Ухвала суду № 107076308, 02.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.11.2022Справа № 910/11678/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

про забезпечення позову

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки та їх державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документація із землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на момент її розроблення, у зв`язку з чим не могла бути підставою для державної реєстрації 23.05.2019 земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 800000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) у Державному земельному кадастрі, оскільки не затверджена Київською міською радою або її уповноваженим органом.

Також Першим заступником керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом:

- до набрання рішенням законної сили у даній справі заборонити Приватному акціонерному товариству «Київський річковий порт» та будь-яким іншим особам, з якими укладено Договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 12,2332 га (кадастровий номер 800000000:85:316:0069) на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції майнового комплексу під багатофункціональний комплекс на вказаній земельній ділянці, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею;

- до набрання рішенням законної сили у даній справі заборонити Приватному акціонерному товариству «Київський річковий порт» та будь-яким іншим особам, з якими укладено Договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції майнового комплексу під багатофункціональний комплекс на вказаній земельній ділянці, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею;

- накласти арешт на земельні ділянки площею 12,2332 га (кадастровий номер 800000000:85:316:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1840416080000) та площею 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1840460280000) на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України..

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що із загальнодоступних джерел масової інформації Київській міській прокуратурі стало відомо, що метою відновлення меж зазначених земельних ділянок, які згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), нібито перебувають в користуванні відповідача на підставі державного акту на право користування землею від 25.04.1963 № 51, є не експлуатація та обслуговування існуючих будівель і споруд річкового пору, а здійснення нового будівництва.

Таким чином, заявник зазначає, що з інформації з офіційного інтернет сайту житлового комплексу «Новий Поділ» та мережі інтернет, підтверджується вчинення активних дій, спрямованих на забудову земельних ділянок, що у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких звернувся прокурор, ініціювати знесення розпочатого будівництва, та можливо скасування державної реєстрації права власності на новозбудоване майно, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладення яких на державу буде неправомірним, а можливо і непомірним тягарем.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, заявником не доведено неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки та їх державної реєстрації.

При цьому, фактично в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявником покладено обставини щодо здійснення забудови земельних ділянок, які здійснюються на підставі отриманих Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 76 від 22.01.2020 та Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ013210406973 від 15.04.2021, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, які не є предметом спору та не пов`язані з позовними вимогами, а отже заявлені заходи забезпечення позову із наведеним обґрунтуванням, не пов`язані зі спором про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки та їх державної реєстрації.

Таким чином, будь-яких обґрунтувань та обставин щодо пов`язаності предмета спору спрямованого на захист цивільних прав, із заявленими заходами до забезпечення позову, які є похідними від виникнення певних цивільних прав, тобто є результатом набуття певних цивільних прав, заявником не наведено.

В свою чергу, в обґрунтування вимог про накладення арешту на земельні ділянки площею 12,2332 га (кадастровий номер 800000000:85:316:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1840416080000) та площею 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1840460280000), заявником жодних обґрунтувань із наведенням відповідних доказів щодо вчинення відповідачем таких дій, зокрема спрямованих на відчуження спірних земельних ділянок не наведено, як і не наведено необхідності застосування таких заходів забезпечення позову у спорі про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки та їх державної реєстрації, які зареєстровані, зокрема на підставі державного акту на право користування землею від 25.04.1963 № 51, який не є предметом спору.

Відтак, виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 02.11.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А. Грєхова