Вирок № 107037620, 31.10.2022, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 287/638/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 року смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ємільчине кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019060260000055 від 18.02.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Олевську Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту, 17.02.2019 року близько 21 години ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебували у будинку за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , де разом вживали спиртні напої.

У процесі спільного вживання спиртного, між вказаними особами виник словесний конфлікт через те, що ОСОБА_4 відмовився надавати грошові кошти для подальшого придбання алкогольних напоїв. В процесі вказаного конфлікту в останнього виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілеснихушкоджень, ОСОБА_4 взяв ізшухляди столув правуруку кухоннийніж,після чого наніс один удар в область лівого стегна ОСОБА_8 , в результаті чого згідно висновку експерта №64 від 01.04.2019 року, спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: рани по зовнішній поверхні в верхній третині лівого стегна з ушкодженням магістральних судин, що підтверджується рівними краями рани, прямовисними, рівними стінками раневого каналу, наявністю «п»-подібного та гострокутного кінців і основного та додаткового розрізів переважанням глибини раневого каналу над довжиною рани на шкірі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення і перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у приміщенні будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_4 .

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України, як спричинення умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та показав, що 17.02.2019 року ввечері він разом з ОСОБА_8 вживали алкогольні напої у ОСОБА_9 , після чого з ОСОБА_8 пішли до нього ( ОСОБА_4 ) додому. По дорозі заходили в магазин, в якому придбали ще одну пляшку горілки. Після цього ОСОБА_8 вийшов з його будинку та пішов у невідомому напрямку. Приблизно через 40 хвилин, можливо до години ОСОБА_8 повернувся до нього додому та повідомив, що його привів якийсь ОСОБА_10 . На руках ОСОБА_8 була кров. Тоді ж він перев`язав рану на нозі ОСОБА_8 та налив на штанину в області рани перекис водню. Після цього постелив ОСОБА_8 біля груби, де останній ліг спати. 18.02.2019 року приблизно о 09 год. прокинувшись, побачив ОСОБА_8 , який сидів за столом без ознак життя, тоді і покликав дружину останнього ОСОБА_6 . Сліди крові на підлозі у будинку вимив ще ввечері, ніяких конфліктів з ОСОБА_8 у нього не було, тілесних ушкоджень останньому він не наносив.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 17.02.2019 року близько 18 год. її чоловік ОСОБА_8 сказав, що йде до ОСОБА_9 ремонтувати тюнер до телевізора. Весь вечір телефонувала до чоловіка, так як останній довго не повертався додому, однак марно. 18.02.2019 року вранці почала його шукати та подумала, що він може бути у сусіда ОСОБА_4 . Тоді ж приблизно о 09 год. пішла до будинку ОСОБА_4 , однак хвіртка була замкнена, тому повернулася додому. Того ж дня приблизно о 10 год. до неї прийшов ОСОБА_4 та сказав, щоб вона пішла подивилась, бо з її чоловіком щось не так. Коли зайшла до будинку ОСОБА_4 , побачила свого чоловіка ОСОБА_8 , який сидів за столом нерухомим та не подавав ознак життя. Після цього вона зателефонувала знайомому фельдшеру ОСОБА_11 , який приїхавши до будинку ОСОБА_4 почав проводити реанімаційні заходи ОСОБА_8 та повідомив, що останній вже мертвий. В цей час ОСОБА_4 нічого не говорив, біля будинку, а також всередині будинку видимих слідів крові не бачила. Нога у ОСОБА_8 була перемотана, вся в крові.

Під час судового розгляду були допитані свідки сторони обвинувачення.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що напередодні смерті ОСОБА_8 , а саме ввечері 17.02.2019 року до нього додому заходили ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння. Пригостили його алкоголем та пішли додому. У ОСОБА_8 будь-яких тілесних ушкоджень не було. Будь-яких суперечок між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 також не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що 18.02.2019 року приблизно о 10-11 годині до нього зателефонувала знайома ОСОБА_6 , яка повідомила, що у ОСОБА_8 , який перебуває у будинку сусіда ОСОБА_4 , відсутні ознаки життя. Приїхавши до вказаного будинку, він побачив ОСОБА_8 , який знаходився у сидячому положенні з опущеною головою за столом та виявив, що в останнього відсутній пульс. Так як він є фельдшером, відразу скинув ОСОБА_8 на підлогу та почав проводити реанімаційні заходи, під час проведення яких зрозумів, що останній вже мертвий. Після цього приїхала швидка медична допомога. ОСОБА_4 весь цей час поводив себе спокійно і нічого не говорив, пізніше сказав, що ОСОБА_8 сам прийшов.

