Рішення № 107086093, 31.10.2022, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1639/22

Провадження № 2/626/480/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2022 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краснограді, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про порушення прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 13.09.2022 року звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про порушення прав споживача, відповідно до уточнених позовних вимог оголошених в судовому засіданні 11.10.2022 року просить:

1.Визнати, що відповідач не виконує умови Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг щодо права споживача здійснювати оплату за його послугу шляхом внесення готівки через його касу, порушив умови Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо оплати за платіжними документами відповідача готівковими коштами в центрі обслуговування споживачів саме за вибором споживача, порушив ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо якості обслуговування споживача та всілякого сприяння споживачу у вільному виборі форми оплати продукції;

2.Зобов`язати відповідача надати йому можливість здійснювати оплату за постачання електричної енергії шляхом внесення готівки через касу (центр обслуговування споживачів) в м. Краснограді.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, що він користується послугою відповідача щодо постачання електричної енергії на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (надалі Договір), що є додатком до Правил роздрібного ринку електричної енергії (ділі Правила), які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312. Він 27.07.2022 року звернувся до Красноградського районного розрахунково-сервісного центру Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» з проханням надати йому можливість здійснювати оплату за постачання електричної енергії шляхом внесення готівки через касу або центр обслуговування споживачів відповідача у м. Краснограді. Листом зазначеного центру від 26.08.2022 року його повідомили, що у товаристві відсутні каси для здійснення готівкової розрахункової операції, що воно не здійснює розрахунки у готівковій формі, тому не зобов`язане мати касу та спеціально обладнане приміщення. Тобто, його прохання щодо здійснення оплати за постачання електричної енергії у підходящій для споживача формі, було відхилене. Необхідність звернення із зазначеним проханням до відповідача було визвано тим, що при здійсненні оплати за надані відповідачем послуги він сплачує комісійну винагороду банку. Пунктом 5.9. Договору передбачено, що розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. При цьому Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Статтею 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець) зобов`язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати. Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізовується на території України для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування. Отже відповідач обмежив його право здійснювати оплату за електричну енергію у зручній для нього формі, чим порушив вимоги Договору та ЗУ «Про захист прав споживачів». При цьому просить суд врахувати, що надання йому можливості здійснювати оплату через касу в іншому місці, не в м. Краснограді, призведе до порушення його прав порівняно із іншими споживачами, які будуть споживати поряд із касою.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 15.09.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - Бірюкова О.П. подала відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі враховуючи наступне (а.с. 11-17).

1.Щодо відсутності обов`язку відповідача відкрити каси у центрах обслуговування споживачів для розрахунків готівкою.

Вказує на те, що відповідна діяльність з приймання готівка для внесення на рахунок отримувача є діяльністю, що підлягає ліцензуванню Національним банком України, а Товариство не є фінансовою установою, не має такої ліцензії, та за весь час існування Товариства не мало кас для оплати від споживачів готівки. Умовами Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не передбачено, що постачальник електричної енергії бере на себе зобов`язання з оплати будь-яких комісій при здійсненні оплати за спожиту енергію споживача. Крім того, Методикою розрахунку тарифу на послуги постачання універсальних послуг, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 05.10.2018 №1176 не передбачено закладення у структуру тарифу комісійних витрат при здійсненні споживачами розрахунків за електричну енергію. Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 (далі Правила) не передбачено відкриття кас товариством у центрах обслуговування споживачів.

2.Щодо неможливості відкриття каси Товариством у центрах обслуговування споживачів для прийняття оплати готівкою.

Вказує, що відповідно до п. 4.5. розділу ІV Правил оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника. Рахунки із спеціальним режимом використання це рахунки підприємств, що займаються виробництво або постачання енергії, води, опалення приміщень тощо. Згідно п.п. 1 п. 48 розділу V положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 установа/підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) такі строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, а саме для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас). Відповідно до постанови НКРЕКП від 27.06.2019 №1246 «Про алгоритм розподілу коштів» установлено алгоритм розподілу коштів для електропостачальників, згідно з яким уповноважені банки кожного банківського дня о 12:00 год. та 16:00 год. зобов`язані перераховувати кошти, що надійшли від споживачів, яким здійснюється постачання електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу, як оплата електричної енергії, у повному обсязі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого електропостачальника. Отже, відкриття кас постачальником електричної енергії для здійснення розрахунків готівкою суперечитиме вимогам НБУ та НКРЕКП щодо готівки та щодо розподілу грошових коштів.

