витрат загиблим ОСОБА_8 на утримання спільного майна. Заінтересовані особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з`явились, попередньо надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, в яких зазначили, що проти задоволення заявлених вимог не заперечують. Також до матеріалів справи додано витяги з Державного реєстру свідоцтв про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцями щодо майна ОСОБА_8 є його рідний брат ОСОБА_5 на користь якого інші спадкоємці відмовились письмово від спадщини.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що знає сім`ю заявника з моменту народження, оскільки працювала секретарем Мамекинсьої сільської ради більше 10 років та постійно проживала в цьому селі. Підтвердила, що заявник та його рідний брат ОСОБА_9 , який загинув під час несення військової служби спільно проживали та вели спільне господарство шляхом обробки присадибної земельної ділянки, робили ремонт будинку, купували речі для спільного користування та заготовляли дрова для опалення будинку та мали спільний бюджет. Сім`я ОСОБА_10 дуже дружня, діти після смерті батьків залишались проживати у батьківському будинку та були дуже згуртованими у відношенні ведення спільного господарства. Загиблий ОСОБА_8 та заявник не встигли створити власні сім`ї.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона дуже давно проживає в с.Мамекине Новгород-Сіверського району та її будинок знаходиться по сусідству з сім`єю ОСОБА_10 і всіх дітей даної сім`ї вона знає з моменту їх народження, батьки дітей померли, а діти продовжють проживати у батьківській хаті. Загиблий ОСОБА_8 також вів спільне господарство із братами та сестрами шляхом придбання речей у будинок, проведення ремонту будинку, заготівлі дров, догляду за всім майном та ведення спільного бюджету. На момент несення військової служби ОСОБА_11 постійно приїздив на вихідні та у відпустки саме до батьківської хати і вона особисто бачила як сім`я разом утримувала все майно, сплачували разом за комунальні послуги та мали спільний бюджет.

Вислухавши вступне слово представника заявника, представника заінтересованої особи, покази свідків та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне: Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 294 ЦПК України). Згідно частини другої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Зі змісту зазначених норм права, а також роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Зайцеве Бахмутського району Донецької області, під час несення військової служби загинув військовослужбовець ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті наскрізного вогнепального кульового поранення голови (а.с.8,9,11). Згідно копії паспорта, ОСОБА_8 був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.10). Згідно копії довідки Мамекинської сільської ради Новгоро-Сіверського району Чернігівської області від 10.03.2020 року №179, ОСОБА_9 був зареєстрований в с.Мамекине, разом з ним були зареєстровані: брати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та сестра ОСОБА_7 ( а.с.15). Відповідно до копії довідки від 13 серпня 2021 року, виданої Новгород-Сіверською міською радою Також згідно копії довідки Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 28 грудня 2021 року за № 263, на день смерті ОСОБА_8 був зареєстрований в с.Мамекине разом з ним були зареєстровані: брати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та сестра ОСОБА_7 .. На дату смерті вони були зареєстровані разом та спільно доглядали за домогосподарством, городом (а.с.91). З акту обстеження житлово-побутових умов від 13.08.2021 року, проведеного депутатом Новгород-Сіверської міської ради в присутності сусідів -свідків по АДРЕСА_1 , було встановлено, що головою домоволодіння значився ОСОБА_8 , який на день смерті був зареєстрований та прожив разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та вели разом спільне господарство (а.с.22). Згідно копії свідоцтв про народження заявника ОСОБА_5 та загиблого ОСОБА_8 , їх батьками були ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що свідчить про їх кровну спорідненість (а.с.7,12). Батьки заявника ОСОБА_5 та загиблого ОСОБА_8 померли: батько - ІНФОРМАЦІЯ_4 , а мати 20 жовтня 2016 року (а.с.13-14). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2020 року вбачається, що спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_8 є його рідний брат ОСОБА_5 (а.с.39-42). Із копій нотаріально посвідчених заяв до Міністерства оборони України від 10 серпня 2021 року та 12 серпня 2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовились від отримання одноразової грошової допомоги після сметрі брата - військовослужбовця ОСОБА_8 на користь брата ОСОБА_5 (а.с.120-121). Встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення соціальної допомоги, як сім`ї загиблого військовослужбовця. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку для його встановлення. Так, заявник ОСОБА_5 письмово звертався до Міністерства оборони України з приводу отримання одноразової грошової допомоги після загибелі брата військовослужбовця ОСОБА_8 та з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 грудня 2020 року за №161 вбачається, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, так як в послужному списку особової справи зазначено, що ОСОБА_5 (брат загиблого) працює та проживає в м.Києві, тобто дані про місце проживання є суперечливими (а.с.9). З наявної в матеріалах справи копії паспорта заявника ОСОБА_5 вбачається, що його місце проживання з 16 вересня 2009 року по теперішній час зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5) . Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного Кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-8/99 від 03 червня 1999 року, другу групу членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнолітні брати і сестри; вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб`єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Питання про визнання членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони інших осіб (крім подружжя, дітей, батьків) вирішуються відповідними органами і організаціями, а у спірних випадках - судами загальної юрисдикції, які з`ясовують характер відносин з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони при розгляді кожної конкретної справи. Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд заслухавши вступне слово представників заявника та заінтересованої особи, заслухавши покази свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що заявником доведено факт належності його до сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_8 , оскільки заявник та загиблий були рідними братами, проживали та були зареєстровані за однією адресою, вели спільне господарство, а саме спільно обробляли земельну ділянку, несли спільні витрати на утримання майна, спільно заготовли дрова та надавали один одному допомогу, у тому числі матеріальну, що підтверджується довідками Мамекинської сільської ради Новгород-Сіверського району та Новгород-Сіверської міської ради, актом ообстеження житлово-побутових умов та показами свідків, допитаними в судовому засіданні. Дані докази узгоджуються між собою та не викликають у суда будь-яких сумнівів. Також судом встановлено, що на момент несення військової служби та загибелі, ОСОБА_8 не мав іншого власного житла, окрім спільного в с.Мамекине, та не встиг створити власну сім`ю. Заявник ОСОБА_5 також не має своєї сім`ї та власного житла, а казарма це його тимчасовим місцем перебування (на час несення служби). Щодо заперечень представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України стосовно відсутності належних та допустимих доказів підтвердження факту, що заявник є членом сім`ї загиблого військовослужбовця, то ці доводи, на думку суду, є безпідставними. Стосовно посилань представника Міністерства оборони України на п.6 ст.294 ЦПК, суд з врахування провової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц вважає, що в даному випадку відсутній спір про право.

За таких обставин справи суд ухвалює рішення про задоволення заяви.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Керуючись ст.ст. 258-259, 263-268, 273, 293, 315, 319, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_5 , подану представником заявника - адвокатом Голиком Євгеном Валерійовичем, заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складення тексту повного судового рішення 11.10.2022 року.

Суддя : О.О.Кочура