Рішення № 107034408, 31.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/24626/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс»

до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 22 квітня 2021 року № 6 про накладення штрафу у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивачем зазначено, що ним не було вчинено жодних дій, які б перешкоджали проведенню перевірки, у повному обсязі було надано доступ до проведення перевірки, тоді як відповідачем безпідставно накладено штраф за відмову у допуску до проведення перевірки за відсутності складу правопорушення. Крім того, позивач посилається на позбавлення можливості викласти свої пояснення та заперечення при складенні протоколу та розгляді справи про порушення

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем 29 жовтня 2021 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відмова у допуску до проведення перевірки була зафіксована технічними засобами, а тому твердження позивача є неправдивими. Крім того, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення про розгляд справи про порушення.

Також відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позивач пропустив встановлений строк звернення до суду.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У цьому випадку відповідач посилається на спеціальні норми, а саме частину сімнадцяту статті 66 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", відповідно до якої потерпілий та особа, щодо якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному (досудовому) порядку або до суду в порядку, визначеному законом, протягом одного місяця з дня її винесення.

Відповідач звертає увагу суду, що норми зазначеного Закону є спеціальними, а тому мають пріоритетне значення при їх застосуванні у спірних правовідносинах.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо пріоритетності застосування при визначенні строку звернення до суду з цим позовом частини сімнадцятої статті 66 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", яка встановлює місячний строк на оскарження з дня винесення постанови.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Зокрема, у рішенні по справі "Беллет проти Франції" Європейським судом з прав людини зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейським судом з прав людини вказано, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

З урахуванням зазначених норм та принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про визначення строку оскарження у місячний строк постанови особою можливо лише у разі, якщо є відомості про вручення такої постанови та її отримання.

Сторонами не заперечується факт того, що поштове відправлення з оскаржуваною постановою не було отримано позивачем, а тому він не був обізнаний про її існування, внаслідок чого був позбавлений можливості звернутись до суду у місячний термін з дня її прийняття.

Враховуючи викладене, залишення позовної заяви без розгляду у цьому разі буде проявом надмірного формалізму та надто суворого тлумачення процесуальної норми, а тому буде свідчити про перешкоджання позивачу доступу до правосуддя та захисту його прав та інтересів, що є недопустимим, а тому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом від 08 грудня 2020 року № 6484 Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві призначило позаплановий захід (інспектування) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс» за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49-А у термін з 10 грудня 2020 року по 23 грудня 2020 року.

На підставі зазначеного наказу видано направлення на проведення заходу від 08 грудня 2020 року № 4796.

За результатами проведення перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві складено акт від 23 грудня 2020 року № 6484-2, в якому встановлено відмову у допуску посадової особи контролюючого органу до проведення інспектування.

У подальшому, заступником начальника відділу організації протиепізоотичної роботи Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини складено протокол № 85 від 28 грудня 2020 року, яким встановлено порушення пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", пункту 8 частини другої статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги щодо безпечності та якості харчових продуктів», що полягали у відмові в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності.

Листом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 09 квітня 2021 року № 04.4/5310 повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс» про розгляд справи про порушення законодавства, який відбудеться 22 квітня 2021 року з 15:00 до 16:00 годин.

Постановою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 22 квітня 2021 року № 6 за порушення пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", пункту 8 частини другої статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги щодо безпечності та якості харчових продуктів», за які згідно пункту 17 частини першої статті 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс» штраф у розмірі 50000,00 гривень.

Вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанову про накладення штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає таке.

Правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України врегульовано Законом України від 18 травня 2017 року № 2042-VIII "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" (далі - Закон № 2042-VIII)

Відповідно до статті 2 Закону № 2042-VIII законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про ветеринарну медицину", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 3 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначеному законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Згідно із частиною шостою статті 2 Закону № 877-V центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного контролю, або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу, що частина друга статті 6 Закону № 877-V, яка обмежує підстави для проведення позапланових заходів державного нагляду не входить до переліку норм, визначених частиною шостою статті 2 Закону № 877-V, які повинні бути забезпечені органами Держпродспоживслужби під час здійснення заходів державного нагляду у сфері безпечності харчових продуктів.

Разом з тим, особливості проведення заходів у відповідній сфері врегульовані спеціальним законом.

Так, відповідно до статті 18 Закону № 2042-VIII заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.

Судом встановлено, що позаплановий захід контролю (інспектування) стосовно позивача призначено на підставі службової записки від 02 грудня 2020 року, у якій повідомляється про те, що позивачем не забезпечено захист від будь-якого ризику забруднення харчових продуктів, у тому числі встановлено, що харчові продукти реалізуються шляхом самообслуговування у неупакованому вигляді, на відкритому прилавку, а працівники на робочому місці знаходились без засобів індивідуального захисту.

Позивач зазначає, що зазначені у службовій записці обставини є припущенням, тоді як припущення не можуть бути підставою для проведення перевірки, а повинні існувати конкретні факти.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки саме наявність обґрунтованої підозри, тобто обґрунтованих припущень щодо наявності порушень, є підставою для призначення перевірки, а не наявність документального підтвердження таких порушень. Адже метою перевірки є саме підтвердження або спростування наявності таких порушень.

Підозра у порушенні оператором ринку вимог законодавства про харчові продукти є оціночним поняттям, функція контролю (нагляду) за чим покладена на відповідача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Тобто оцінка ризиків відноситься до функціональних обов`язків посадових осіб відповідача, які і мають визначати необхідність проведення відповідних контролюючих заходів.