3.Щодо зловживання правами споживача та втручання у господарську діяльність Товариства.

У позивача є можливість здійснювати оплату за електричну енергію кількома способами на вибір, натомість він вимагає від Товариства іншого способу оплати за надані послуги, не зважаючи на воєнний стан в Україні. Пунктом 2 постанови КМУ від 29.09.2010 №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» передбачений виключний перелік суб`єктів господарювання, звільнених від обов`язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари, тобто зобов`язаних приймати готівку від споживачів, отже відповідач до таких суб`єктів не відноситься. Для відкриття кас у центрах обслуговування споживачів, необхідно окреме приміщення для каси, прийняття на роботу касира, сейфи для зберігання готівки, оплата послуг інкасації. Крім того за умови воєнного стану відкриття кас вкрай негативно відобразиться на результатах господарської діяльності відповідача. Вимога позивача примусити в судовому порядку відповідача укладати будь-які договори з установами для відкриття кас у приміщенні центру обслуговування споживачів є спробую втрутитись у господарську діяльність Товариства та є зловживанням у розумінні ч. 3 ст. 13 ЦК України, обґрунтованим вільним тлумаченням позивача абз. 2 ч.2 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Від відповідача ОСОБА_1 до суду 12.10.2022 року (а.с. 34-37) надійшла відповідь на відзив в якому вказує, що з наведеними відповідачем запереченнями у відзиві він не погоджується враховуючи наступне. Вказує на те, що тлумачення відповідачем ЗУ «Про захист прав споживачів» це його особиста думка не підтверджена доказами. А отже друге речення ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» відноситься до всіх форм оплати продукції у готівковій або безготівковій формі та до всіх споживачів. Вказує на те, що він звертається до відповідача не за платіжною послугою, а він вимагає від нього виконання умов Типового договору про постачання електричної енергії та виконання умов Привал роздрібного ринку електричної енергії та не обмежувати його право здійснення оплати внесенням готівки через касу Відповідача у відповідності до п. 5.9 Договору, а самому Відповідачу виконати своє зобов`язання приймати оплату наданих за договором послуг будь-яким способом, що передбачений Договором (п.п. 8 п. 7.2. Договору). Також вказує, що оплата за відповідними платіжними документами може бути здійснена за вибором споживача готівковими коштами в центрах обслуговування споживачів (п. 4.22 Правил). Крім цього зазначає, що посилання відповідача на те, що відкриття кас у воєнний стан відобразиться на результатах господарської діяльності, є мінімізація витрат на отримання коштів за послугу з постачання електричної енергії, турбота про свій фінансовий стан, а не виконання договірних зобов`язань перед споживачами. При сплаті ним коштів на надані послуги відповідача через банківські установи, відповідач примушує його отримувати платіжну послугу від фінансової установи, яка для нього не є обов`язковою.

Крім того, представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - Бірюкова О.П. подала до суду заперечення в яких зазначила, що у відповідача за весь час існування, з моменту створення, а саме з 07.06.2018 року, не було кас ані власних у центрах обслуговування споживачів, ані кас третіх осіб (банківських або фінансових установ) у приміщеннях центрів обслуговування споживачів у зв`язку із чим в діях Товариства відсутні ознаки дискримінації щодо споживачів за місцем їх проживання. Натомість, позовні вимоги ОСОБА_1 містять ознаки дискримінації щодо інших споживачів Товариства. Вказує на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки: правилами роздрібного ринку електричної енергії, не передбачено відкриття кас товариством у центрах обслуговування споживачів; ліцензійними умовами не передбачено наявності кас для прийняття оплати готівкових коштів у центрах обслуговування споживачів Товариства; відкриття кас постачальником електричної енергії для здійснення розрахунків готівкою суперечитиме вимогам Положення про ведення касових операцій у національний валюті в Україні та постановам НКРЕКП; відсутні у відповідача каси та готівки протягом всього часу існування товариства; Товариство відсутнє серед переліків суб`єктів господарювання, зобов`язаних приймати готівку від споживачів; у структуру тарифу не закладена комісійних витрат при здійсненні споживачами розрахунків за електричну енергію; умовами типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не передбачено обов`язку оплати комісійної винагороди відповідачем; позовна заява позивача містить вимоги, якими порушується принцип пропорційності цивільного судочинства.

