Рішення № 107033982, 31.10.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року Чернігів Справа № 620/5572/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі ГУ ДПС у Чернігівській області, позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 14354,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку в сумі 14354,40 грн. Вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

31.08.2022 ухвалою суду позовна заява призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду направлялась відповідачу за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, але не вручена «за закінченням терміну зберігання». 20.10.2022 на офіційному веб - порталі судової влади України розміщеного оголошення щодо розгляду справи № 620/5572/22 за вказаним позовом.

При цьому судом враховується, що ухвала розміщена в Єдиному державної реєстрі судових рішень, до якого всі зацікавлені особи мають вільний та безкоштовний доступ.

Згідно з пунктом 4 частини шостоїстатті 251 КАС Україниднем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною одинадцятоюстатті 126 КАС Українипередбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до пункту 7 частини п`ятоїстатті 44 КАС Україниучасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною першоюстатті 131 КАС Українипередбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеномустаттею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За наведених вище обставин, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги КАС України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

У пункті 10 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ФОП ОСОБА_1 з 27.06.2019 зареєстрований як фізична особа-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є платником єдиного податку та інформаційною карткою (а.с.6-9).

Станом на 05.08.2022 року за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг в розмірі 14354,40 грн а саме по єдиному податку з фізичних осіб.

ФОП ОСОБА_1 самостійно обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.09.2019 №2241/ФОП/25-01-52. Відповідно до змісту зазначеної заяви платником податків самостійно було обрано ставку єдиного податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати та віднесено себе до 2 групи платників єдиного податку.

Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

В порушення п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України. ФОП ОСОБА_1 фактично авансові внески з єдиного податку починаючи з січня 2020 року по березень 2021 року не сплачував, що призвело до виникнення податкового боргу у сумі 14354,40 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов`язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Як видно з матеріалів справи, податковий борг виник на підставі самостійно визначених зобов`язань.

Згідно з пунктом56.1статті56 ПК Українирішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту56.17.5пункту56.17ст.56 ПК Українивизначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України. Так, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Разом з тим абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України.

Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що процедура узгодження грошових зобов`язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов`язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, якщо платником податку самостійно визначено у податкових деклараціях податкові зобов`язання та/або рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов`язання вважаються узгодженими.

Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №808/7131/15 та від 19 березня 2019 року у справі №808/8020/14.

З огляду на вищенаведені обставини справи суд зазначає, що сума нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій за самостійно визначеними зобов`язаннями та податковим повідомленням-рішеннямнабули статусу узгоджених грошових зобов`язань згідно з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з частиною другоюстатті 73 КАС Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановленихПК України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №807/495/17, від 11.09.2018р. у справі № 810/4417/16, від 31.08.2018р. у справі № 826/14195/16, від 31.08.2018р. у справі № 821/381/17, від 22.08.2018р. у справі № 820/1878/16.

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з наявною заборгованістю та відповідно до норм ст.59 Податкового кодексу України, контролюючим органом вживались заходи щодо погашення податкового боргу шляхом направлення на адресу ФОП ОСОБА_1 податкової вимоги форми «Ф» від 03.04.2020 №1313-52 на суму 2253,00 грн. Зазначена податкова вимога була направлена рекомендованою кореспонденцією за місцезнаходженням відповідача та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана 24.04.2020 (а.с. 5).

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач має податковий борг в сумі 14354,40 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 14354,40 грн, то суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

При цьому, у відповідності до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в дохід бюджету з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 14354,40 грн (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири гривні 40 коп.) по єдиному податку з фізичних осіб на р/р UA 218999980314000699000025737: отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м.Прилуки/18050400. код ЄДРПОУ - 37972475. банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000 код ЄДРПОУ 44094124.

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2022 року.

Суддя І.І. Соломко