Рішення № 107039690, 01.11.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4168/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого суддіКочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Таскомбанк» звернулися до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №9145344713 від 09.04.2021 р. у сумі 188561,50 грн., а також судовий збір 2828,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9145344713, згідно якого позичальнику було надано грошові кошти для споживчих цілей, у розмірі 145645,93 грн. на строк 18 місяців під 0,01 відсотків річних та щомісячними процентами 2,75 відсотків від суми кредиту. Надалі відповідача було повідомлено, про те, що права вимоги за кредитним договором №9145344713 відступлені АТ «Таскомбанк», а тому АТ «Таскомбанк» є новим кредитором ОСОБА_1 .

В порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 31.08.2022 за ним існує заборгованість в сумі 188561,50 грн., з яких: 145645,93 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена); 20,42 грн. - заборгованість по річним процентам (в тому числі прострочена); 42895,15 грн. - заборгованість за щомісячними процентами (в тому числі прострочена). Як зазначає позивач, неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислий термін, але, відповідачем заборгованість погашена не була. Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на отримання кредиту №9145344713, згідно якого позичальнику було надано грошові кошти для споживчих цілей, у розмірі 145645,93 грн. на строк 18 місяців під 0,01 відсотків річних та щомісячними процентами 2,75 відсотків від суми кредиту, що підтверджується копією: заявианкети на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» від 09.04.2021, кредитного договору №9145344713 від 09.04.2021 та паспорту кредиту ТОВ «ФК «ЦФР» №5344713, які маються в матеріалах справи.

20.09.2021 права вимоги за кредитним договором були відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору факторингу №200921, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» є новим кредитором ОСОБА_1 , про що було повідомлено відповідача по справі, що підтверджується: копією договору факторингу, акту прийомупередачі Реєстру Прав Вимоги за Договором Факторингу, меморіального ордеру.

В порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 31.08.2022 за ним існує заборгованість в сумі 188561,50 грн., з яких: 145645,93 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена); 20,42 грн. - заборгованість по річним процентам (в тому числі прострочена); 42895,15 грн. - заборгованість за щомісячними процентами (в тому числі прострочена).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник належним чином прийняті на себе зобов`язання по договору не виконувала, що є порушеннямЗакону України «Про банки та банківську діяльність»та умов кредитного договору.

Частиною 2статті 1054ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, згідно із частиною 2статті 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 1ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно до ст. ст.525,526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов кредитного договору таЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1ст. 530ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідност. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ст.629ЦК Українипередбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги засновані на законі та умовах укладеного договору, підписаного сторонами, обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №9145344713 від 09.04.2021 у загальному розмірі 188561,50 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно дост. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставіст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір, в розмірі 2828,43 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст.525,526,530,549,624-625,629,1048-1050,1054,1082 ЦК України, ст. ст.12,13,81,223,258,259,263-265,280 - 284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» (юридична адреса: 01032, вул. С. Петлюри №30, м. Київ, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором №9145344713 від 09.04.2021 р., в розмірі 188561,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» (юридична адреса: 01032, вул. С. Петлюри №30, м. Київ, код ЄДРПОУ 09806443) понесені позивачем судові витрати в сумі 2828,43 грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кочко В.К.