Рішення № 10702957, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/12923.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»до Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт»про стягнення 3803,22 грн. за участю представників позивача –Лісовала О.В., довіреність без номера від 15.12.2009 р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У листопаді березні року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 3394,74 грн. основного боргу, 408,48 грн. пені, а загалом 3803,22 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати наданих послуг по заправці автотранспорту за договорами №77 від 07.12.2007р., № 771/1 від 07.12.2007р., №77/2 від 01.02.2008р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.04.2010 року.

У судовому засіданні 23.06.2010 року представник позивача надав уточнення до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2010 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(позивач) та Дочірнім підприємством «Спецавтотранспорт»(відповідач) 07.12.2007 було укладено договори № 77 та 77/1 та 01.02.2008 - договір № 77/2 (надалі - Договори), відповідно до умов яких позивач зобов’язався у відповідності до договору доручення від імені та за рахунок довірителя надати послуги щодо заправки автотранспорту відповідача та надати додаткові послуги на підставі пред’явлених відповідачем пластикових карток, а останній зобов’язався оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1.2. договорів, позивач зобов’язався від імені та за рахунок довірителя забезпечити заправку паливом автотранспорту відповідача на автозаправних станціях (надалі - АЗС) зазначених у списку АЗС (згідно порядку роботи АЗС) при пред’явленні пластикових карток.

Згідно пункту 2.1.3. договорів позивач щомісяця зобов’язується проводити звірку взаєморозрахунків. Звірка проводиться не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним періодом. Рахунки-фактури на оплату виставляються щотижня по факсу чи у електронному вигляді. Реєстри висилаються відповідачу щотижня по електронній пошті, а у разі відсутності такої –по факсу.

Ціна послуг щодо заправки автотранспорту, діюча між сторонами для розрахунків за договорами, визначається на підставі діючих цін на автозаправній станції відповідно до умов, передбачених в протоколах, які є невід’ємною частиною договорів. Ціна палива та послуг щодо заправки автотранспорту на АЗС фіксується у платіжній квитанції (чеку виданому терміналом), підписаній оператором АЗС та водієм. У разі відсутності ціни у платіжній квитанції (чеку), ціна АЗС визначається згідно прейскуранту цін автозаправних станцій, що находиться на офіційному сайті довірителя. Прийняттям цін відповідачем, вважається факт заправки автотранспорту, направленого відповідачем на АЗС (пункт 3.1. договорів).

Строк, протягом якого відповідач сплачує вартість відпущеного палива та наданих послуг, включаючи винагороду, зазначається в протоколі погодження умов розрахунків (пункт 3.3. договорів).

Відповідно до пункту 2 протоколу № 1 узгодження умов розрахунків з обслуговування по пластикових картках від 07.12.2007 до договору № 77/1 від 07.12.2007, строк оплати 8 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Укладаючи договори № 77 та № 77/1 від 07.12.2007, № 77/2 від 01.02.2008, позивач (повірений) діяв на підставі договору доручення № 1/07 від 01.07.2003, укладеного з ТОВ «Арис-Карт»(довіритель),

Згідно статті 62 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Відповідно до статей 386, 388 Цивільного кодексу Української РСР за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя.

Стаття 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Стаття 1000 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до пункту 1.1. договору доручення довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов’язання від імені та за рахунок довірителя укладати за винагороду угоди з третіми особами по придбанню останніми за допомогою пластикових карток «Арис-Юг»послуг по заправці автотранспорту і додатковий сервісних послуг автозаправних станцій за межами митної території України.

Згідно п. 1.3 договору доручення права і обов’язки за угодами з третіми особами, укладеними повіреним, виникають безпосередньо у довірителя.

Пунктом 2.2.3. договору доручення встановлений обов’язок повіреного отримувати від третіх осіб за угодами оплату в грошовій одиниці (гривні) України за надані довірителем послуги по заправці автотранспорту і додаткові сервісні послуги автозаправних станцій.

Пункт 2.2.7 договору доручення встановлює обов’язок повіреного перераховувати довірителю все отримане за угодами з третіми особами на виконання доручення.

Згідно пункту 3.3. договору доручення грошові кошти, отримані повіреним за угодами з третіми особами, перераховуються на рахунок довірителя в російських рублях. Підставою для перерахування коштів повіреним довірителю є акт узгодження розрахунків за надані послуги.

Позивач на виконання умов договорів передав відповідачу пластикові картки у кількості 5 штук, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі пластикових карток № АВК-008916 від 12.12.2007 року, та надав від імені та за рахунок довірителя послуги по заправці автотранспорту відповідача дизельним паливом на АЗС у кількості 841 літр на загальну суму 8078,72 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків № ЗкП-000051/77/2 від 30.04.2008 року, № ЗкП-000052/77/2 від 31.05.2008 року. З тексту вищезазначених актів вбачається, що позивачем були виставлені рахунки –фактури з зазначенням строку оплати, які відповідачем отримані своєчасно. Акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Докази того, що акти з боку відповідача були підписані невстановленою особою, відповідачем суду не надано.

Однак, відповідач за надані позивачем від імені та за рахунок довірителя послуги розрахувався частково в сумі 4757,93 грн., внаслідок чого у відповідача перед довірителем виникла заборгованість в розмірі 3320,79 грн.

Окрім того, згідно п.1 протоколу №1 узгодження умов розрахунків з обслуговування по пластикових картках від 07.12.2007 до договору № 77/1 від 07.12.2007 року вартість однієї пластикової картки складає 2 EUR за курсом НБУ на день виставлення рахунку.

Згідно підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2008 року у відповідача існує заборгованість за пластикові картки у сумі 73,95 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 3394,74 грн. (3320,79 грн. + 73,95 грн.)

Отже, позивач від імені та за рахунок довірителя виконав взяті на себе зобов’язання за договорами щодо надання послуг по заправці автотранспорту відповідача та додаткових послуг, а відповідач виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати наданих послуг та має перед довірителем заборгованість у сумі 3394,74 грн.

02.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Карт»(первинний кредитор) був укладений договір уступки права вимоги, предметом якого є уступка первинним кредитором на користь нового кредитора права вимоги погашення заборгованості Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт».

Згідно п. 1.2 договорів уступки права вимоги заборгованість вказана в п.1.1 даного договору є дійсною і виникла внаслідок невиконання боржником своїх зобов’язань по договорами №77 від 07.12.2007 року, №77/1 від 07.12.2007 року і №77/2 від 01.02.2008 року.

П.2.1 договору уступки права вимоги від 02.12.2008 року передбачено, що первинний кредитор уступає новому кредитору свої права по вищевказаному договору в частині, яка стосується стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3394,74 грн., а також неустойки в розмірі 408,74 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.2 договорів №77 від 07.12.2007р., № 77/1 від 07.12.2007р., №77/2 від 01.02.2008р у разі порушення термінів розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який вона сплачується, від суми платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання з оплати наданих послуг нараховано 408,48 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3394,74 грн. та 408,48 грн. пені є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт»(02225, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 5-В, код ЄДРПОУ 31065052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(юридична адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 48-А; поштова адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, 41, оф. 442, код ЄДРПОУ 31745725) 3 394 (три тисячі триста дев’яносто чотири) грн. 74 коп. боргу, 408 (чотириста вісім) грн. 48 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат за інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна