Рішення № 10702979, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/20907.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»до Фізичної особи-підприємця Мороза Андрія Борисовича про стягнення 13361,79 грн. за участю представників позивача –Панька А.В., довіреність №7 від 25.04.2009 року, відповідача –Клименко Ю.М., ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 12351,54 грн. основного боргу, 650,84 грн. 10% річних, 262,43 грн. пені, 58,58 грн. інфляційної складової боргу, 38,40 грн. 3% річних, а загалом 13361,79 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати поставленого товару за договором №206 від 09.12.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.06.2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соммельє»(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Морозом Андрієм Борисовичем (покупець) був укладений договір №206, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає та зобов’язується оплатити на умовах передбачених даним договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які підтверджують передачу-прийом від продавця до покупця і є невід’ємною частиною договору.

Договір вступає в силу з 09.12.2009 року і діє до 31.12.2010 року (п.6.1 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник поставляє товар покупцю на умовах відстрочки оплати 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 14888,63 грн., що підтверджується видатковими накладними № С-12054 від 22.12.2009 року на суму 2961,92 грн., № С-12055 від 22.12.2009 року на суму 3041,95 грн., № С-12056 від 22.12.2009 року на суму 3041,95 грн., № С-00743 від 22.02.2010 року на суму 1044,79 грн., № С-00744 від 22.02.2010 року на суму 769,91 грн., № С-00746 від 22.02.2010 року на суму 2295,00 грн., № С-01902 від 19.04.2010 року на суму 1733,11 грн.

Проте, відповідач отриманий товар на суму 14888,63 грн. не оплатив, повернувши частину товару на суму 1650,58 грн. та має заборгованість перед позивачем в розмірі 12351,54 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 12351,54 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 12351,54 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленої продукції за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 58,58 грн. інфляційної складової боргу, 38,40 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.3.4 договору у випадку затримки оплати товару, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а у випадку затримки оплати понад тридцяти днів, додатково стягується штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання з оплати поставленого товару нараховано 330,25 грн. пені та 725,93 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 262,43 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 650,84 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафу до 100,00 грн. В позові в частині стягнення 550,84 грн. штрафу судом відмовлено.

Державне мито у сумі 133,62 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мороза Андрія Борисовича (03134, м. Київ, вул. Симиренко, буд. 34-А, кв. 204, код 2546218370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»(04071, м. Київ, пров. Електриків, 13, код 35877773) 12 351 (дванадцять тисяч триста п’ятдесят одну) грн. 54 коп. основного боргу, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 43 коп. пені, 100 (сто) грн. 00 коп. штрафу, 58 (п’ятдесят вісім) грн. 58 коп. інфляційної складової боргу, 38 (тридцять вісім) грн. 40 коп. 3% річних, 133 (сто тридцять три) грн. 62 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна