Рішення № 10703061, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/13224.06.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткера»

про стягнення заборгованості

суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Гуль В.І., довіреність від 01.03.2010 року;

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 24.06.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І»(надалі ТОВ «ФАРА-І», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткера»(надалі ТОВ «Арткера», відповідач) суми основного боргу в розмірі 2459,00 грн., 3% річних в розмірі 146,73 грн., збитків від інфляції в розмірі 622,13 грн.

В ході розгляду справи, позовні вимоги було уточнені, згідно наданої заяви вих. № 357 від 14.06.2010 року позивач просив в межах даної справи розглянути вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2459,00 грн., 3% річних в розмірі 65,28 грн., збитків від інфляції 194,26 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № МЗ-0227002 від 27.02.2008 року. Враховуючи несплату в повному обсязі заборгованості, що утворилась у відповідача, позивач просить стягнути її в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання не з’являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 14.06.2010 року наявний у матеріалах справи).

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у витязі була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 14.06.2010 року.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей про поставку товарів «ФАРА-І» на користь ТОВ «Арткера»поставило товар (главний торм. кран).

Поставка на користь відповідача товару з приводу якого виник спір у даній справі підтверджується видатковою накладною № МЗ-0227002 від 27.02.2008 року на суму 3909,00 грн., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи. Товар відповідачем отримано на підставі довіреності серії ЯНА № 348846 від 16.02.2008 року, про що зазначено у видатковій накладній.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується відповідною видатковою накладною, про отримання відповідачем товару свідчить підпис відповідальної особи та надана підприємством довіреність.

Розрахунок за отриманий товар у повному обсязі відповідачем станом на час вирішення спору не здійснений, заборгованість підприємства складає 2459,00 грн., доказів на спростування вказаної суми боргу суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір, фактично є договором поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з неотриманням коштів за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. 56 від 26.03.2009 року у якій просив сплатити заборгованість в розмірі 2459,00 грн.

Строк виконання зобов’язань по оплаті поставленого товару в розмірі 2459,00 грн. є таким, що настав 03.04.2009 року, розрахунку за отриманий товар переданого згідно видаткових накладних наданих до справи та зазначених у акті звірки розрахунків відповідачем у повному обсязі не здійснено, заборгованість у вказаному розмірі відповідачем не погашена, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 2459,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 2459,00 грн., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 194,26 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 65,28 грн. здійсненими за період прострочення з 15.04.2009 року наданими позивачем і вважає такі обґрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків з позивачем за переданий згідно видаткової накладної № МЗ-0227002 від 27.02.2008 року товар, обов’язок по оплаті якого виник у відповідача згідно надісланої претензії, суду не представлено, у зв’язку з чим з відповідача за поданим позовом підлягають стягненню грошові суми: 2459,00 грн. основного боргу, 194,26 грн. –інфляційних збитків та 65,28 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 102,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу здійснених судових витрат, в іншій частині витрати по сплаті державного мита покладаються на позивача, оскільки зменшення позовних вимог у зв’язку з неточністю здійснених розрахунків штрафних санкцій не пов’язане з діями відповідача.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткера» (01001, м. Київ, вул. Оболонська, 7, п/р 26003600881 Львівська Філія ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 385305, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34539050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І»(02154, м. Київ, пр-т. Возз’єднання, 21, к. 8, п/р 26000038592821 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідент. код 33299396) 2459,00 грн. (дві тисячі чотириста п’ятдесят дев’ять гривень) основного боргу, 194,26 грн. (сто дев’яносто чотири гривні 26 копійок) інфляційних збитків та 65,28 грн. (шістдесят п’ять гривень 28 копійок) 3% річних, витрат по сплаті державного мита в розмірі 85,90 грн. (вісімдесят п’ять гривень 90 копійок), 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 06.08.2010р.