Також свідок ОСОБА_11 повідомив, що коли він скинув ОСОБА_8 зі стільця на підлогу, побачив, що під ним була чи шапка, чи інша річ пропитана кров`ю, на верхній третині стегна ноги останнього була рана, замотана брудною вологою ганчіркою. На підлозі у будинку слідів крові не бачив, на столі знаходились дві стопки і закуска. На вулиці біля будинку видимих великих слідів крові не бачив, можливо були малі, яких не зміг побачити.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона є сестрою покійного ОСОБА_8 . Приблизно о 09 год. ранку 18.02.2019 року вона зателефонувала ОСОБА_8 , однак його телефон був поза зоною досяжності. Тоді ж вона зателефонувала його дружині ОСОБА_6 , яка сказала, що він повинен іти на роботу, однак вдома його ще немає. Того ж дня приблизно о 10 год. 15 хв. їй зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що ОСОБА_8 лежить у будинку сусіда ОСОБА_4 без ознак життя, а також сказала, що вже викликала фельдшера ОСОБА_11 та швидку допомогу. Після цього поїхала до будинку ОСОБА_4 , де побачила ОСОБА_8 , який лежав на підлозі. ОСОБА_4 поводив себе спокійно та нічого не говорив. Кров була на стільці та на шапці, яка лежала на стільці. Коли заходила до будинку ОСОБА_4 крові на подвір`ї не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона була запрошена понятою для проведення слідчої дії пред`явлення речей для впізнання за участю ОСОБА_4 . У ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_4 було пред`явлено для впізнання чотири ножі. Останній вказав на ніж, яким спричинив тілесне ушкодження. Під час слідчої дії ОСОБА_4 вів себе спокійно, відповідав впевнено, будь-якого тиску на нього не було. Після цього учасники слідчої дії підписали протокол.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він та ОСОБА_14 були запрошені понятими для проведення слідчої дії слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 . Хід проведення даної слідчої дії працівники поліції фіксували відеозаписом, ОСОБА_4 давав показання добровільно, ніхто йому не вказував де ставати та що розповідати, тиску на нього не було. Під час слідчого експерименту захисника у ОСОБА_4 не було, чи писав ОСОБА_4 будь-які заяви свідок ОСОБА_13 не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що він був статистом під час проведення слідчої дії слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 . Хід проведення даної слідчої дії працівники поліції фіксували відеозаписом, ОСОБА_4 давав показання добровільно, тиску на нього не було, самостійно вказував на всі обставини справи, що саме розповідав не пам`ятає. Також не пам`ятає чи показував ОСОБА_4 в яку ділянку тіла він наносив удар, можливо ножем в ногу. Не пам`ятає чи був присутній захисник ОСОБА_4 під час слідчого експерименту та чи писав ОСОБА_4 будь-які заяви.

В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_16 показав, що він проводив судово-медичну експертизу в даному кримінальному провадженні. На запитання щодо розбіжності розмірів ножа, на який ОСОБА_4 вказав під час проведення слідчої дії пред`явлення речей для впізнання, та розмірів рани на лівому стегні трупа ОСОБА_8 , а саме чому розміри ножа значно менші за розміри виявленої рани, експерт ОСОБА_16 пояснив, що враховуючи анатомічну ділянку, стегно це великий масив м`яких тканин, ніж може себе так поводити, тим більше зі спливом часу при виникненні в рані трупних явищ трупне задубіння, раневий канал може дещо спотворюватись від його первинної картини, зазначивши, що це його експертна думка. Вважає, що раневий канал може не відповідати його довжині, так як анатомічна ділянка стегно це великий масив м`яких тканин. Також вважає, що основна причина смерті ОСОБА_8 це гостра крововтрата внаслідок ушкодження крупної магістральної судини.

Допитані в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 не були безпосередніми очевидцямиспричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, а свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 лише приймали участь в слідчих діях як поняті та статист відповідно.

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілої, свідків та експерта, дослідивши письмові докази, на які посилалися сторони кримінального провадження, дослідивши повно та всебічно всі обставини кримінального провадження, оцінившивідповідно до ст.94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст.62 Конституції України, положень ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ст.92 КПК України у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За змістом ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч.2 ст.91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 17.02.2019 року близько 21 години ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебували у будинку за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , де разом вживали спиртні напої.

У процесі спільного вживання спиртного, між вказаними особами виник словесний конфлікт через те, що ОСОБА_4 відмовився надавати грошові кошти для подальшого придбання алкогольних напоїв. В процесі вказаного конфлікту в останнього виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілеснихушкоджень, ОСОБА_4 взяв ізшухляди столув правуруку кухоннийніж,після чого наніс один удар в область лівого стегна ОСОБА_8 , в результаті чого згідно висновку експерта №64 від 01.04.2019 року, спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: рани по зовнішній поверхні в верхній третині лівого стегна з ушкодженням магістральних судин, що підтверджується рівними краями рани, прямовисними, рівними стінками раневого каналу, наявністю «п»-подібного та гострокутного кінців і основного та додаткового розрізів переважанням глибини раневого каналу над довжиною рани на шкірі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення і перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у приміщенні будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_4 .

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 прокурор просила допитати потерпілу ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , а також дослідити письмові докази: протоколи огляду місця події від 18.02.2019 року (домоволодінь ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) з фототаблицями до них, протокол огляду трупа від 18.02.2019 року, протокол проведення слідчого експерименту від 18.02.2019 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , протокол огляду предметів від 20.02.2019 року, протокол огляду речей та пред`явлення їх особі для впізнання за участю підозрюваного ОСОБА_4 , висновок судово-медичної експертизи №64 від 01.04.2019 року та висновки судово-медичних експертиз ножів №№62-ц, 63-ц та 64-ц від 15.03.2019 року, які для підтвердження пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення прокурором подано суду.

Відповідно до протоколу огляду трупа від 18.02.2019 року слідчим, за участю судово-медичного експерта та понятих, проведено огляд трупа ОСОБА_8 , на тілі якого виявлено рану по зовнішній поверхні в верхній третині лівого стегна. (Т.1 а.с.98-106)

Згідно висновків судово-медичної експертизи №64 від 01.04.2019 року смерть ОСОБА_8 ,настала відодиночного колото-різаногопоранення лівогостегна зушкодженням великихмагістральних судин,яке ускладнилосягострою крововтратою.При судово-медичномудослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани по зовнішній поверхні в верхній третині лівого стегна з ушкодженням, магістральних судин, що підтверджується рівними краями рани, прямовисними, рівними стінками раневого каналу, наявністю «п»-подібного та гострокутного кінців і основного та додаткового розрізів, переважанням глибини раневого каналу над довжиною рани на шкірі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Вказана рана є колото-різаною, довжиною основного розрізу 23 мм та додаткового 40,5 мм, з раневим каналом в напрямку зліва-направо, зверху-вниз, дещо ззаду-наперед, глибиною близько 150 мм. Не виключена можливість, що ОСОБА_8 після отримання тілесних ушкоджень міг здійснювати активні дії. (Т.1 а.с.137-139)

Суд вважає, що протокол огляду трупа від 18.02.2019 року та висновки експерта №64 від 01.04.2019 року самі собою свідчать лише про наявність у потерпілого ОСОБА_8 тілесних ушкоджень і не можуть бути доказами винуватості ОСОБА_4 в заподіянні цих ушкоджень.

Дана позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №703/2325/14-к.

За даними протоколів огляду місця події від 18.02.2019 року, вказаними оглядами зафіксовано обстановку в домоволодіннях ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , під час огляду виявлено та вилучено пластикову пляшку з етикеткою «ФрукТайм» об`ємом 1 л та мобільний телефон «Самсунг», що належав ОСОБА_8 (Т.1 а.с.87-97, Т.1 а.с.107-111)

З протоколу огляду місця події від 18.02.2019 року та фототаблицею до нього слідує, що місцем події є житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 , працівниками поліції за участю понятих, у кухонній кімнаті будинку було виявлено труп потерпілого ОСОБА_8 , а також виявлено та вилучено до Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області речові докази. (Т.1 а.с.51-86)

На думку суду, вищевказані протоколи огляду місця події не містять доказів, які б підтверджували події злочину та пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення.

Згідно протоколу слідчого експерименту з використанням відеозапису від 18.02.2019 року (Т.1 а.с.117-124), проведеного слідчим за участю підозрюваного ОСОБА_4 , з метою перевірки показів підозрюваного, уточнення місця вчинення злочину та з`ясування механізму заподіяння тілесних ушкоджень, підозрюваний ОСОБА_4 розповів про обставини вчинення злочину, вказав на місце вчинення злочину та продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень, а також дав наступні показання: «17.02.2019 року близько 21 год. під час спільного розпиття спиртного в його будинку з сусідом ОСОБА_17 , раптово виник між ними конфлікт, під час якого він заподіяв кухонним ножем йому поранення в область лівого бедра. Після чого ніж, яким він наносив удар він помив водою та витер ганчіркою. Після чого ніж поклав назад до шухляди столу. Валентин від виклику швидкої допомоги відмовився та залишився ночувати у ОСОБА_18 18.02.2019 року близько 10 год. ОСОБА_19 виявив ОСОБА_20 сидячи на стільці біля столу, без ознак життя».

