Рішення № 107073630, 01.11.2022, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1603/22

Провадження №:2-а/138/23/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.07.2022 начальником СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Іванченком Є.М. винесено постанову серії БАВ № 540302 та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Однак позивач вважає, що дана постанова є незаконною та винесеною з порушенням чинного законодавства, оскільки правила дорожнього руху ним порушено не було. Позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена у зв`язку з тим, що під час зупинення вантажного автомобіля марки «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «BODEX» державний номерний знак НОМЕР_2 , на автодорозі М21 по вул. Лісова в с. Немія Могилів-Подільського району Вінницької області під керуванням позивача працівником ГУНП у Вінницькій області було встановлено відсутність у позивача права на керування вказаним транспортним засобом категорії СЕ. Разом з тим, позивач зазначив, що в нього наявна вказана категорія, яка дає право на керування вантажним автомобілем, однак працівник поліції у зв`язку з відсутністю інтернетзв`язку не зміг перевірити дані через відповідні реєстри. Також на прохання позивача працівник поліції не відклав розгляд справи та не надав можливості привезти документи на підтвердження навчання та отримання позивачем даної категорії та не надав йому можливості скористатись правовою допомогою. Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями працівника поліції які, полягають в незаконному накладенні штрафу, йому завдано моральної шкоди, розмір якої позивач оцінює в сумі 5000 грн. За таких підстав позивач просить визнати дії працівника поліції неправомірними, скасувати дану постанову та закрити провадження в адміністративній справі відносно нього за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до судового розгляду та надано відповідачу строк для надіслання відзиву на позовну заяву і усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

01.09.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Відзив мотивований тим, що при винесенні оскаржуваної постанови уповноваженою особою ГУНП у Вінницькій області було здійснено перевірку посвідчення водія через Національну автоматизовану інформаційну систему Головного сервісного центру МВС України де станом на 12 год. 30 хв. 22.07.2022 у позивача ОСОБА_1 відображались категорії «А», «В1», «В», «С1», «ВЕ», «С1Е» та не відображалась категорія «СЕ». Крім того на даний час відповідачем встановлено, що згідно даних бази НАІС в момент складання оскаржуваної постанови інформація щодо наявності у ОСОБА_1 категорії «СЕ» не відображалась, а до неї були внесені зміни 23.07.2022 о 15 год. 40 хв. та на даний час відомості щодо наявності у позивача категорії СЕ відображаються. За таких підстав, відповідно до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, працівник поліції на час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України. Представник відповідача зазначає, що доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення є візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівником органу Національної поліції. Крім того, згідно п. 10 розділу ІІІ вказаної вище Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. За таких підстав, обставини вчинення правопорушення позивачем підтверджуються складеною постановою. Враховуючи викладене, дії начальника СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Іванченка Є.М. щодо факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 є правомірними та законними. Також представник відповідача зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано будь-яких доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди.

01.11.2022 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Головацький С.Б. не з`явились. Адвокат подав до суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі, позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

01.11.2022 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив.

Вказане згідно зі ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що 23.07.2022 начальник СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Іванченко Є.М. виніс постанову серії БАВ № 540302 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 6).

В даній постанові начальник СРПП вказав, що 23.07.2022 о 12 год. 20 хв. по вулиці Лісовій в с. Немія Могилів-Подільського району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «BODEX», державний номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії «СЕ» для права керування даним транспортним засобом, чим порушив п.п. 2.1 ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом у виді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, тобто на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. у справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. у справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. у справі № 524/5536/17.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити наявність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративного правопорушення.

Отже, для кваліфікацій дій особи за ч. 2 ст. 126 КУпАП необхідно встановити, що особа не має права керування таким транспортним засобом, або передала керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

У підпункті "а" п. 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

При цьому п.2.13 ПДР України визначено перелік категорії транспортних засобів та зазначено до яких категорій відносяться ті чи інші види транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема: СЕ - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.

Як вбачається з копії постанови та не заперечується позивачем, останній керував вантажним автомобілем марки «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «BODEX», державний номерний знак НОМЕР_2 , для керування якого необхідна категорія «СЕ».

Відповідно до копії посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 15.07.2011 у ОСОБА_1 відкриті категорії «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», «ВЕ», «С1Е», «СЕ» (а.с. 9).

Також, як вбачається з копії екзаменаційної картки водія ОСОБА_1 пройшов навчання з перепідготовки водіїв категорії «ВЕ», «С1Е», «СЕ» в ПП Учбово-виробничий комбінат «АвтоСвіт» та 06.07.2011 одержав свідоцтва серії ААВ з номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 з перепідготовки водіїв транспортних засобів вказаних вище категорій, на підставі яких ОСОБА_1 15.07.2011 видано посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с. 10-13).

Крім того, згідно повідомлення регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області № 31/2-2158 від 21.10.2022, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів за клопотанням відповідача, відомостями з Єдиного державного реєстру МВС підтверджується інформація про те, що ОСОБА_1 станом на 22.07.2022 мав право керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В1», «В», «С1», «С», «ВЕ», «С1Е», «СЕ» відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с. 61).

Також згідно вказаного повідомлення надати інформацію стосовно відображення даних щодо категорії «СЕ» у ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі МВС станом на 22.07.2022 не має технічної можливості. Інформація щодо внесення змін та їх причин відсутня.

Таким чином, вказаними доказами підтверджується, що позивач 23.07.2022 керуючи вантажним автомобілем марки «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «BODEX», державний номерний знак НОМЕР_7 , мав відповідну категорію посвідчення водія "СЕ", яка дозволяла йому керувати вказаним транспортним засобом.

Також вказаними доказами спростовується посилання представника відповідача, що станом на 12 год. 30 хв. 23.07.2022 в посвідченні водія позивача не відображалась категорія «СЕ», а також, про те що до Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України відносно ОСОБА_1 вносились зміни 23.07.2022 о 15 год. 40 хв.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

Рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак і довести факт вчинення позивачем порушення Правил відповідними доказами.

Однак, відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України суду не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивачем порушені вимоги ПДР України, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Вказаними нормами спростовується посилання представника відповідача у відзиві на те, що сама постанова про накладення адміністративного стягнення є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. В даному випадку посилання представника відповідача на те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

З дослідженої копії оскаржуваної постанови вбачається викладення працівником поліції фабули порушення ПДР, також зазначено, що до постанови додається фото з додатку ДІЯ, роздруківка з бази даних НАІС та фото з бази даних ІПНП, проте відповідачем вказані докази суду надані не були.

Натомість позивачем до позову додано роздруківку з додатку ДІЯ, з якої вбачається, що станом на 22 год. 17 хв. 23.07.2022 у водія ОСОБА_1 наявне посвідчення водія серії НОМЕР_3 з категоріями «А», «А1», «В», «В1», «ВЕ», «С», «С1», «С1Е», «СЕ» (а.с. 14).

Отже, факт вчинення позивачем правопорушення належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.

Крім того, судом враховані висновки, викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом"; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

З огляду на встановлені обставини суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що оскаржувана постанова є такою, що винесена з порушенням норм права, а тому не може залишатись в силі та підлягає скасуванню, оскільки в даному випадку відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.

Частина 3 статті 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови серії БАВ № 540302 від 23 липня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження по справі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, перелік передбачений ч. 3 ст. 286 КАС України є вичерпним і визначає повноваження суду при прийняті рішення щодо цієї категорії справ лише в межах вказаної вище норми закону. При цьому визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачає, а тому суд не вбачає підстав для такого визнання.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди позивач зазначає, що у зв`язку з закриттям справи про адміністративне правопорушення він має право на відшкодування моральної шкоди, яка було завдана внаслідок незаконного накладення штрафу. При цьому позивач посилається на норми ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1173-1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що незаконними діями відповідача йому завдано суттєвих моральних втрат, душевних страждань, що призвели до порушення нормальних життєвих процесів. Крім того під час та після незаконного винесення постанови позивач пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги та безпомічності, а також хвилювань у зв`язку з необхідністю вживати заходів по відновленню свого порушеного права.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.

Відповідно до положень частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, якими він обгрунтовує вимогу про стягнення моральної шкоди, також позивачем не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні її розміру.

Саме по собі накладення штрафу на особу та в подальшому скасування постанови про його накладення не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди за відсутності понесеної позивачем шкоди та причино-наслідкового зв`язку між нею та діями відповідача.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Вказаний висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 312/262/18, провадження № 61-14401св19.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту спричинення йому моральної шкоди незаконними діями відповідача, а тому в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ст. 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1488,60 грн. (496,20 грн. за вимоги про визнання дій протиправними, скасування постанови та закриття провадження у справі та 992,40 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди).

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в частині позову щодо задоволення моральної шкоди, то розмір судового збору, що підлягає відшкодування на користь позивача становить 496,20 грн., який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 5000 грн., що підтверджені копіями договору про надання правової допомоги адвокатом від 31.07.2022 та квитанції про оплату за надання послуг у сфері права від 23.07.2022 (а.с. 15, 16), а тому також підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з розрахунку, що з двох заявлених вимог позивача судом задоволено лише одну (50 %) , тобто в сумі 2500 грн.

Керуючись ст. 56, 62 Конституції України, ст. 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст 23, 1173-1176 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 126 ч. 2, 247, 251 КУпАП, ст.ст. 72-90, 132, 139, 205, 229 ч. 4, 243-246, 271, 286 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника СРПП Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції Іванченка Євгена Миколайовича серії БАВ № 540302 від 23 липня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Представник позивача: адвокат Головацький Станіслав Борисович, місце знаходження: вул. Ринкова, 11, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672, електронна адреса gupolice@vn.npu.gov.ua.

Суддя: Т.Ю. Холодова