Постанова № 107037731, 31.10.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1813/22

Провадження №3/366/1476/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року смт. Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, офіційно не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

27.10.2022 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183551 від 23.10.2022 року, по суті правопорушення зазначено наступне:

23.10.2022 року о 12 год. 20 хв. в смт. Іванків по вул. Київській, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. На вимогу поліцейського пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та щиро розкаявся. Зокрема пояснив, що подібне правопорушення він вчинив вперше. Вжив алкогольні напої через нервовий стрес та переживання за свого сина, який проходить службу в лавах ЗСУ. Також ОСОБА_1 пояснив, що він офіційно не працює, однак рід його заробітків пов`язаний з керуванням транспортним засобом. В сімї він працює один та відповідно сам утримує сім`ю. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки це поставить не тільки його, а і його сім`ю в тяжке матеріальне становище, тим більше, що в умовах воєнного стану працевлаштуватись дуже тяжко, а позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до позбавлення єдиного джерела заробітку його та його сімї.

Інших пояснень, заяв та клопотань від ОСОБА_1 в судовому засіданні не надходило.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, суддя приходить до наступних висновків.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст.8КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідност. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост. 280 КУпАПпри розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

Згідно п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі ПДР України), ці Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР України водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Питання, пов`язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.

Згідно п.2,3розділу ІІнструкції №1452/735,огляду настан сп`янінняпідлягають водіїтранспортних засобів,щодо якиху поліцейськогоуповноваженого підрозділуНаціональної поліціїУкраїни (далі поліцейський)є підставивважати,що вониперебувають устані сп`яніннязгідно зознаками такогостану. Ознакамиалкогольного сп`янінняє: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміназабарвлення шкірногопокриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з такими ознаками алкогольного сп`яніння як: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Ці ознаки за своїм змістом відповідають тим, які наведені в Інструкції № 1452/735. На вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, що також додатково у встановленому законом порядку (згідно вимог Закону України «Про Національну поліцію») зафіксовано поліцейським за допомогою технічного засобу відеозапису.

Крім цього, відомостей про те, що водій ОСОБА_1 не погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та просив провести такий огляд в закладі охорони здоров`я, матеріали справи не містять.

Отже, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, суддя приходить до висновку, що докази є належними, допустимими і достатніми в своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зокрема, в діях ОСОБА_1 наявне порушення п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183551 від 23.10.2022 року;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.10.2022 року;

- долученими в установленому законом порядку до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами на оптичному диску.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_4 .

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , суддя визнає щире розкаяння винного.

Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.

Щодо накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте, покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України Про міжнародні договори від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Отже, в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року).

ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ у рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення.

Позбавлення права керування транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року).

ЄСПЛ у справі Скоппола проти Італії від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний надмірний тягар (рішення у справі від 02.11.2004 р. Трегубенко проти України).

Ч. 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень цієї статті свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення.

При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У чинному КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді цих матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

З огляду на зазначене, а також з урахуванням особи правопорушника, суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення у справі суддя враховує надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , правдивість щодо яких не викликає сумнівів. Матеріали справи не містять відомостей, які б ці пояснення спростовували.

Так, суддею встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працює, однак рід його занять пов`язаний з необхідністю керування транспортним засобом, що є його єдиним способом заробітку, а тому, являється основним джерелом існування.

Крім цього, суддею встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягався.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом призведе до того, що він втратить єдине джерело доходів, що в свою чергу позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини та може поставити під загрозу їх подальше життя.

Також суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують його відповідальність, суддею не встановлено.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи щире розкаяння ОСОБА_1 вини у вчиненому адміністративному правопорушенні, його особу, для якого робота безпосередньо залежить від транспортного засобу і є його єдиним джерелом доходу, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, а також те, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя приходить до переконання, що останньому слід призначити за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.

Саме такий вид адміністративного стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети, а саме виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір».

З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавленням правакерування транспортнимизасобами, та на підставі ст. 40-1 КУпАП стягнення з нього суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 24, 130, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн. (сімнадцять тисяч гривень) без позбавленням права керування транспортними засобами.

(реквізитидляоплатиштрафу отримувач:ГУКуКиїв.обл./м.Київ/21081300,банкотримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збірв розмірі496,20грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок)

реквізити дляоплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Тимчасово вилучене посвідчення водіясерії НОМЕР_2 від 19.05.1999року,повернути власнику, ОСОБА_1 .

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Суддя Н.П.Слободян