Рішення № 107049346, 01.11.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 Справа № 922/1357/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201; код ЄДРПОУ 41427817) до Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" Харківської міської ради (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 65; код ЄДРПОУ 24477221) про стягнення 1831964,44 грн. за участю представників сторін:

позивача - Невструєв Л. Б. (довіреність № 100 від 01.06.2022);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" Харківської міської ради (далі - відповідач) 1831964,44 грн., з яких:

1738946,48 грн - основної заборгованості;

16965,15 грн - 3% річних;

76049,81 грн - інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 22500,00 грн. та судового збору в сумі 27479,44 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про закупівлі (постачання) електричної енергії № 01/22/юр від 18.01.2022 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 25.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.10.2022.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 10527 від 23.09.2022), в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст":

76049,81 грн інфляційних втрат;

16965,15 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 06.10.2022 зазначену заяву позивача задоволено, та постановлено здійснювати подальший розгляд позовних вимог у справі з її урахуванням.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 06.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2022.

На судове засідання 01.11.2022 прибув представник позивача (в режимі відео конференції), який підтримує вимоги, викладені у позовній заяві, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач на судове засідання 01.11.2022 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом на адресу реєстрації підприємства відповідача направлено копії ухвал від 25.08.2022 та від 06.10.2022.

Проте, надіслані ухвали повертаються на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відмовився від отримання (а. с. 65-68, 78-83).

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси або контактної інформації матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120, 242 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. ст. 197, 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 18.01.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про закупівлі (постачання) електричної енергії № 01/22/юр (далі за текстом договір; а. с. 14-18), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачу товар згідно ДК 021:2015: 09310000-5 електрична енергія (постачання електричної енергії) для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов`язується оплатити постачальнику вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на умовах цього договору.

Загальна кількість товару за цим договором становить 3540000 кВт*год.

Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 3 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. п. 2.1-2.2 договору).

Згідно з п. п. 5.1-5.2 договору ціна останнього становить 11766960,00 грн (одинадцять мільйонів сімсот шістдесят тисяч дев`ятсот шістдесят), в т. ч. ПДВ 1961160,00 грн, з яких:

6173309,53 грн місцевий бюджет (бюджет Харківської міської ради територіальної громади), КЕКВ 2610;

5593650,47 грн власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства).

Власний бюджет включає суму відшкодування від інших юридичних осіб. Співвідношення між розмірами сум місцевого бюджету і власного бюджету може змінюватись в залежності від потреби і реального фінансування видатків.

Ціна за одиницю товару становить 3,324 за 1 кВт*год.

Відповідно до п. п. 5.9-5.10 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, що встановлюється з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Станом на останній календарний день розрахункового періоду постачальником складається рахунок на оплату електричної енергії та акт приймання-передачі товару за такий розрахунковий період, які протягом 20 (двадцяти) календарних днів надсилається споживачу.

За змістом п. 5.11 договору споживач зобов`язаний щомісяця сплачувати вартість поставленої (спожитої) електричної енергії в розмірі 100% вартості на підставі акту приймання-передачі поставленої (спожитої) електричної енергії та виставленого постачальником рахунку на оплату протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня його отримання.

Пунктом 5.12 передбачено, що датою виконання зобов`язань споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування коштів споживачем зі свого рахунку.

Згідно з п. 13.1 договору останній набирає чинності з дати підписання сторонами та діє по 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач протягом січня-червня 2022 року поставив відповідачу електричну енергію обсягом 642786,000 кВт/год на загальну суму 2136620,65 грн. з ПДВ, в т.ч. помісячно:

- Січень 2022 р. - 89 553,00 кВт/год на загальну суму 297674,17 грн.;

- Лютий 2022 р. - 149 606,00 кВт/год на загальну суму 497290,34 грн.;

- Березень 2022 р. - 97 131,00 кВт/год на загальну суму 322863,44 грн.;

- Квітень 2022 р. - 104 021,00 кВт/год на загальну суму 345765,80 грн.;

- Травень 2022 р. - 106 099,00 кВт/год на загальну суму 352673,08 грн.;

- Червень 2022 р. - 96 376,00 кВт/год на загальну суму 320353,82 грн.

Зазначені обсяг поставленої позивачем електроенергії також підтверджено оператором системи розподілу електричної енергії - ПАТ "Харківобленерго" в листі №15-37/3228 від 10.08.2022 наданому на відповідний запит позивача.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач направляв відповідачу на погодження підпис та оплату наступні Акти приймання-передачі електричної енергії: № УГР00000353 від 31.01.2022, № УГР00001131 від 28.02.2022, № УГР00001483 від 31.03.2022, № 1982 від 30.04.2022, № УГР00002990 від 31.05.2022, № УГР00002991 від 30.06.2022 (а. с. 20-25). Разом з вказаними актами позивач направляв на адресу відповідача рахунки на оплату: № 454 від 31.01.2022, № 1165 від 28.02.2022, № 1533 від 31.03.2022, № 1982 від 30.04.2022, № 3072 від 31.05.2022 та № 3073 від 30.06.2022.

