Рішення № 107034411, 31.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/597/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доКиївського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруДержавний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Войстрік Олена Василівнапро зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

05.01.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд зобов`язати Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва) внести зміни до актового запису цивільного стану щодо смерті невідомого (актовий запис № 18196 від 19.08.2021) - як впізнаного громадянина України - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, Любарського р-ну, с. Семенівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), труп якого був доставлений 09.08.2021 до лівобережного відділення судово-медичної експертизи трупів КМКБСМЕ м. Києва і зареєстрований за № 021-2319-2021, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В якості підстав позову позивачка зазначає, що 25.01.2013 державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Войстрік Оленою Василівною був посвідчений договір довічного утримання, який зареєстрований в реєстрі за № 7-25, зареєстровано в реєстрі для забороно за № зб 1, між ОСОБА_2 (відчужувач) та ОСОБА_1 (набувач); відповідно до п. 1 вказаного договору ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 отримала у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 , а взамін ОСОБА_1 зобов`язана забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору; весь цей час позивачка виконувала всі умови вище зазначеного договору довічного утримання по відношенню до ОСОБА_2 , який проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - в повному обсязі і з його сторони претензій по відношенню до умов виконання договору до позивачки не було, що підтверджується копіями квитанцій та розписок, які додаються до позовної заяви; однак влітку, коли позивачка була відсутня в межах міста Києва, ОСОБА_2 помер, а позивачка про це дізналась лише тоді, коли їй повернулась сума грошового переказу, який було надіслано на ім`я ОСОБА_2 , пізніше від сусідів; 11.08.2022 О/у ВКП Дніпровського УП ГУ Національної поліції у м. Києві було пред`явлено громадянину ОСОБА_3 , фото трупа ОСОБА_2 ; на запитання чи впізнає громадянин ОСОБА_3 труп чоловіка той повідомив, що в пред`явленому для впізнання по фото труп є його сусідом громадянином ОСОБА_2 ; з невідомих причин ОСОБА_2 поховано як невпізнаного чоловіка, навіть за наявності в квартирі померлої особи оригіналу паспорту підтвердження його особистості; після цього позивачка звернулась із заявою щодо внесення відомостей до актового запису про смерть невідомого до Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва); 07.12.2021 відповідачем було надано позивачці відповідь-відмову № А-48/21-12-34, в якій було зазначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану щодо померлих проводяться за заявами осіб, а згідно норм чинного законодавства України позивачка не входить в коло осіб, які мають право на подачу такої заяви; тому для внесення змін до актового запису про смерть у разі відсутності спадкоємців, зміни вносяться на підставі рішення суду.

Позивачка підкреслила, що факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребування від спадкоємця свідоцтва про смерть; у зв`язку з тим, що відповідач відмовив внести відомості про смерть ОСОБА_2 на підставі усіх підтверджуючих документів про факт його смерті, позивачка не може отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 для подання цього документу нотаріусу, щоб зняти обтяження на нерухоме майно; отже, станом на сьогоднішній день, в реєстрі актових записів цивільного стану, ОСОБА_2 , зареєстрований як живий, а по факту помер, а смерть зареєстрована у відділі реєстрації смерті м. Києва, актовий запис № 18196 - 19.08.2021 і похований на Північному кладовищі 27.08.2021 як невідома особа.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

17.01.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/597/22 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Від третьої особи надійшли пояснення до Окружного адміністративного суду м. Києва, у яких остання зазначила, що не є нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори, не має жодного відношення до справи, яка розглядається, та заперечила проти залучення її в якості третьої особи у справі; відповідно до ст. 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача; керуючись ст. 74 Закону України «Про нотаріат» будь-який нотаріус України знімає заборону відчуження майна; таким чином, смерть ОСОБА_2 - відчужувача за договором довічного утримання, жодним чином не може вплинути на права та обов`язки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войстрік О.В.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.01.2013 державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Войстрік Оленою Василівною був посвідчений договір довічного утримання, який зареєстрований в реєстрі за № 7-25, укладений між ОСОБА_2 (відчужувач) та ОСОБА_1 (набувач).

Відповідно до п. 1 договору довічного утримання від 25.01.2013 ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 отримала у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 , а взамін ОСОБА_1 зобов`язана забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.

Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено актовий запис про смерть невідомої особи № 18196 від 19.08.2021.

Згідно протоколу пред`явлення трупа для впізнання по фото від 11.08.2021, складеного О/у ВКП Дніпровського управління поліції ГУ Нацполіції у м. Києві, у присутності понятих ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , оглянувши фотографію трупа впізнав на ній свого сусіда громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є уродженцем Житомирської області, Любарського району, села Семенівка, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 020-119-2319-2021 від 02.09.2021 встановлено, що труп невпізнаного чоловіка, приблизно 50-70 років, зареєстрованого у Лівобережному відділенні судово-медичної експертизи трупів КМКБСМЕ м. Києва за № 021-2319-2021, був доставлений 09.08.2021, який був впізнаний як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть зареєстрована у відділі реєстрації смерті м. Києва, актовий запис № 18196 від 19.08.2021. На теперішній час труп ОСОБА_2 похований на Північному кладовищі 27.08.2021 за рахунок держави.

ОСОБА_1 звернулась до Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою, у якій просила внести зміни до актового запису про смерть невідомого.

Київським відділом реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 07.12.2021 № А-48/21.12-34 було відмовлено ОСОБА_1 оскільки вона не входить в коло осіб, які мають право подавати заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану; для внесення змін до актового запису про смерть, у разі відсутності спадкоємців, зміни вносяться на підставі рішення суду.

Не погоджуючись з відмовою щодо внесення змін до актового запису про смерть невідомого, позивачка звернулась з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються положеннями Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (далі за текстом - Правила № 96/5).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Правил 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до п. 1.7 розділу І Правил № 96/5 зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Таким чином, повноваженнями щодо внесення змін до актового запису про смерть невідомого наділений саме Київський відділ реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який склав та в якому зберігається актовий запис про смерть невідомого № 18196 від 19.08.2021.

За приписами пп. 2.13.2 п. 2.13 розділу ІІ Правил № 96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів адміністративної справи, враховуючи відсутність заперечень Київського відділу реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо задоволення позовних вимог та внесення відповідних змін до актового запису про смерть невідомої особи № 18196 від 19.08.2021, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанції № 0.0.2400525098.1 від 30.12.2021, позивачкою за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва) (адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14, ідентифікаційний код 25719063) внести зміни до актового запису цивільного стану щодо смерті невідомого (актовий запис № 18196 від 19.08.2021) - як впізнаного громадянина України - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, Любарського р-ну, с. Семенівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), труп якого був доставлений 09.08.2021 до лівобережного відділення судово-медичної експертизи трупів КМКБСМЕ м. Києва і зареєстрований за № 021-2319-2021, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Києва) (адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14, ідентифікаційний код 25719063) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя К.С. Пащенко