Рішення № 10702988, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/17023.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-1»до Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»про стягнення 11 368,79 грн. за участю представників позивача –Столярчук М.Д. довіреність № 555 від 11.05.2010р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 9800, 21 грн. основного боргу, 1 568,58 грн. штрафних санкцій, а загалом 11 368,79 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором поставки № 4914 на безготівкове обслуговування за пластиковими картками від 25.02.2009 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.05.2010 року.

У судовому засіданні 23.06.2010 року представник позивача надав клопотання про зміну ціни позову, яким просив стягнути з відповідача 9800,21 грн. основної заборгованості та 925,62 грн. штрафних санкцій.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2010 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось-1»(постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс»(покупець) 25.02.2009 року укладено договір № 4914 на безготівкове обслуговування за пластиковими картками, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), на умовах даного договору.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань згідно умов договору ( п. 8.1. договору).

Зміни, доповнення або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами за 10 (десять) днів і оформлюються додатковими угодами (п. 8.2. договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п.1.2. договору відпуск нафтопродуктів покупцю здійснюється на АЗС постачальника (про місцезнаходження яких постачальник інформує покупця) за допомогою пластикових карток.

Пластикові картки є технічним засобом, що використовуються для фіксації факту відпуску товару (п.5.1. договору).

Згідно п.4.2. договору, покупець зобов’язується оплатити 100% вартості товару, зазначеного в видатковій накладній, рахунку-фактурі протягом 5 (п’яти) днів з моменту отримання товару. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач у період грудня 2009 року по березень 2010 року поставив відповідачу товар загальною вартістю 29 092,11 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2-065911 від 31.12.2009 р. на суму 19262,11 грн., № 2-067763 від 31.01.2010р. на суму 5 533,00грн., № Ф1-69643 від 28.02.2010 р. на суму 3 753,00 грн., № Ф1-71334 від 31.03.2010 р. на суму 544,00 грн., які містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач отриманий на суму 29092,11 грн. товар оплатив частково в сумі 19 291, 89 грн., що підтверджується поясненнями позивача та частково платіжними дорученнями № 2891 від 05.02.2010 р. на суму 2 850,00 грн., № 2816 від 06.01.2010 р. на суму 3 880,00 грн., № 2862 від 25.01.2010 р. на суму 5 069,99 грн. які містяться в матеріалах справи, і має заборгованість перед позивачем в сумі 9800,21грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 9800,21грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 9800,21 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з п.6.7. договору, у випадку прострочення оплати на строк, що перевищує вказаний в п.4.2. на 7 (сім) днів покупець сплачує постачальнику ще додатково до зазначеної п. 6.2. пені штраф у розмірі 10 (десять) % від несплаченої суми за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару нараховано 925,62 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення штрафу в розмірі 925,62 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Державне мито у сумі 107,26 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»(юридична адреса: 04201, м. Київ, вул. Михайла Майорова, буд. 2, код 21571406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рось-1” (юридична адреса: 02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Спаська, 5, код 25636839) 9800 (дев’ять тисяч вісімсот ) грн. 21 коп. основного боргу, 925 (дев’ятсот двадцять п’ять ) грн. 62 коп. штрафу, 107 (сто сім) грн. 26 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С.О. Чебикіна