Однак, отримавши зазначені акти приймання-передачі електричної енергії відповідач їх не підписав та не повернув на адресу позивача його примірники вказаних актів, вмотивованої відмови в їх підписанні також не надав, рахунки сплачував не в повному обсязі та допускав прострочення їх платежів.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 170-ЮІ від 05.08.20022 (а. с. 30-32) з вимогою про оплату наявної заборгованості за поставлену електричну енергію в січні-червні 2022 року в розмірі 2027473,74 грн. (який існував станом на момент надсилання претензії). До зазначеної претензії позивачем додано по два примірники актів, оплата яких ще не була проведена, та рахунки на оплату. Однак, зазначені у претензії вимоги залишились відповідачем без відповіді та були виконані лише частково.

Станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача перед ним за спожиту електричну енергію складала 1738946,48 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача боргу в зазначеній сумі стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України також нарахував до стягнення з відповідача 16965,15 грн 3% річних та 76049,84 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення лютий-серпень 2022 року.

Однак, в процесі розгляду даної справи, відповідач повністю сплатив на користь позивача основний борг в сумі 1738946,48 грн. Внаслідок зазначених обставин позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була задоволена згідно з ухвалою від 06.10.2022 у даній справі.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення інфляційних та річних у вказаних вище сумах.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначалось, після звернення позивача до суду з позовом у даній відповідач у повному обсязі сплатив існуючу заборгованість за спожиту електричну енергію, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача (а. с. 55-59).

Однак, сплачуючи заборгованість, відповідач прострочив виконання власних грошових зобов`язань, оскільки не виконав їх в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати спожитої електроенергії підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних за весь час прострочення.

Однак, перевіривши за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує що його здійснено з певними арифметичними помилками та неточностями.

Враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 14 ГПК України, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 76049,81 грн. інфляційних, та часткове задоволення позову в частині стягнення річних, а саме, і сумі 13957,33 грн.

В іншій частині позову про стягнення річних слід відмовити з підстав, викладених вище.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з необхідністю звернення до суду з позовом у даній справі, позивач, з метою надання юридичного захисту, уклав відповідний договір з адвокатським бюро.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", як клієнтом, та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем, як адвокатом, існує договір про надання правової допомоги № 13/5 від 20.05.2019 (а. с. 34-35), за умовами якого (п. 1.1) адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту, в т.ч. шляхом представництва інтересів клієнта в судах під час здійснення судочинства.

Пунктами 4.2-4.3. договору передбачено, що гонорар складається з суми вартості надання правової/правничої допомоги, тарифи якої узгоджені сторонами. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи не досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Згідно з п. 4.6. договору, факт надання правової допомоги підтверджується актом надання послуг.

Пунктом 4.7. договору також передбачено, що клієнт сплачує гонорар протягом 30 днів з моменту підписання акту надання послуг.

В межах наведеного договору між сторонами укладено додаткову угоду № 31/22 від 04.05.2022 (а. с. 36), за змістом якої адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (ЄДРПОУ 24477221) перед клієнтом, яка утворилась на дату укладення цієї додаткової угоди (п. 1.1).

Відповідно до 2.1 додаткової угоди сторони погоджують розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2500,00 грн за 1 (одну) годину.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг № 1/35/22 від 19.08.2022 (а. с. 37) адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем, з метою стягнення з відповідача заборгованості в межах даної справи, надано позивачу наступні послуги правової допомоги:

1)ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати Комунальним підприємством "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (ЄДРПОУ 24477221) заборгованості за поставлену електричну енергію 2 години, вартість за 1 годину 2500,00 грн, ціна 5000,00 грн;

2)підготовка та направлення адвокатом Невструєвим Л.Б. запиту № 41/22 від 05.08.2022 1 година, вартість за 1 годину 2500,00 грн, ціна 2500,00 грн;

3)підготовка та направлення адвокатом Невструєвим Л.Б. претензії № 170-ЮІ від 05.08.2022 1 година, вартість за 1 годину 2500,00 грн, ціна 2500,00 грн;

4)ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. з відповіддю АТ «Харківобленерго» № 15-37-3228 від 10.08.2022 на адвокатський запит 1 година, вартість за 1 годину 2500,00 грн, ціна 2500,00 грн;

5)підготовка позовної заяви до Господарського суду Волинської області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) 4 години, вартість за 1 годину 2500,00 грн, ціна 10000,00 грн.

Всього згідно з актом адвокатом надано клієнту послуги на суму 22500 грн.

Також факт надання відповідних послуг зафіксована сторонами договору в детальному описі наданої професійної правничої допомоги, згідно з яким адвокатом надано клієнту послуги на суму 22500 грн.

З посиланням на зазначені договір, акт та детальний опис, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При розподілі зазначених витрат судом враховуються наступні обставини.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Враховуючи викладене, а також те, що факт наявності у позивача зобов`язання зі сплатити на користь адвоката винагороду за договором та сума такої винагороди підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ступеня складності спору (зокрема сумі позову в межах даної справи) та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми яку позивач має сплатити на користь адвоката Невструєва Л.Б. на виконання умов договору, тобто в розмірі 22500 грн.

До того ж, будь-яких доказів неспіврозмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката відповідачем суду не надано. Клопотань про зменшення розміру судових витрат з зазначених підстав, як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України, останнім суду також не надано.

Суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2400,77 грн. судового збору та 21772,41 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" Харківської міської ради (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 65; код ЄДРПОУ 24477221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201; код ЄДРПОУ 41427817):

13957,33 грн. - 3% річних;

76049,81 грн. - інфляційних втрат;

2400,77 грн. - судового збору;

21772,41 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак