Ухвала суду № 107073442, 24.10.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4824/21

н/п 1-кп/953/422/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2022 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора- ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника- адвоката ОСОБА_5

обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу у кримінальному провадженні №2019170000000173 від 11.03.2019, за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу застосованого до нього ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.06.2020. В обґрунтування клопотання обвинувачений ОСОБА_6 посилається на те, що 13.05.2020 йому повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №2019170000000173 від 11.03.2019 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. 20.05.2020 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.06.2020 змінено запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та визначено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 168160 грн. 18.06.2020 дружиною ОСОБА_11 та 19.06.2020 сином ОСОБА_12 за рахунок особистих коштів та запозичених у третіх осіб коштів, було внесено заставу. Разом з цим, в подальшому під час досудового розслідування термін дії запобіжного заходу у вигляді застави не продовжувався та не змінювався. У зв"язку з чим обвинувачений вважає, що застосування застави не відповідає меті застосування запобіжного заходу, на сьогодні відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого обвинуваченим ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу. Крім того, зазначив, що дія обов`язків та запобіжного заходу не є взаємовиключними. На даний час ухвала про застосування запобіжного заходу продовжує діяти. Явка та належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 , на його переконання, лише засвідчує дієвість запобіжного заходу, саме тому клопотання не підлягає задоволенню.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд встановив наступне.

24 лютого 2022 року Україна зазнала чергового акту збройної агресії з боку Російської Федерації. Відбулося широкомасштабне вторгнення в Україну збройних сил Росії, що триває і досі.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. Відповідно до Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до статті 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Згідно із частини 4 цієї статті таке клопотання розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків. У зв`язку з цим реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим запобіжним заходом.

Згідно зі статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.06.2020 обрано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою особою на депозитний рахунок Полтавського апеляційного суду (код отримувача: 42262431, Банк: Державна казначейська служба України м.Київ, IBAN: UA328201720355239002000086573). Зобов`язано підозрюваного ОСОБА_6 : з`являтися за викликом слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та суду; утримуватися від спілкування із підозрюваними та свідками у даному провадженні; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

18.06.2020 ОСОБА_11 було внесено заставу за підозрюваного ОСОБА_6 , у розмірі 95000,00 грн.

19.06.2020 ОСОБА_12 було внесено заставу за підозрюваного ОСОБА_6 , у розмірі 73 160,00 грн.

В подальшому сторона обвинувачення не зверталась з клопотанням про продовження дії обов`язків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи із системного аналізу норм КПК, граничний строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не встановлений, а тому такий захід діє до його зміни чи скасування на підставах та в порядку, передбачених КПК. При цьому припинення дії обов`язків, покладених ухвалою на підозрюваного, обвинуваченого, жодним чином не впливає на дію самого запобіжного заходу, про що свідчить положення частини 7 статті 194 КПК, відповідно до якого після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Отже, на даний момент щодо обвинуваченого ОСОБА_6 діє запобіжний захід у виді застави. Ухвала слідчого судді в частині покладення обов`язків припинила свою дію.

Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_6 вже ініціювалось питання про зміну запобіжного заходу, застосованого до нього.

Суд наголошує, що під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу він не надає оцінку законності чи вмотивованості судових рішень, на підставі яких було застосовано запобіжний захід, продовжено строк дії обов`язків чи вирішувалось питання про зміну запобіжного заходу. Суд оцінює наявність нових обставин, які б стосувались обґрунтованості застосування запобіжного заходу і які можуть виникати, у тому числі, у зв`язку з плином часу.

При цьому відповідно до частини 3 статті 201 КПК, до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, а за частиною 4 статті 201 КПК, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити застосований до нього запобіжний захід у вигляді застави та обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Суму застави просить повернути заставодавцям ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Розглядаючи можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_6 з застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, суд враховує такі обставини.

При застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу слідчий суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків.

Суд погоджується з тим, що вказані ризики наявні у кримінальному провадженні №2019170000000173 від 11.03.2019 і на даний час із врахуванням стадії прозгляду судом даного кримінального провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Суд зазначає, що ризик переховування від суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв`язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а такі інститути як звільнення від покарання, застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом, у разі вчинення такого злочину не застосовуються.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду.

Всі ці обставини вказують існування ризику переховування обвинуваченого на будь-якій стадії кримінального провадження до моменту винесення остаточного судового рішення.

Крім того, продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків. Суд вбачає можливість ОСОБА_6 впливати на свідків у будь-який спосіб, незалежно від наявності чи відсутності адміністративного впливу та підпорядкування. Цей ризик може існувати до моменту допиту всіх свідків судом у ході судового розгляду.

Також суд вважає, що обставини, за яких слідчий суддя визначив розмір застави, не змінились.

На думку суду, таким чином досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, та вдасться запобігти наявним ризикам переховування та впливу на свідків.

Застава у визначеному розмірі має забезпечити подальшу належну процесуальну поведінку обвинуваченого та буде слугувати стримуючим фактором для нього.

Відтак суд наголошує, що належне виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків само по собі не може бути підставою для зміни чи скасування запобіжного заходу, й, більш того, сумлінне виконання обвинуваченим таких обов`язків жодним чином не свідчить про те, що ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу, перестали існувати, а свідчить саме про те, що обраний запобіжний захід достатньо забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також суд зазначає, що в порушення вимог частини 3 статті 201 КПК України, стороною захисту не надо доказів, які б підтверджували існуваненя обставин, які б давали суду підстави для зміни запобіжного заходу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання, на теперішній час стадія розгляду справи не передбачає дослідження доказів, допит свідків сторони обвинувачення, а тому ризик можливого впливу на свідків не зник та не зменшився. Таким чином, наявність зазначених вище ризиків у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш суворим, ніж особисте зобов`язання, та на теперішній час відсутні підстави вважати, що у разі зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який він буде продовжувати виконувати свої процесуальні обов`язки належним чином, а тому суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.42,176-178,182,201 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу у кримінальному провадженні №2019170000000173 від 11.03.2019, за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали складено 28 жовтня 2022 року.

Суддя ОСОБА_1