Аргументи сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі на задоволенні позову наполягав, з підстав викладених у заявах по суті справи. Зокрема вказував на те, що ним обраний спосіб оплати за електричну енергію саме шляхом внесення готівки через касу відповідача за місцем отримання послуги тобто в м. Краснограді Харківської області, але він не може оплачувати за електроенергію саме таким способом, оскільки каса через, яку можна вносити готівку у відповідача відсутня. Також вказував на те, що його не буде влаштовувати якщо відповідач відкриє касу не в м. Краснограді, оскільки він не зможе нею скористуватися не здійснюючи додаткових витрат і він буде дискримінований порівняно із споживачами послуг які будуть проживати поряд із касою.

Представники відповідача Публічного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - Бірюкова О.П. в судових засіданнях позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у заявах по суті справи. Крім того зазначила, що у відповідача на даний час немає жодної каси через, яку можна сплати за послуги з постачання електричної енергії, оскільки оплата електропостачальнику вартості електричної енергії здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника, а відкриття каси буде суперечити Правилами роздрібного ринку електричної енергії. Позивач по справі може здійснити розрахунок готівкою за електричну енергію у будь-якому відділенні банківської установи обладнаним касою, у відділеннях АТ «Укрпошта», за допомогою спеціальних терміналів, інтернет-баркінгу, при цьому здійснюючи оплату через EasyPay комісія не береться, тобто право споживача не обмежене у виборі способу оплати.

Суд вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив, що між сторонами виникли відносини, що виникають у процесі надання та споживання послуг в результаті чого виник спір щодо захисту прав споживачів, зокрема щодо визнання права на здійснення оплати за електричну енергію шляхом внесення готівки через касу відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 купує електричну енергію у постачальника - Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», тобто є споживачем на підставі Типового Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (надалі Договір) (додаток 6 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 (далі Правила).

ОСОБА_1 звертався до Красноградського районного розрахунково-сервісного центру Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» з проханням надати йому можливість здійснювати оплату за постачання електричної енергії шляхом внесення готівки через касу або центр обслуговування споживачів відповідача у м. Краснограді (а.с. 6).

Звернення з такою заявою ОСОБА_1 до відповідача обумовлено тим, що він сплачує послугу за електричну енергію через установу банку, при цьому за отримання платежу для ПАТ «Харківенергозбут» банк нараховує йому комісійну винагороду для себе.

Листом Красноградського ОТРСЦ від 26.08.2022 року ОСОБА_1 повідомили, що у товаристві відсутні каси для здійснення готівкової розрахункової операції. Чинним законодавством України визначені виключні випадки обов`язкової наявності каси для юридичної особи. Товариство не здійснює розрахунки у готівковій формі, тому не зобов`язане мати касу та спеціально обладнане приміщення. Споживач має право здійснювати оплати будь-яким іншим зручним та доступним способом через банківські установи обладнані касою або через інші сервіси прямих платежів, або за допомогою мережі Інтернет (інтернет-банкінг), або в інший спосіб, не заборонений чинним законодавством. Здійснити розрахунок готівкою можливо у будь-якому відділенні банківської установи обладнаним касою, у відділеннях АТ «Укрпошта», за допомогою спеціальних терміналів. Тобто право споживача не обмежене у виборі способу оплати.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Правовідносини сторін врегульовані ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про ринок електричної енергії» державна політика в електроенергетиці спрямована на: 1) забезпечення надійного, безпечного постачання електричної енергії; 2) створення умов для ефективного функціонування ліквідного ринку електричної енергії та його розвитку; 3) забезпечення умов та застосування заходів для розвитку енергоефективності в електроенергетиці, управління попитом та енергозаміщення; 4) сприяння виробництву електричної енергії з альтернативних джерел енергії та розвитку розподіленої генерації і обладнання для акумулювання енергії; 5) захист навколишнього природного середовища; 6) створення умов для залучення інвестицій в електроенергетику, спрощення доступу до інформації та адміністративних процедур; 7) стимулювання застосування інноваційних технологій; 8)захист правспоживачів; 9) інтеграцію ринку електричної енергії на регіональному та загальноєвропейському рівнях.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 60 ЗУ «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою та належну якість продукції та обслуговування.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Частиною 2 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов`язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов`язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 ЗУ «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 7 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 1, 10, 11 ст. 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів, про методи оплати, які не повинні допускати дискримінації між споживачами. Системи попередньої оплати мають бути справедливими та адекватно відображати прогнозне споживання.

Частиною 7 ст. 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії» передбачено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 1.2.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії (ділі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

У відповідності до п. 1.1., 1.2. розділу 1 «Загальні положення» Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (Додаток 6 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі Споживач) постачальником універсальних послуг (далі Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Пунктом 2.2. Розділу 2 «Предмет Договору» Договору передбачено, що обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2.16. Правил спірні питання між споживачем та постачальником електричної енергії або оператором системи чи іншим учасником роздрібного ринку вирішуються сторонами шляхом переговорів та у разі неможливості дійти згоди у зазначений спосіб, що підтверджується хоча б однією із сторін документально, розглядаються за зверненням споживача або іншого учасника роздрібного ринку в межах наданих законодавством повноважень енергетичним омбудсменом, Регулятором або судом. До вирішення спірного питання у межах компетенції можуть залучатись центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики. Розгляд скарг побутових та малих непобутових споживачів на дії чи бездіяльність електропостачальників та операторів систем розподілу, вирішення спорів між ними може здійснюватися також енергетичним омбудсменом (у тому числі спорів за участю інших учасників роздрібного ринку).

Пунктом 4.1. Правил передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 4.22. Правил оплата за відповідним платіжним документом може бути здійснена за вибором споживача: 1) готівковими коштами або платіжною карткою чи безготівковими коштами в центрах обслуговування споживачів, банках або через інші сервіси прямих платежів; 2) з використанням мережі Інтернет (інтернет-банкінг); 3) в інший спосіб, не заборонений чинним законодавством.

Пунктом 3.3. Розділу 3 «Умови постачання» Договору визначено, що постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.8., 5.9. Розділу 5 «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії» Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі спецрахунок).

При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Постачальник зобов`язаний надавати побутовим споживачам інформацію, передбачену Законом України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення».

Відповідно до ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частиною 1статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг до вказаного договору НКРЕКП включено істотну умову про обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації.

Отже враховуючи вказані вище нормативні положення, та встановлені судом обставини, відповідно до Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач приєднався до Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що також не заперечується відповідачем по справі. ПАТ «Харківенергозбут» здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам на території Красноградського райлну Харківської області.

Позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про надання йому можливості здійснювати оплату за електричну енергію шляхом внесення готівки через касу постачальника, оскільки здійснюючи оплату за надані послуги через банківську платіжну систему йому необхідно сплачувати комісію банку.

При цьому відповідач запропонував ОСОБА_1 декілька варіантів оплати за електричну енергію через банківські установи обладнані касою або через інші сервіси прямих платежів, або за допомогою мережі Інтернет (інтернет-банкінг), або в інший спосіб, не заборонений чинним законодавством.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду відповідних доказів, які б підтвердили, що споживачі можуть здійснювати оплату за електричну енергію через EasyPay без оплати комісій банку та позивач має реальну можливість скористатися вказаною послугою.

Під час розгляду справи встановлено, що для ОСОБА_1 є неприйнятними варіанти сплати за отримані послуги запропоновані відповідачем, оскільки при оплаті за електричну енергію через банківські установи йому необхідно сплачувати комісійну винагороду банку.

А отже обмежуючи право ОСОБА_1 на здійснення оплати за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом внесення готівки через касу постачальника, відповідач обмежує його право на вибір способу оплати за надану послугу, в прийнятний для нього спосіб, та ставить його у нерівні умови порівняно з іншими споживачами, які обрали інший спосіб оплати послуги, що по суті є дискримінацією, якої постачальник відповідно да законодавства повинен уникати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обмеження права споживача здійснювати оплату за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом внесення готівки через касу відповідача, як постачальника електричної енергії, суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача, оскільки відповідач зобов`язаний забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації та не ставити споживачів у нерівні становища поряд з іншими споживачами.

