Рішення № 107076267, 25.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2022Справа № 910/2113/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія - ВР» простягнення 1 367 144,42 грн. Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники сторін: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідною «Ерідон Буд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія - ВР» про стягнення заборгованості в розмірі 1 367 144,42 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на порушення відповідачем свого зобов`язання за Договором оренди № 01-11-2018/1 від 01.11.2018 в частині оплати за користування орендованим майном на суму 1 367 144,42 грн., з яких: 1 137 698,03 грн. - основне зобов`язання, 165 030,31 грн. - інфляційне збільшення, 64 416,08 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 22.03.2022.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Чергова дата засідання призначена на 20.06.2022.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.07.2022.

У судове засідання 12.07.2022 з`явився представник відповідача.

Представник позивача не прибув, при цьому 11.07.2022 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи № 910/2113/22 за його відсутності.

Разом з тим, враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, суд відклав розгляд справи на 30.08.2022.

Судове засідання призначене на 30.08.2022 повторно відкладено за клопотанням представника відповідача на 13.09.2022.

05.09.2022 від представника позивача надійшли письмові пояснення в яких останній просив позов задовольнити повністю.

Судове засідання призначене на 13.09.2022 не відбулось, у зв`язку із відпусткою судді Борисенко І.І.

23.09.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення листа, адресованого відповідачу від 12.09.2022 № 155/1 про не можливість укладення мирової угоди, з огляду на систематичне порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Далі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 суд призначив судове засідання на 11.10.2022.

Судове засідання, призначене на 11.10.2022, не відбулось у зв`язку із масованими ракетними обстрілами росією України та міста Києва.

Ухвалою суду від 14.10.2022 призначено дату судового засідання на 25.10.2022.

У судове засідання 25.10.2022 представники сторін не з`явились, про судове засідання повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

При цьому, судом взято до уваги заява позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Також, 12.09.2022 від відповідача за підписом Донченка Р. (із зазначенням статусу директор) надійшло клопотання про призначення у справі № 910/2113/22 почеркознавчої експертизи.

Дослідивши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Щодо порушення процесуального порядку порушення подачі вказаного клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України, питання призначення по справі судової експертизи вирішується у підготовчому засіданні.

Відповідно, з аналізу вказаної норми, таке клопотання має бути заявлено під час підготовчого провадження.

При цьому, як було вказано судом вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Суд акцентує увагу, що будь - яких обґрунтувань щодо не можливості подачі клопотання про призначення у справі експертизи під час підготовчого засідання заявником не надано, як і клопотання про повернення до підготовчого засідання для вирішення вказаної заяви.

При цьому, суд зауважує, що документи щодо яких відповідачем заявляється про проведення експертизи датовані 2019, 2020 роками.

Тобто, заявник мав можливість подати таке клопотання в строки, встановлені процесуальним законом.

Також, заявником, в порушення принципу змагальності не надано доказів направлення такого клопотання позивачу

Щодо клопотання в розрізі матеріальної складової, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Безпідставне призначення судової експертизи має наслідком збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Додатково суд зазначає, що клопотання про призначення експертизи підписане Р. Донченком, як директором відповідача, при цьому доказів на підтвердження того, що така особа являється директором відповідача до клопотання не надано, а матеріали справи не містять.

Також, судом береться до уваги не подання відповідачем відзиву на позовну заяву, оскільки в силу вимог процесуального закону (ч. 4 ст. 165 ГПК України) відповідач може заперечувати проти обставин на яких ґрунтуються вимоги лише в разі зазначення про таку не згоду у відзиві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 25 жовтня 2022 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

З огляду на неявку всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних засобів не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідон Буд» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія - ВР» (Орендар) укладений договір оренди № 01 - 11-2018/1 від 01 листопада 2018 р.

За умовами договору оренди Орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві в строкове користування, а Орендар зобов`язується прийняти в користування техніку, вказану в Додатках до Договору оренди та сплачувати орендну плату.

П. 5.1. Договору оренди визначає, що розмір орендної плати погоджується Сторонами та вказується в додатках які є невід`ємною частиною Договору оренди.

П. 5.2. Договору оренди передбачено: орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування 100% орендної плати за місяць протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Акту наданих послуг за відповідний місяць.

