Ухвала суду № 107059648, 01.11.2022, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1009/22

Провадження № 1-кп/342/154/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Городенка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091150000094 від 12.09.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, громадянина України, із професійно технічною освітою, неодруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

18.10.2022 до Городенківського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12022091150000094 від 12.09.2022 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою від 13.09.2022 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який закінчується 10.11.2022 року.

Ухвалою судді від 19.10.2022 року обвинувальний акт призначено до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на те, що під час досудового розслідування до обвинуваченого ухвалою слідчого судді від 13.09.2022 було застосовано такий запобіжний захід, строк якого спливає 10.11.2022. У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_3 , який неодноразово був раніше судимий, 16.02.2022 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання. Злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду (вказаний ризик існує, оскільки покарання за злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_3 передбачає безальтернативного покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що свідчить про можливість підозрюваного, здійснити спроби уникнути покарання, шляхом переховування від суду. Також, враховуючи суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, а також ту обставина, що ОСОБА_3 на даний час ніде не працює, не має офіційних джерел для здобуття необхідних для існування речей, неодружений, немає постійного місця проживання, що в свою чергу призводить до відсутності стримуючих факторів переховуватись від суду, а як наслідок уникнення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_5 , та свідків, оскільки в основу обвинувачення взято до уваги саме показання вказаних осіб, а також ОСОБА_3 особисто знайомий з ними, проживав в одному будинку з потерпілим, йому відоме його місце проживання, відповідно останній може впливати як на потерпілого так і на свідків шляхом залякування, погроз або іншим чином з метою зміни показання чи схиляння потерпілого чи свідка в свою користь щодо надання недостовірних показань з приводу події вчиненого злочину; може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_3 будучи раніше судимий за вчинення корисливих майнових злочинів за які відбував покарання в місцях позбавлення волі належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий корисливий злочин.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання та особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідка у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

Також, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до ОСОБА_3 є недоцільним, оскільки обвинувачений на даний час ніде не працює, не має офіційних джерел для здобуття необхідних для існування речей, неодружений та немає постійного місця проживання, що в свою чергу призводить до відсутності стримуючих факторів переховуватись від суду.

Обвинувачений заперечував проти заявленого прокурором клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпілий щодо заявленого клопотання не заперечував.

Захисник обвинуваченого, заперечив щодо заявленого прокурором клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що заявлені прокурором ризики є безпідставними, просив обрати щодо обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, зазначає таке.

Ухвалою слідчого судді від 13.09.2022 обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів. Строк дії ухвали до 10.11.2022 року включно.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою, сьомою 176 цього Кодексу.

Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою, завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи і в яких визначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину - рішення у справі «Москаленко проти України».

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 обраний в ході досудового розслідування, спливає 10.11.2022 року, кримінальне провадження ще не призначено до судового розгляду.

Вирішуючи питання щодо заявленого прокурором клопотання щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що посягає на чуже майно, обвинувачений раніше неодноразово судимий, злочин вчинений у період дії по всій території України війського стану.

Також суд бере до уваги відсутність у обвинуваченого ОСОБА_3 , міцних соціальних зв`язків, оскільки не працює, неодружений, не має постійного місця мешкання на території Івано-Франківської області, може незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція за вчинення якого у разі доведеності вини, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Таким чином, саме обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого, та інші, більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Обставин, які є перешкодою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2ст.183 КПК України, не встановлено.

Наведене не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Також суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превілює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Частиною 3ст.183КПКУкраїни визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В той же час, зважаючи на вимоги процесуального законодавства, зокрема ст. 183 КПК України, а також злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , суд вважає можливим визначити обвинуваченому розмір застави для даної категорії кримінальних правопорушень, який, буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, визначених законодавством.

Відповідно доч.4,5ст.182КПК Українирозмір заставивизначається слідчимсуддею,судом зурахуванням обставинкримінального правопорушення,майнового тасімейного станупідозрюваного,обвинуваченого,інших данихпро йогоособу таризиків,передбачених статтею177цього Кодексу.Розмір заставиповинен достатньоюмірою гарантувативиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогообов`язків тане можебути завідомонепомірним длянього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, у якому останній обвинувачується, доцільно визначити розмір застави 30 розмірів прожиткового мінімуму, що зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. ст.131,132,176-178,182-184,193,194,196-198,205, 331 КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, з утриманням у Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 до 30 грудня 2022 року включно.

ОСОБА_3 визначити розмір застави в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 78000 (сімдесят вісім тисяч ) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКС України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002265.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разівнесення заставипокласти наобвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,наступні обов`язки:прибувати до судуза кожнимвикликом;не відлучатисяіз населеногопункту,в якомупроживає,без дозволусуду;повідомляти суд прозміну свогомісця проживаннята місцяроботи; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» для виконання.

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Суддя: ОСОБА_1