Рішення № 10703411, 09.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

09.08.10                                                                                           Справа№ 26/98

За позовом: публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет", м. Львів,

про: стягнення 47’730’852,73 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:Кауфман К.В. –начальник юридичного відділу (довіреність № 010-01/3396 від 20.05.2009 р.),

відповідача:не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" про стягнення 47’730’852,73 грн. Ухвалою від 05.05.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.05.2009 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.05.2009 р. частково задоволено заяву позивача та вжито заходів до забезпечення позову. Зокрема, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках відповідача в межах суми позову в розмірі 47’730’852,73 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р. №26/98 зазначену ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Розпорядженням заступника голови суду від 11.06.2010 р. у зв’язку з хворобою судді Деркача Ю.Б. справу №26/98 передано для подальшого розгляду судді Риму Т.Я.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов випуску облігацій, придбаних позивачем, не здійснив їх погашення, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 45’704’000,00 грн. Крім того, відповідач зобов’язаний сплатити відсотки, нараховані за дванадцятий період (10.12.08-10.03.09) –1’766’002,56 грн. За порушення строків виконання грошових зобов’язань відповідачу нараховано 182’658,85 грн. інфляційних збитків, 78’191,32 грн. –3% річних.

Відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі. Пояснив, що перебуває у процедурі банкрутства на стадії ліквідації. У зв’язку з тим, що ліквідатором уже було визнано вимоги позивача, включено їх до реєстру вимог кредиторів, постановою господарського суду Львівської області від 14.08.2004 р. №Б-19/119-09 відповідача визнано банкрутом, цією постановою фактично вирішено спір по суті, вказує на необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Відповідачем надіслано до суду клопотання про припинення провадження у справі. Зазначене клопотання мотивовано тим, що постановою господарського суду Харківської області від 14.08.2009 р. було фактично вирішено спір між сторонами у справі.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, хоч був належним чином і завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неприбуття не повідомив. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

З метою випуску облігацій відповідачем розповсюджено інформацію про третій випуск облігацій. В цій інформації зазначено, що товариство випускає облігації серії D та Е. Датою початку погашення облігацій серії D є 11.03.2009 р., а закінчення –13.03.2009 р. Датою початку погашення облігацій серії Е є 16.04.2009 р., а закінчення –18.04.2009 р. Облігації були випущені відповідачем під 15,5% річних. Емітент випускає 50’000 (п’ятдесят тисяч) облігацій у бездокументарній формі.

Процентна ставка за облігаціями серії D з 14.03.2007 р. оприлюднюється до 25.01.2007 р., з 12.03.2008 р. –до 24.01.2008 р. 21.01.2008 р. в газеті "Бюлетень. Цінні папери України" опубліковано інформацію про те, що з 12.03.2008 р. процентна ставка за облігаціями серії D залишається на рівні 15,5% річних.

Процентна ставка за облігаціями серії Е з 19.04.2007 р. оприлюднюється до 02.03.2007 р., з 17.04.2008 р. –до 29.02.2008 р. 27.02.2008 р. в газеті "Бюлетень. Цінні папери України" опубліковано інформацію про те, що з 17.04.2008 р. процентна ставка за облігаціями серії Е залишається на рівні 15,5% річних.

Відповідачем випущено облігації серії D на загальну суму 25’000’000 (двадцять п’ять мільйонів) гривень 00 копійок, про що Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку видано свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій підприємств №6/2/06 від 19.01.2006 р. (том 1, а.с. 49).

Відповідачем випущено облігації серії Е на загальну суму 25’000’000 (двадцять п’ять мільйонів) гривень 00 копійок, про що Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку видано свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій підприємств №7/2/06 від 19.01.2006 р. (том 1, а.с. 50).

Як убачається з представлених позивачем виписок про стан рахунку у цінних паперах, позивач є власником 24’070 облігацій серії Е на загальну суму 24’070’000,00 грн., та 21’634 облігацій серії D на загальну суму 21’634’000,00 грн. Всього на суму 45’704’000,00 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.08.2009 р. №Б-19/117-09 товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру в порядку, визначеному статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" від 15.08.2009 р. №152 (4652).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2010 р. №Б-19/117-19 ліквідатором відповідача у справі про банкрутство призначено Яшина Сергія Вікторовича (ліцензія серії АВ №470398 від 23.04.2010 р., ідентифікаційний номер 2553907173, адреса: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Соснова, будинок 4А, корпус А, квартира 43).

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 163 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно з частинами 1, 2 статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Частиною 1 статті 164 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкт господарювання –юридична особа у випадках і порядку, передбачених законом, має право випускати від свого імені акції та облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Як установлено судом, позивач є власником облігацій на загальну суму 45’704’000,00 грн., які були розміщені відповідачем. Умовами випуску облігацій передбачено, що строк погашення облігацій серії D на загальну суму 21’634’000,00 грн. є 13.03.2009 р., а облігацій серії Е на загальну суму 24’070’000,00 грн. –18.04.2009 р.

Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки відповідач розмістив на ринку власні облігації, проте у строки, визначені умовами розміщення, не погасив їх, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 45’704’000,00 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Умовами розміщення облігацій визначено, що такі є відсотковими, були розміщені під 15,5% річних. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1’766’002,56 грн. доходу за облігаціями є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 182’658,85 грн. інфляційних збитків, 78’191,32 грн. –3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про необхідність припинення провадження у справі з посиланням на факт вирішення спору через такі обставини.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено два види процедур у справі про банкрутство: загальна та спрощена.

Загальна процедура передбачає кілька етапів провадження. Одним із найважливіших етапів провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою є великий конкурс кредиторів або ж формування реєстру вимог кредиторів. Так, частиною 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Після розгляду кредиторських заяв боржником спільно з розпорядником майна та складання реєстру вимог кредиторів, цей реєстр затверджується ухвалою господарського суду. Так, частиною 2 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Саме про таку загальну процедуру ідеться в рекомендаціях Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. №04-5/1193 та постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15, на які посилається відповідач.

У той же час відповідач перебуває на стадії ліквідації за спрощеною процедурою, визначеною статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Така процедура не передбачає обов’язкового затвердження судом реєстру вимог кредиторів. Постанова суду про визнання відповідача банкрутом за спрощеною процедурою не може визнаватися судовим рішенням, яке вирішило спір між сторонами у справі, оскільки вона констатує неплатоспроможність боржника, проте чітко не визначає кредиторів такого боржника. За таких обставин відповідач помилково посилається на постанову про визнання банкрутом як на судовий акт, що вирішив спір між сторонами, і як наслідок –на підставу припинення провадження у справі з посиланням на пункт 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки позов задоволено, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 163, 164, 193 Господарського кодексу України, статтями 194, 526, 625 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (адреса: проспект Гагаріна, будинок 7, квартира 1, Червонозаводський район, місто Харків, 61001; ідентифікаційний код 13827416) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: вулиця Горького, будинок 127, Голосіївський район, місто Київ, 03150; ідентифікаційний код 00032112) 45’704’000,00 грн. основного боргу, 1’766’002,56 грн. доходу за облігаціями, 182’658,85 грн. інфляційних збитків, 78’191,32 грн. –3% річних, 25’500,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя