Ухвала суду № 107049710, 20.10.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5065/20

Провадження № 1-кп/496/208/22

У Х В А Л А

(повний текст)

20 жовтня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Біляївка клопотання прокурорапро продовженнязапобіжного заходуу виглядіособистого зобов`язанняобвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальномупровадженні заобвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Біляївський районний суд Одеської області розглядає зазначене кримінальне провадження.

30 жовтня 2022 року закінчується строк запобіжного заходу обраний ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, підтримала та просила його задовольнити, так як ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, покарання за вчинення якого передбачено у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, тому є підстави вважати, що існує ризик, що обвинувачений може переховуватися від суду п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, крім того обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, що вказує на наявність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти продовження йому особистого зобов`язання.

Дослідивши клопотання прокурора, заслухавши обвинуваченого, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Доцільність перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Завданням кримінального провадження є захист особи і суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Конституційний Суд України у даному Рішенні зокрема вважає, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. При цьому обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, який полягає в обмеженні права підозрюваного, обвинуваченого на свободу пересування, вибір місця проживання (перебування), забезпеченні виконання покладених на нього процесуальних та інших, визначених законом і зазначених в особистому зобов`язанні, обов`язків.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку із агресією Російської Федерації проти України на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан, який на даний час продовжено.

Так, з метою виконання обов`язків щодо оборони цілісності території України, обвинувачений ОСОБА_5 вступив до лав Територіальної оборони, однак обраний йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби не дозволяв обвинуваченому, в тому числі, здійснювати нічні чергування.

Весь час дїї домашнього арешту, ОСОБА_5 з`являвся кожне судове засідання, виконував покладені на нього обов`язки.

З урахуванням встановлених судом обставин, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, враховуючи, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України доведені прокурором частково і є мінімальними, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, що на думку суду буде достатнім заходом забезпечення судового провадження.

Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 179, 184, 376, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурорапро продовженнязапобіжного заходу обвинуваченому у вигляді особистого зобов`язання задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а саме з 20 жовтня 2022 року до 18 грудня 2022 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

Ухвалу надіслати до органу поліції за місцем проживання обвинуваченого, для контролю та виконання.

Обвинуваченому письмово під розпис повідомлено про покладені на нього обов`язки та роз`яснено, що у відповідності до ч. 2 ст. 179 КПК України, в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 21.10.2022 року о 12:00 годині.

Суддя ОСОБА_1