Щодо твердження позивача про те, що каса постачальника повинна знаходиться в центрі обслуговування споживачів відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3.17 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 розділу «8.3. Процедура розгляду скарг та вирішення спорів» учасники роздрібного ринку, які обслуговують 50000 споживачів та більше, повинні створити центри обслуговування споживачів, які, у тому числі, приймають звернення/скарги/претензії споживачів, надають роз`яснення та інформацію, передбачену законодавством.

У центрі обслуговування споживачів має бути організоване єдине вікно для прийому та видачі документів щодо надання послуг учасниками роздрібного ринку, а також може бути створений інформаційно-консультаційний центр та кол-центр, які функціонують відповідно до вимог, установлених Регулятором.

Для учасників роздрібного ринку, які обслуговують менше 50000 споживачів, створення центрів обслуговування споживачів не є обов`язковим. У такому разі функції центра обслуговування споживачів, зокрема щодо забезпечення дотримання визначеного цими Правилами порядку розгляду звернень/скарг/претензій споживачів, покладаються на окремий структурний підрозділ (посадову особу) учасника роздрібного ринку.

Враховуючи завдання центрів обслуговування споживачів визначених Правилами та мету їх створення, суд вважає твердження позивача помилковим про те, що каси постачальника для оплати послуг повинні бути розташовані саме в зазначених центрах, тобто законодавством не передбачено відкриття кас саме у центрах обслуговування споживачів.

Щодо посилання відповідача на те, що відкриття кас постачальником електричної енергії для здійснення розрахунків готівкою буде суперечити вимогам НБУ та НКРЕКП щодо готівки та щодо розподілу грошових коштів суд зазначає наступне.

Так відповідно до п. 5.9. Розділу 5 «Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії» Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі спецрахунок).

При цьому договором передбачені різні способи оплати за електричну енергію, як шляхом прямого зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (через банківську платіжну систему, он-лайн переказ), так і здійснення оплати за надані послуги шляхом який не передбачає прямого зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника), а отже в такому разі відповідач повинен здійснити відповіді дії щодо зарахування коштів на спецрахунок Постачальника, оскільки відповідно до вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець) зобов`язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Крім того відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що для відкриття кас необхідне окреме приміщення для каси, прийняття на роботу касира, сейфи для зберігання готівки, плата послуг інкасації, що за умови воєнного стану вкрай негативно відобразиться на результати господарської діяльності, а отже суд критично відносить до твердження відповідача, що відкриття кас постачальником електричної енергії для здійснення розрахунків готівкою буде суперечити вимогам НБУ та НКРЕКП, а також іншим вимогам чинного законодавства, оскільки по суті позову відповідач вказав на те, що в нього на даний час не має фінансової можливості відкрити каси постачальника для внесення готівкових коштів за надані послуги, але відсутність фінансової можливості забезпечити позивачу оплату послуги прийнятним для нього способом, не повинно його обмежувати в його правах передбачених Договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи, вищевикладене та з урахуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, суд приходить до висновку, що волевиявлення позивача на оплату за постачання електричної енергії шляхом внесення готівки через касу відповідача не може бути порушеним.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, враховуючи встановлені судом обставини та з метою уникнення дискримінації, суд вважає даний позов таким, що підлягає частковому задоволенню та визнати право ОСОБА_1 здійснювати оплату за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом внесення готівки через касу відповідача та зобов`язати відповідача забезпечити споживачу ОСОБА_1 здійснення оплати за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг через касу постачальника, а в іншій частині позовних вимог відмовити, оскільки відповідно до чинного законодавства місце розташування каси відповідач повинен забезпечити таким чином, щоб уникнути дискримінації відносно споживачів зокрема не ставити їх у нерівне становище з іншими споживачами.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вище викладене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог немайнового характеру в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 76-83, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_1 здійснювати оплату за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом внесення готівки через касу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», - як постачальника електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» забезпечити споживачу ОСОБА_1 здійснення оплати за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг через касу постачальника.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» ( вул. Плеханівська, буд. 126, м. Харків 61037, код ЄДРПОУ 42206328) на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 40 коп. отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.10.2022 року.

Суддя