Рішення № 107078660, 02.11.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Справа № 160/15041/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягала у незарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з 24.06.2022 року з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012. та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії;

-стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна бездіяльність пенсійного органу порушує право позивача на належний розмір пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

У відзиві на позов пенсійний орган зазначив про відсутність підстав для зарахування періодів з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 до пільгового стажу позивача оскільки у зазначений період атестація робочого місяця у передбаченому законодавством порядку і строки не проведена.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

З 24.06.2022 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.08.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про надання інформації щодо призначення пенсії, в якій просив пенсійний орган, зокрема, письмово повідомити про правові підстави не включення до пільгового трудового стажу певного періоду роботи в ПАТ «ДМК» за Списком №1.

Листом від 17.08.2022 позивачу повідомлено, що при розрахунку пенсії не враховано період пільгового стажу за Списком № 1 з 20.10.1999 по 24.12.2001, 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, у зв`язку з тим, що на підприємстві -ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» за зазначений період не проведено атестацію робочого місця.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 містить наступні записи (вибірково):

-05.07.1993 - прийнятий на роботу на Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського у конвертерний цех на посаду шлаковика 4 розряду;

-20.08.1993 - звільнений у зв`язку із закінченням виробничої практики;

-06.06.1994 - прийнятий на роботу на Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського у конвертерний цех на посаду шлаковика 4 розряду;

-31.07.1994 - звільнений у зв`язку із закінченням виробничої практики;

-27.04.1995 - прийнятий на роботу на Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського у відомчу воєнізовану охорону на посаду контролера ІІ класу тимчасово;

-20.08.1995 - переведений в конвертерний цех на посаду вогнетривника 5 розряду;

-11.09.1995 - призначений на посаду виконуючого обов`язки змінного майстра вогнетривких робіт;

-28.03.1996 - переведений на посаду вогнетривника 5 розряду;

-02.06.2006 - призначений на посаду змінного майстра виробництва вогнетривких робіт гаряча дільниця робіт;

-Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.ЕІ. Дзержинського перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»;

-Робоче місце атестоване;

-22.10.2007 - переведений на посаду вогнетривника 6 розряду;

-Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»;

-Робоче місце атестоване по Списку № 1 Р III підрозділ 2 позиція 3.2а;

-Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»;

-Робоче місце атестоване з Списком № 1 Розділ III «Чорна металургія» Підрозділ 2 «Виробництво сталі і феросплавів»;

-01.12.2019- переведений на посаду вогнетривника 5 розряду;

-26.08.2021 - звільнений у зв`язку з переведенням до ПрАТ «ДКХЗ»;

-27.08.2021 - прийнятий на роботу на ПрАТ «ДКХЗ» у конвертерний цех дільниця підготовки ковшів та вогнетривних робіт гаряча ділянка робіт на посаду вогнетривника 5 розряду за переведенням з ПАТ «ДМК»;

-Робоче місце атестоване за Списком № 1 Розділ III «Чорна металургія» підрозділ 2 «Виробництво сталі і феросплавів»;

-Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод» з 11.02.2022 перейменовано у Приватне акціонерне товариство «КАМЕТ-СТАЛЬ».

Отже, трудова книжка позивача містить відомості про спірний період роботи позивача на посадах, які входять до переліку посад, зазначених у Списку №1, місце роботи, печатку роботодавця, підписи уповноважених осіб, номери наказів, та вказані записи не викликають сумніву.

Відомості в трудовій книжці сторонами не оспорюються.

Вказані дані також підтверджені уточнюючими довідками Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 20.07.2022 №023-1350, №023-1349, №023- 1345, №023-1348, №023-1344, №023-1347, №023-1346 та Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТДЛЬ» від 18.07.2022 №143-717, №143-718.

Відповідно до ч. 1,2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок №.442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 6 Порядку №442 встановлено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно- гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Згідно з п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Пунктом 4 Порядку №442 передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 №205 затверджено Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках, в якому зазначено, що в окремих випадках за скрутного фінансово- економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог вищезазначеного Порядку.

При цьому, має бути затверджений наказом по підприємству за узгодженням з місцевою державною експертизою умов праці, головним державним санітарним лікарем, відповідно, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, об`єктів, що мають особливий режим роботи, та з виборним органом профспілкової організації і уповноваженим трудового колективу підприємства з питань охорони праці план-графік проведення атестації цих робочих місць у повному обсязі при поліпшенні фінансово-економічного стану підприємства, але не пізніше як через рік, за рахунок фонду охорони праці або інших коштів підприємства.

Слід зазначити, що наявність атестації робочого місця не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, зважаючи на наявність записів у трудовій книжці, які підтверджують факт роботи позивача на посаді, яка передбачена Списком №1 та характер роботи, яка дає підстави для призначення пільгової пенсії.

Вказаний висновок узгоджується і з висновками Верховного Суду, викладеними у його постанові від 12.07.2019 у справі №348/21 82/16-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому в матеріалах справи містяться копії постанов ВАТ «Дніпровський меткомбінат» №1269 від 25.12.2001 «Про атестацію робочих місць за умова праці» (період дії по 24.12.2006), ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» №992 від 29.12.2006 (період дії по 28.12.2011) та №658 від 26.12.2012 (період дії до 25.12.2017), згідно яких, зокрема, проведено атестацію робочого місця позивача за Списком №1.

Також в матеріалах справи міститься копії листа Головного державного експерта області з умов праці №003/07-1-406 від 29.11.2011, яким продовжено термін дії атестації робочих місць за умовами праці (згідно наказу №813 від 20.10.1994) до 01.01.2001; №14/1-261 від 27.12.2000, яким продовжено термін дії атестації робочих місць за умовами праці (згідно наказу №992 від 29.12.2006) до 29.12.2012.

З огляду на викладене, судом вважаються такими, що не узгоджують з матеріалами даної справи висновки відповідача викладені у листі від 17.08.2022 «Про розгляд звернень» щодо підстав незарахування періодів роботи до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».

Тому, допущена відповідачем бездіяльність щодо незарахування наведених вище періодів роботи до пільгового стажу роботи позивача є протиправною.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягає у незарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведених позицій, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення - з 24.06.2022 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії;

На переконання суду, зобов`язання відповідача вчинити такі дії є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням зарахування до його пільгового стажу за Списком №1 вищенаведеного спірного періоду саме з 24.06.2022, оскільки не зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача з моменту призначення йому пенсії відбулося з вини пенсійного органу, а згідно приписів ч. 2 ст. 49 Закону України №1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2. 5, 14. 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягає у незарахуванні ОСОБА_1 до його пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення - з 24.06.2022 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 гри (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 2 листопада 2022 року.

Суддя Н.Є. Калугіна