Судом встановлено, в період з 06.05.2019 по 31.08.2020 позивач надав відповідачу послуги з оренди згідно наступних актів про надання послуг: № 112 від 08.05.2019 на суму 14 000,00 грн., № 114 від 17.05.2019 на суму 26 000,00 грн., № 166 від 29.07.2019 на суму 39 000,00 грн., № 191 від 31.08.2019 на суму 273 000,00 грн., № 215 від 30.09.2019 на суму 169 000,00 грн., № 238 від 31.10.2019 на суму 28 600,00 грн., № 252 від 30.11.2019 на суму 126 100,00 грн., № 262 від 16.12.2019 на суму 98 800,00 грн., № 114 від 30.04.2020 на суму 81 899,75 грн., № 133 від 29.05.2020 на суму 54 600,00 грн., № 169 від 30.06.2020 на суму 81 899,75 грн., № 193 від 31.07.2020 на суму 96 200,00 грн., № 232 від 31.08.2020 суму 186 800,00 грн.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень.

Отже, послуги за вказаними актами позивачем відповідачу надано належним чином.

Проте, як вказує позивач, а іншого матеріали справи не містять та відповідачем не надано, останнім було здійснено лише часткову оплату за отримані послуги оренди на суму 138 201,47 грн.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження загальної суми заборгованості Позивачем та Відповідачем підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за 4 квартал 2020 р. за договором оренди № 01-11-2018/1 від 01.11.2018, відповідно до якого сторонами зафіксовано загальну суму заборгованості на користь Позивача станом на 31.12.2020 p., що становить 1 137 698,03 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії від 22.05.2020 № 296/1 та від 11.06.2021 № 257/1 про сплату боргу з урахуванням 3 % річних та інфляції за час прострочення платежів.

Проте такі залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), статтями 11, 202, 509 ЦК України, і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, падати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших акт: цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаТГ ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як передбачено статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Так, судом встановлено, що відповідно до Актів падання послуг за Договором, у Відповідача виник обов`язок щодо сплати орендної плати Позивачеві за користування орендованими майном на загальну суму 1 275 899,50 грн. Однак, Відповідачем здійснено лише часткове компенсування орендної плати за час оренди у розмірі 138 201,47 грн.

Вказаний факт, що Відповідачем здійснено лише часткову сплату орендних платежів за Договором підтверджується також Актом звірки, згідно якого по договору № 01-11-2018/1 від 01.11.2018 у відповідача перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 1 137 698,03 грн. Суд зауважує, що вказаний акт підписаний обома сторонами господарських відносин.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати за Договором становить 1 137 698,03 грн.

Проте Відповідач доказів взятого на себе зобов`язання щодо сплати заборгованості по оренді у розмірі 1 137 698,03 грн. не виконав та відповідно матеріали справи не містять.

Отже, суду доведено належним чином порушення відповідачем зобов`язання по сплаті позивачу орендної плати у розмірі 1 137 698,03 грн.

Суд зауважує, що несвоєчасне виконання зобов`язання щодо сплати грошових коштів відповідно до умов Договору є порушенням договірних зобов`язань зі сторони Відповідача.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, судом визнаються обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 1 137 698,03 грн., у зв`язку з чим такі вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 64 416,08 грн. та інфляційної складової у розмірі 165 030,31 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так, судом встановлено прострочення відповідачем свого зобов`язання в частині внесення орендної плати.

Судом здійснено перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та встановлено їх арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 165 030,31 грн. інфляційних втрат та 64 416,08 грн 3% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються судом також.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачами не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За встановлених обставин справи, суд вважає позовні підлягають задоволенню повністю, шляхом стягнення з відповідача 1 137 698,03 грн. боргу по орендній платі, 64 416,08 грн. - 3 % річних, 165 030,31 грн. - інфляційна складова.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Буд» (08131, м. Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 3, код ЄДРПОУ: 39066996) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія - ВР» (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1, код ЄДРПОУ: 38013854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Буд» (08131, м. Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 3, код ЄДРПОУ: 39066996) 1 137 698 (один мільйон сто тридцять сім шістсот дев`яносто вісім) грн.03 коп. боргу по орендній платі, 64 416 (шістдесят чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн.08 коп. - 3 % річних, 165 030 (сто шістдесят п`ять тисяч тридцять) грн. 31 коп. - інфляційна складова та 20 507 (двадцять тисяч п`ятсот сім) грн. 17 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2022

Суддя І.І. Борисенко