Рішення № 107042559, 12.10.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4202/22

Провадження № 2/466/1757/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Донченко Ю.В.

при секретарі Назаркевич Ю.В.

справа №466/4202/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - управління комунальної власності Львівської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння

Представник Львівської міської ради звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - управління комунальної власності Львівської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просить: витребувати з приватної власності ОСОБА_1 нежитлові приміщеня під ін.33-1, 33-2 загальною площею 27.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 271512346101) з припиненням права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщеня під ін.33-1, 33-2 загальною площею 27.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 271512346101 та вирішити питання судових витрат.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та зареєстрований в ДРРП на підставі рішення Шевченківського райвиконкому № 192 від 14.04.1987 року. Під час аналізу акту списання будинку за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що підвальні нежитлові приміщення під ін. 33-1, 33-2 загальною площею 27,6 кв.м. зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17.12.2007 року у справі № 2- 7770/07. Суд мотивував виникнення права власності в ОСОБА_2 на підставі того, що позивач 10 років користувався зазначеним приміщенням згідно з договором оренди укладеним з ЖЕКом та провів там ремонтні роботи. Як зазначає позивач, на думку суду право власності виникло відповідно до ст. 331 ЦК України в редакції чинній на той момент. Львівська міська рада не брала участі у вирішенні даного спору. Постановою Львівського апеляційного суду від 24.03.2022 року у справі № 2-7770/07 задоволено апеляційну скаргу Львівської міської ради, заочне рішення Шевченківського районного суду від 17.12.2007 року у справі № 2-7770/07 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. При прийнятті судового рішення апеляційний суд виходив, що рішення Шевченківського районного суду від 17.12.2007 року у справі № 2-7770/07 є незаконним оскільки прийняте щодо майна комунальної власності без залучення до участі у справі, власника майна - Львівської міської ради. Після прийняття рішення Шевченківського районного суду від 17.12.2007 року у справі № 2-7770/07 ОСОБА_2 відчужив нежитлові приміщення під ін. 33-1, 33-2 загальною площею 27,6 кв.м. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №1045 від 11.02.2008 року, посвідчений Корпало Г.В.- приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Станом на час звернення до суду з позовом, нежитлові приміщення під ін. 33-1, 33-2 загальною площею 2,7,6 кв.м. належать відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 187, виданий 20.01.2014, видавник: Петелька І.В.- приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу.

Вказує, що відповідно до ч.1 ст. 380 ЦК України, житловий будинок як об`єкт права власності є будівлею капітального типу, спорудженою з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначеною для постійного у ній проживання. Житловий будинок квартирного типу згідно зі ст. 188 ЦК України є складною річчю (нерухомим майном), до складу якої, зокрема, входять інші нерухомі речі (квартири), речові права на які підлягали та підлягають державній реєстрації. Оскільки будинок в цілому перебуває в комунальній власності, то і всі нежитлові приміщення у ньому, які не приватизовані та не відчужені у приватну чи державну власність на підставі правочинів, залишаються у комунальній власності.

Окрім того, з 1 січня 2004 року вступив в дію Цивільний кодекс України, який вперше встановив, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації цього права. Тобто до 1 січня 2004 року право комунальної власності не підлягало державної реєстрації, оскільки не було обов`язковим згідно діючого законодавства. Відповідно до приписів частини 5 статті 1.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах, територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування серед іншого є земля та природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Львівська міська рада, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права комунальної власності.

На підставі викладеного, будинок за адресою АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності, а отже прийняття рішень щодо визнання права власності у такому будинку порушує право власності Львівської міської ради на комунальне майно, що і встановлено постановою Львівського апеляційного суду від 24.03.2022 року у справі № 2-7770/07.

Враховуючи наведене, представник ЛМР звертається з даним позовом до суду, відповідно просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 року справу №466/4202/22 передано до розгляду суді ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27.06.2022 року цивільну справу прийнято до свого провадження. Відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.08.2022 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Львівської міської ради Кулик АЯ. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити такі з огляду на мотиви викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи - управління комунальної власності Львівської міської ради Мотов Є.Г. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги Львівської міської ради, посилаючись на письмові пояснення, скеровані на адресу суду.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, не з`явилася, сповіщена належним чином про день, час та місце слухання справи. Однак на адресу суду скерувала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти позовних вимог заперечила повністю.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні усіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст.129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Дослідивши повно та всебічно наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сесії вирішуються питання відчуження об`єктів комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності, є непорушним.

