Рішення № 107046500, 26.10.2022, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/17/2022

130/1339/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2022 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.

при секретарі Лавріненко Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження в м.Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону Управляння патрульної поліції у Вінницькій області Медведєвої Ольги Вадимівни та Управління патрульної поліції у Вінницькій області про оскарження рішення в справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 05.07.2022 року звернувся з даним адміністративним позовом до Жмеринського міськрайонного суду із вимогами щодо визнання протиправною та скасування постанови від 28.06.2022 року серії ДПО №789486 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.06.2022 року поліцейським взводу №1 роти №2 батальону управління патрульної поліції у Вінницькій області Медвєдєвою О.В. винесено постанову серії ДПО №789486 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на нього, ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, з підстав того, що 28.06.2022 року позивач ОСОБА_1 , перебуваючи в м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе начебто користувався засобами зв`язку під час керування транспортним засобом. З вказаною постановою відповідача позивач категорично не погоджується, вважає її протиправною та такою, що винесена з порушенням норм КУпАП. Зауважив, що оскаржувана постанова серії ДПО №789486 винесена посадовою особою, яка не зупиняла його та не здійснювала жодних процесуальних дій щодо розгляду його справи про адміністративне правопорушення в розуміння норм статей КУпАП та наказу МВС України від 07.11.2015 року №1395 "Про затвердження інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі". Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на його клопотання щодо ознайомлення з доказами вчинення ним правопорушення, а саме з відеозаписом, з якого вбачається вина у вчиненні правопорушення, перебаченого ч.2 ст.122 КУпАП, йому було відмовлено, чим порушено ст.245,268,280 КУпАП. Посилаючись на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та відсутність будь-яких доказів, що можуть слугувати підтвердженням його вини, просив суд скасувати постанову відповідача від 28.06.2022 року серії ДПО №789486 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн (а.с.1-2).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 07.07.2022 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області; витребувано з Управління патрульної поліції у Вінницькій області матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, включаючи відеозапис з нагрудного відеореєстратора №468855 поліцейського ОСОБА_2 за період часу з 14:55 годин до 15:30 годин 28.06.2022 року. Також за клопотанням позивача ОСОБА_1 йому відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с.7).

19.07.2022 року (згідно дати поштового відправлення) представником відповідача старшим юристконсультом сектору правового забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Липовською Н.Ю. подано суду відзив на позовну заяву. Вказано, що під час несення служби на контрольно-пропускному посту по вул. Хмельницьке шосе в м.Вінниці 28.06.2022 року інспектором роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП Яровим Ю.Ю. та поліцейським взводу №1 роти №2 БУПП у Вінницькій області Медвєдєвою О.В., які перебували в одному наряді згідно розстановки сил та засобів роти №2 за 28.06.2022 року, було зупинено автомобіль "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом, користуючись засобами зв`язку, тримаючи їх у руці, що заборонено законодавством, чим порушив п.п."д" п.2.9. Правил дорожнього руху. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.33,284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягнути водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДПО №789486 за ч.2 ст.122 КУпАП. Зазначила, що за змістом відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського, доданого до матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не заперечував факту того, що він тримав свій телефон у руці, що вважає прямим доказом вчинення правопорушення та підтверджує правомірність винесеної інспекторм постанови. Щодо доводів позивача про порушення поліцейським порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, вказала, що на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою управління патульної поліції справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи. Зазначила, що відомості про технічний запис зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, а зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Також вказала, що підстав для умисного спотворення обставин події не було. На думку сторони відповідача оспорювана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню (а.с.11-18).

В судове засідання наразі учасники справи за їх викликом не з`явились, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подали.

Позивач ОСОБА_1 попередньо подав заяву щодо розгляду справи у його відсутність, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, які просив задоволити, також просив не брати до уваги наданий відповідачем відеозапис з реєстраційним номером 468898 як такий, що не приєднаний до постанови серії ДПО №789486, оскільки не може вважатись допустимим доказом по справі (а.с.25).

Представником відповідача УПП у Вінницькій області за наслідком його належного виклику причин своєї неявки до суду не повідомлено, ніяких клопотань не представлено, що у відповідності до положень ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду даної справи.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що оскаржувана постанова серії ДПО №789486 (а.с.3) про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за ознаками того, що він о 15 годин 00 хвилин 28.06.2022 року, керуючи автомобілем "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Хмельницьке шосе в м.Вінниці під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по телефону, чим порушив п.п."д" п.2.9. Правил дорожнього руху, винесена 28.06.2022 року поліцейським взводу №1 роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП рядовим поліції Медвєдєвою О.В., яка, діючи від імені територіального органу Національної поліції відповідача у справі Упатрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції відповідно до вимог ст.222 КУпАП уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, включно за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення.

При цьому, згідно п.8 оскаржуваної постанови у якості її додатку зазначено "Боді кам 468855".

Відповідно положень ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Згідно вимог ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч.1 ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.1,2,3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.