Враховуючи викладене, суд вважає обставини, що викладені у службовій записці від 02 грудня 2020 року, обґрунтованою підозрою у розумінні положень Закону № 2042-VIII, що є достатньою підставою для призначення контролюючого заходу.

Частиною п`ятою статті 7 Закону № 877-V визначено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Позивач стверджує, що ним не вчинялось жодних перешкод щодо проведення перевірки та було надано доступ до проведення перевірки у повному обсязі.

Відповідач заперечує проти таких доводів позивача, зазначаючи, що перед початком здійснення контролюючого заходу перевіряючий пред`явив службове посвідчення, наказ на проведення інспектування, а також мав намір вручити копію направлення на проведення перевірки. Натомість позивач стверджував, що може допустити позивача виключно у разі належного оформлення усіх необхідних документів.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами відеофіксації, що долучені до матеріалів справи. У свою чергу, позивач вважає неналежними та недопустимими доказами такі відеоматеріали, оскільки відеозйомка велась не єдиним суцільним записом, а періодично вимикалась, з чого неможливо встановити повністю хід подій.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України відеофайли засвідчині кваліфікованим електронним підписом посадової особи відповідача, з огляду на що суд вважає їх належними та допустимими, оскільки при перегляді відеофайлів можливо встановити суть подій, які відбувались, а позивачем не зазначено про існування будь-яких істотних подій, які відбувалися під час вирішення питання про початок перевірки, які б не були відображені у відеофайлах.

Так, судом встановлено, що, прибувши на місце проведення перевірки, перевіряючого зустріла особа, яка назвала своє повне ім`я та назвалась директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс». У подальшому, перевіряючий назвав себе та оголосив мету свого візиту, пред`явивши службове посвідчення, наказ на проведення перевірки, а також направлення на проведення перевірки. Перевіряючий мав намір вручити уповноваженій особі копію направлення та внести запис до журналу проведення перевірок, однак уповноважена особа висловила прохання зачекати на юриста підприємства, який бажає супроводжувати процес перевірки.

Надалі прибув адвокат Бугайчук В.І., який повідомив, що направлення на проведення перевірки не складено належним чином, оскільки у ньому не зазначені номер та дата видачі службового посвідчення перевіряючого, з огляду на що неможливо встановити його особу.

Суд звертає увагу, що адвокат Бугайчук В.І. неодноразово наголошував, що він не створює перешкод для проведення перевірки, але допуск відбудеться виключно у разі наявності належним чином складених документів.

Тобто, фактично, можна дійти висновку, що на підставі тих документів, які були в наявності у перевіряючого, а саме наказу, направлення та службового посвідчення, йому було відмовлено у допуску до перевірки з огляду на відсутність у направленні номера та дати видачі службового посвідчення.

Безумовно, суб`єкт господарювання має право не допускати контролюючий орган до проведення перевірки, але такі дії мають бути обґрунтованими тим, що посадовою особою не було пред`явлено усіх документів, що передбачені статтею 7 Закону Закону № 877-V, а саме: посвідчення (направлення) із наданням його копії та службового посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю).

При цьому, частиною третьою статті 7 передбачено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Суд звертає увагу, що зазначене положення вимагає від контролюючого органу зазначення у направленні на перевірки лише посаду та прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка бере участь у здійсненні заходу, тоді як зазначення номеру службового посвідчення та дати його видачі не вимагається.

У цьому випадку, згідно відеозапису перевіряючий чітко дотримався процедури перед початком проведення перевірки, а тому твердження позивача щодо ненадання належних документів для проведення перевірки є помилковими.

Суд також відхиляє твердження позивача щодо неправильного фіксування перевіряючим імені уповноваженої особи, оскільки в акті перевірки зазначено « ОСОБА_1 », тоді як згідно виписки з Єдиного державного реєстру директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс» є ОСОБА_2 , оскільки ім`я керуючого було записано зі слів, а тому за умови наявності певного шуму у закладі громадського харчування така помилка не призвела до критичних порушень процедури проведення контролюючого заходу.

Також, варто звернути увагу, що у разі отримання копії посвідчення на перевірку, а також надання журналу проведення перевірок для проведення заходів, перевіряючий мав би змогу пересвідчитись у правильності написанні імені директора. При цьому, згідно протоколу опитування, що був наданий представником позивача, ОСОБА_2 зазначає, що саме він був присутній при проведенні перевірки, а помилки в написанні його імені в акті перевірки не є істотними та не заперечують суть обставин, що склалися.

Враховуючи викладене, позивач безпідставно не допустив посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, з огляду на що відповідачем правомірно встановлено порушення пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", пункту 8 частини другої статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги щодо безпечності та якості харчових продуктів».

Щодо права позивача на участь у розгляді справи про порушення.

Позивач зазначає, що він був позбавлений права надавати пояснення, оскільки не був повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до частини десятої статті 66 Закону № 2042-VIII час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, щодо якої складено протокол, або її представникові під розписку або надсилається їй рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.

Відповідно до частини одинадцятої цієї статті справа може бути розглянута за відсутності особи, щодо якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач завчасно направляв на адресу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс», повідомлення про розгляд справи. Адреса відповідає відомостям у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому таке повідомлення вважається врученим незалежно від факту його отримання.

Враховуючи зазначені приписи, суд зазначає, що відповідач належним чином виконав покладений на нього обов`язок щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, а тому доводи позивача про його неналежне повідомлення про розгляд справи, що, на думку позивача є підставою для скасування оскаржуваної постанови контролюючого органу, є безпідставними.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Рестаплюс» - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Аверкова