Відповідно до ч.2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Львівська міська рада, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З огляду на абсолютність права власності власнику надасться багато прийомів, способів та засобів захисту свого права.

Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та зареєстрований в ДРРП на підставі рішення Шевченківського райвиконкому № 192 від 14.04.1987 року.

Оскільки будинок в цілому перебуває в комунальній власності, то і всі нежитлові приміщення у ньому, які не приватизовані та не відчужені у приватну чи державну власність на підставі правочинів, залишаються у комунальній власності.

Згідно ч. 2, 5 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.03.2022 року у справі № 2-7770/07 задоволено апеляційну скаргу Львівської міської ради, заочне рішення Шевченківського районного суду від 17.12.2007 року у справі № 2-7770/07 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. При прийнятті судового рішення апеляційний суд виходив, що рішення Шевченківського районного суду від 17.12.2007 року у справі № 2-7770/07 є незаконним оскільки прийняте щодо майна комунальної власності без залучення до участі у справі, власника майна - Львівської міської ради.

Згідно матеріалів справи, після прийняття рішення Шевченківського районного суду від 17.12.2007 року у справі № 2-7770/07 ОСОБА_2 відчужив нежитлові приміщення під ін. 33-1, 33-2 загальною площею 27,6 кв.м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №1045 від 11.02.2008 року, посвідчений Корпало Г.В.- приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 набула право власності на нежитлові напівпідваліні приміщення під ін. 33-1, 33-2 загальною площею 2,7,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 187, виданого 20.01.2014, видавник: Петелька І.В.- приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу (а.с.26-29).

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.3 ст. 388 ЦК України є абсолютним та не передбачає винятків. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і із порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як вбачається зі матеріалів справи, Львівська міська рада, звернувшись до суду з даним позовом, обґрунтовує мотивованість та підставність заявленої вимоги про витребування нежитлового приміщення у добросовісного набувача ОСОБА_1 у порядку ст. 388 ЦК України, у зв`язку з тим, що спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю та вибуло з володіння територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради поза волею власника.

За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15 та з таким висновком погодилась і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі № 522/2110/15-ц

Таким чином, судом встановлено, що спірні нежитлові напівпідваліні приміщення під ін. 33-1, 33-2 загальною площею 2,7,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з володіння територіальної громади м. Львова без згоди Львівської міської ради, тобто поза волею власника майна, а відтак, ОСОБА_2 не набув права власності на вказане приміщення, а тому не мав права відчужувати таке іншим особам.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У даному випадку воля - це рішення (дозвіл) місцевої ради на відчуження комунального майна конкретно визначеній особі.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанову від 17.10.2018 у справі №362/44/17 відсутність спрямованого на відчуження рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

Згідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р., відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Згідно правової позиції висловленої у постановах Верховного Суду України № 6-1цс15 від 11.02.2015 р. та № 6-2069цс16 від 30.11.2016 р., дійсний власник, який не був стороною правочину, не був учасником судового розгляду і майно відчужене поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що спірні нежитлові приміщення вибули з володіння власника територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради поза його волею, а відтак наявні підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв`язку з чим підставними є заявлені вимоги про витребування майна з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м Львова в особі Львівської міської ради, а тому позов підлягає задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні позову до суду в розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. 11, 317, 319, 327, 330, 387, 388 ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

позов Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння, з приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1, нежитлові приміщення під ін. 33-1, 33-2 загальною площею 27,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 271512346101 з припиненням права власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на нежитлові приміщення під ін. 33-1, 33-2 загальною площею 27,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 271512346101.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1 понесені судові витрати у розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівська міська рада (місце знаходження: м.Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896);

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Управління комунальної власності Львівської міської ради (місце знаходження: м.Львів, пл.Галицька, 15, код ЄДРПОУ: 25558625).

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.10.2022 року.

Суддя Ю. В. Донченко