Згідно ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч.2,3 ст.283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити низку загальних відомостей і реквізитів, а саме:

найменування органу (посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, щодо якої розглядається справа;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте в справі рішення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, окрім даних, передбачених ч.2 ст.283 КУпАП, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративною правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент учинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до вимог п.3,4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення або місцем проживання правопорушника відповідно до статті 276 КУпАП у строки, визначені статтею 277 КУпАП.

У випадках, передбачених ч.1 ст.258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені ч.1 ст.268 КУпАП та ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до положень ч.1,4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до вимог ст.74 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року в справі №524/9716/16-а, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст.70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Так, представлені стороною відповідачем матеріали на оптичному DWD-R диску (а.с.23), що у наявній на ньому папці "28_06_2022 Тимунь" містить два окремі фрагменти відеозаписів, підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст.99 КАС України.

Проте, з урахуванням наведених вище висновку касаційного суду та положень ст.74 КАС України суд визнає недопустимим доказом відеозапис на вказаному DVD-R диску під назвою "28_06_2022 Тимунь 2", оскільки, як вбачається з відомостей його відеоряду, даний відеозапис зроблено нагрудною камерою 468898, посилань на номер якої немає в оскаржуваній постанові відповідача, відтак суду його представлено з порушенням закону, у зв`язку з чим він не може братися до уваги.

При цьому, суд визнає необґрунтованими твердження сторони відповідача у відзиві щодо відсутності обов`язку поліцейського зазначати усі портативні відеореєстратори, якими здійснювалось фіксування під час винесення постанови в справі, достатності надіслати до суду відео, що буде допустимим доказом згідно ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", включно із посиланням на правовий висновок постанови Верховного Суду від 14.02.2018 року в справі №536/583/17 стосовно того, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, тому такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі; оскільки дане рішення касаційного суду передує в часі постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року в справі №524/9716/16-а. Окрім того, суд визнає неаргументованими доводи відповідача та не погоджується з вказаними висновками у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року в справі №536/583/17, керуючись принципом верховенства права як однієї з основних засад адміністративного судочинства, з урахуванням того, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто закону, серед решти з якого та інших законів України складається законодавство України про адміністративні правопорушення (ч.1 ст.2 КУпАП) мають вищу юридичну силу щодо згадуваного наказу МВС України, який є підзаконним нормативно-правовим актом. Втім, наведеними вище положеннями ч.3 ст.283 КУпАП встановлено обов`язковість вказівки, зокрема, технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис, якщо такий запис здійснювався, у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, без виокремлення такої вказівки лише у постановах по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), додаткові індивідуальні особливості змісту яких відповідно до положень ч.4 ст.283 КУпАП передбачають потребу містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Тобто, визначальним для обов`язку здійснення уповноваженою особою вказівки відповідного технічного засобу фото- чи відеофіксації у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху законом передбачено не тип справи щодо фіксації правопорушення в автоматичному режимі, а суто факт здійснення фото- або відеозапису.

Разом з тим, інший відеозапис на вказаному DVD-R диску з нагрудної камери працівника поліції під назвою "28_06_2022 Тимунь 2 ст 122" за даними його відеоряду хоча й узгоджується з посиланням в оскаржуваній постанові на номер Боді-камери 468855, однак ці відомості не охоплюють власне час вчинення адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваному рішенні відповідача як рівно 15:00 годин 28.06.2022 року, тоді як цей відеозапис відтворює вочевидь пізніші періоди часу з 15:04:55 до 15:12:15 та з 15:23:18 до 15:27:30 28.06.2022 року. Окрім цього, від його початку даним відеозаписом зафіксовано лише процес спілкування із водієм знерухомленого автомобіля "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_1 , з іншим працівником поліції чоловічої статі, якому водієм здійснювалась очевидна демонстрація змісту екрану свого мобільного телефону, й власне саме цим працівником поліції первісно повідомлено про розпочатий ним розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно даного водія. При цьому, даний відеозапис, не містить відомостей безпосередньо щодо керування водія ОСОБА_1 автомобілем "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_1 , із використанням ним засобу зв`язку, тримаючи його у руці саме під час руху даним транспорним засобом, лише сукупність обставин чого може визначатись порушенням вимог п.п."д" п.2.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, та становити склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою, зокрема, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). За таких обставин, внаслідок відсутності даної інформації, яка повинна бути предметом доказуванню у даній справі, у відомостях відеозапису під назвою "28_06_2022 Тимунь 2 ст 122", цей відеозапис з визначених законом підстав судом визнається неналежним доказом.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що даний відеозапис під назвою "28_06_2022 Тимунь 2 ст 122" не є безперервним, оскільки з його змісту вбачається раптова перерва у відеофіксації подій після попередження працівником поліції водія про необхідність трихвилинного очікування складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, а саме в період з 15:12:15 до 15:23:18 28.06.2022 року.

У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, зокрема з метою виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно п.п.1 п.2 п.5 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення працівниками поліції здійснюється застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог п.2,5 розділу ІІ вказаної Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Також зі змісту даного відеозапису встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього водій ОСОБА_1 заявив працівнику поліції клопотання надати для огляду докази вчинення ним вказаного правопорушення, а також про потребу отримання ним правової допомоги, однак жодне з цих клопотань, які становлять передбачені положеннями ст.268 КУпАП заздалегідь безумовні процесуальні права особи, не були вирішені у встановленому порядку, оскільки безпідставно не були задоволені службовою особою відповідача, якою розглядалась справа про адміністративне правопорушення, чим недопустимо обмежено права позивача на захист.

З наведених підстав встановленої перервності відеозапису портативного відеореєстратора, не передбаченої законом для складання постанови про адміністративне правопорушення, а також у зв`язку з порушенням суб`єктом владних повноважень права на захист, гарантованого законом особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд визнає представлений відповідачем відеозапис під назвою "28_06_2022 Тимунь 2 ст 122" також недопустим доказом.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи сторони відповідача у відзиві із посиланням на відповідний правовий висновок постанови Верховного Суду від 14.02.2018 року в справі №536/583/17 щодо передбаченої законодавством спрощеної процедури розгляду посадовою особою управління патрульної поліції справи про адміністративне правопорушення, передбачене певною частиною статті 122 КУпАП, що виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо, а також що реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки, керуючись принципом верховенства права як однієї з основних засад адміністративного судочинства, з урахуванням того, що вказані у даному рішенні касаційного суду положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто закону, не мають вищої юридичної сили щодо положень ст.59 Конституції України, що є нормою прямої дії (ст.8 Конституції України), тобто, передбачає їх застосування безпосередньо, і не може бути обмежено (ст.64 Контитуції України), зокрема, за змістом ст.59 Конституції України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу, й звуження цих конституційних гарантій іншими нормами права не допускається. Так, у п.6 рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року в справі №1-17/2000 визначено, що не можуть бути обмежені у будь-який спосіб права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 55, 59, 63 Конституції України. Також у п.п.3.2 п. рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року в справі №1-17/2000 вказано, що "право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і

способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу. Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року тощо". Таким чином, судом враховується, що навіть в порядку надання безоплатної правової допомоги, про забезпечення якої під час розгляду справи про адміністративне правопорушення просив позивач ОСОБА_1 , за пропозиції працівника поліції про самостійне залучення відповідного адвоката, згідно загальновідомих положень розділу ІІІ Закону України "Про безоплатну правову допомогу" передбачає звернення заінтересованої особи до уповноваженого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем її фактичного проживання, подальший розгляд такого звернення та прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги чи про відмову у її наданні, що вочевидь потребує певного часу, якого службовою особою відповідача ОСОБА_1 надано не було зовсім..

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року в справі №524/9827/16-а не вжиття інспектором жодних дій щодо надання водієві можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги становить порушення права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення належними і допустимим доказами не підтверджується і ґрунтується на припущеннях зацікавленої у результатах службової особи, викладених у оскаржуваній постанові, яка самостійно не може бути визнана як належний та допустимий доказ.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що всупереч власного обов`язку суб`єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів, які би доводили вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та правомірності накладеного адміністративного стягнення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі №357/10134/17.

Також, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року в справі №216/5226/16-а, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 29.02.2019 року №1-р/2019 наголошено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, неодноразово наголошено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (Рішення ЄСПЛ від 17.06.2011 року в справі "Бочаров проти України", п.45; Рішення ЄСПЛ від 15.02.2013 року в справі "Єрохіна проти України" п.52; Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015 року, п.75).

Відтак, враховуючи, що в ході судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оспорюваної постанови поліцейського взводу №1 роти №2 БУПП у Вінницькій області Медвєдєвої О.В., винесення якої заздалегідь не може ґрунтуватись виключно лише на власному сприйнятті відповідних обставин працівником поліції, а усі сумніви щодо доведеності вини належить тлумачити на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з недоведеністю відповідачем суб`єктом владних повноважень правомірності його оспорюваного рішення та наявності у діях водія ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, постанова від 28.06.2022 року про накладення на останнього адміністративного стягнення підлягає скасуванню судом та провадження в адміністративній справі належить закрити, що визначає підстави задоволення в цій частині вимог адміністративного позову.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ухвалою суду від 07.07.2022 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на користь держави судового збору у розмірі 496,20 грн, згідно ставки 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі №543/775/17.

Враховуючи викладене, керуючись ст.19, 62 Конституції України, ст.7, 9, 126, 222, 247, 251, 258, 268, 276, 278, 280, 283, 288 КУпАП, ст.1, 2, 8-10, 77, 156, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов задоволити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову поліцейського взводу №1 роти №2 БУПП у Вінницькій області Медвєдєвої О.В. серії ДПО №789486 від 28.06.2022 року про накладення за ч.2 ст.122 КУпАП адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 510 гривень, провадження в адміністративній справі щодо останнього закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції (м.Вінниця, вул. Ботанічна, 24) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Київ/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Вернік В.М.