У вказаному протоколі слідчий зазначає, що хід слідчої дії та показання підозрюваного зафіксовано за допомогою цифрової відеокамери «Панасонік HC-V260» на цифровий носій пам`яті «Kingston 16ГБ», який додається до протоколу. В судовому засіданні під час спроби дослідити та відтворити зазначений відеозапис встановлено, що цифровий носій пам`яті «Kingston 16ГБ» не містить файлів відеофіксації даної слідчої дії.

Крім того, слідчий в протоколі не зазначив конкретно, які саме дії та обставини події, яка мала місце 17.02.2019 року відтворював підозрюваний ОСОБА_4 за допомогою статиста ОСОБА_15 , а лише обмежився загальними фразами в протоколі слідчого експерименту про те, що підозрюваний ОСОБА_4 вказав на місце вчинення злочину та продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень.

За таких обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись у тому, що події, які викладені в протоколі, насправді мали місце.

Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч.2 ст.84 та п.3 ч.2 ст.99 КПК України є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч.1 ст.95 КПК України, у системному зв`язку із ч.2 ст.84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч.4 ст.95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 КПК України.

Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст.23 КПК України), суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де показання обвинуваченого та протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст.94 КПК України.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених ст.225 КПК України.

Показання підозрюваного в будь-якому випадку не можуть бути судовим доказом, у той час як протоколи слідчих (розшукових) дій після їх оцінки судом із точки зору належності, допустимості і достовірності набувають значення судового доказу.

Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст.94 КПК України.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі №740/3597/17.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Отже, буквальне тлумачення змісту ст.23 КПК України у системному зв`язку з нормами, викладеними в статтях 83, 84, 93, 95, 240 цього Кодексу, з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК) не містить підстав для висновку про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту за умови дотримання законодавчо визначеного порядку проведення такої слідчої дії з огляду на критерії ЄСПЛ щодо забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому, що по своїй суті є проходженням «тесту допустимості показань у широкому змісті цього поняття».

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що слідчий експеримент від 18.02.2019 року за участі підозрюваного ОСОБА_4 проведений слідчим у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, до протоколу не приєднано відеозапису слідчої дії, а такий посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, тому, на думку суду, протокол слідчого експерименту від 18 лютого 2019 року не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію не проведено за правилами, передбаченими ст.240 КПК України.

За таких обставин, на думку суду, слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_4 від 18.02.2019 року належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч.4 ст.95 КПК України, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу.

Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що 18.02.2019 року слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_4 , який на той момент був затриманий в порядку ст.208 КПК України, було проведено без його захисника адвоката ОСОБА_21 , призначеного регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Житомирській області.

Прокурор надала суду заяви підозрюваного ОСОБА_4 від 18.02.2019 року (Т.3 а.с.117, Т.3 а.с.118), згідно яких, останній не заперечував проти проведення слідчого експерименту на території його домоволодіння та відмовляється від участі свого захисника на момент затримання, допиту як підозрюваного та проведення слідчого експерименту.

Відповідно доположень ст.54КПК України(вредакції станомна 11.01.2019року) підозрюваний,обвинувачений маєправо відмовитисявід захисникаабо замінитийого. Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.

В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що у ході проведення слідчого експерименту від 18.02.2019 року відмова підозрюваного ОСОБА_4 від захисника адвоката ОСОБА_21 відбувалася в присутності останнього після надання можливості для конфіденційного спілкування, а також що така відмова фіксувалася слідчим у протоколі процесуальної дії. Крім того сторона обвинувачення в судовому засіданні вказані відомості суду не надала.

За таких обставин суд вважає, що слідчий експеримент від 18.02.2019 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 без присутності його захисника проводився слідчим з істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а саме з порушенням права підозрюваного на захист, а тому суд на підставі ст.87 КПК України визнає протокол слідчого експерименту від 18.02.2019 року недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно протоколу огляду речей та пред`явлення їх особі для впізнання від 20.02.2019 року (Т.1 а.с.130-136), слідчим у присутності понятих проведено огляд речей та пред`явлено їх для впізнання підозрюваному ОСОБА_4 , який серед представлених кухонних ножів впізнав ніж під №1 загальною довжиною 230 мм з ручкою коричневого кольору, довжиною клинка 130 мм, шириною клинка 19 мм, товщиною клинка 1,2 мм та заявив, що 17.02.2019 року він наніс тілесні ушкодження в область лівого стегна ОСОБА_8 .

У вказаному протоколі слідчий зазначає, що хід слідчої дії зафіксовано за допомогою цифрової відеокамери «Панасонік HC-V260» з цифровим носієм пам`яті «Kingston 16ГБ». Під час дослідження даного протоколу встановлено, що в порушення ст.231 ч.3 КПК України відеозапис слідчої дії до протоколу не долучений.

Крім того, відповідно до ст.223 ч.3 КПК України перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом. Однак, в протоколі огляду речей та пред`явлення їх особі для впізнання від 20.02.2019 року відсутні відомості про роз`яснення прав та обов`язків підозрюваному ОСОБА_4 під час слідчої дії.

За таких обставин суд вважає, що слідча дія огляд речейта пред`явленняїх особідля впізнаннявід 20.02.2019року проводиласяслідчим за участю підозрюваного ОСОБА_4 , який не був повідомлений про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, а тому суд на підставі ст.87 КПК України визнає протокол огляду речейта пред`явленняїх особідля впізнаннявід 20.02.2019року недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз ножів №№62-ц, 63-ц та 64-ц від 15.03.2019 року при судово-медичній експертизі ножів кров не виявлена. (Т.3 а.с.124-135)

Обвинувачений ОСОБА_4 протягом судового слідства давав суперечливі покази, але наполягав на своїй непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину.

Особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, має право на власний розсуд формувати лінію свого захисту. Показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду (ч.2 ст.94 КПК України). Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності.

Водночас регламентований ст.62 Конституції України та закріплений у ст.17 КПК України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов`язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення.

За результатами безпосереднього дослідження та оцінки доказів відповідно до вимог ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 ґрунтується на припущеннях і не підтверджується об`єктивними, достовірними доказами, отриманими в ході досудового та судового слідства.

Суд вважає, що сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Згідно з ч.1 ст.373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає виправданню у вчиненні злочину, передбаченому ст.121 ч.2 КК України, у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину.

Згідно протоколу затримання, підозрюваний ОСОБА_4 затриманий 18 лютого 2019 року о 18 год. 40 хв. (фактично затриманий о 16.30 год. 18.02.2019 року).

Відповідно до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження 20.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який ухвалами суду неодноразово продовжувався, останній раз до 05 листопада 2022 року включно.

Згідно ст.377 ч.1 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди на підставі ст.129 ч.3 КПК України слід залишити без розгляду, так як не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Процесуальних витратпо справінемає.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України визнати невинуватим та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою скасувати та звільнити останнього з-під варти.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази: куфайку сірого кольору; змив на марлевий тампон з ложа трупа; порожню пачку з-під цигарок «Київ»; ганчірку темного кольору; черпак білого кольору; змив на марлевий тампон з емальованого відра білого кольору; чоловічу куртку чорного кольору та шапку чорного кольору, виріз тканини із сидіння стільця; порожню пляшку ємністю 0,5 л., цигарку з фільтром «Київ»; ніж №1 з руків`ям коричневого кольору; ніж №2 з руків`ям білого кольору; ніж №3 з руків`ям світло-коричневого кольору; джинсові чоловічі штани синього кольору; чарку з прозорого скла; змив на марлевий тампон з рідини з червоним забарвленням; два змиви на марлевий тампон зроблені з двох плям бурого кольору; ганчірку темного кольору; контрольні змиви на марлеві тампони зроблені з підлоги у веранді, підлоги у кімнаті №1, відра №1 та відра №2; пластикову шляшку об`ємом 1 л.; сорочку біло-синього кольору; кофту коричневого кольору; підштаники сірого кольору; штани джинсові темно-сині; 2 пари черевик чорного кольору; штани сірого кольору; змиви з рук ОСОБА_4 на марлевому тампоні; зрізи нігтів ОСОБА_22 ; зразок букального епітелію ОСОБА_22 , які було виявлено та вилучено в ході ОМП від 18.02.2019 року та під час обшуку затриманого ОСОБА_22 знищити; мобільний телефон "Самсунг" повернути потерпілій ОСОБА_6 .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1