Рішення № 10702627, 09.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.10 р.                     Справа № 4/152                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – не явився,

від відповідача – не явився,

за позовом - Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика”

м. Запоріжжя

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Престиж” м. Донецьк

про стягнення 37594,52грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 37594,52грн., з яких: 33770,96грн. – заборгованість, 961,63грн. – інфляційні, 294,46грн. – 3%річних, 2567,47грн. – пеня за порушення строків оплати товару.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір №331 від 18.03.2004р. з додатковими угодами, видаткові накладні №110156 від 14.12.2009р. на суму 48858,41грн., №201978 від 14.12.2009р. на суму 554,88грн., №110313 від 21.12.2009р. на суму 18033,40грн., №2020006 від 21.12.2009р. на суму 1594,50грн. та довіреності №141 від 14.12.2009р., №147 від 23.12.2009р., на підставі яких отриманий товар відповідачем, витяг з банківського рахунку,

Позивач надіслав письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач одержав від суду ухвалу про порушення справи, в якої зазначено час і місце його вирішення, що підтверджено підписом на повідомленні, але не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні і не надав відзив на позов.

При дослідженні матеріалів справи, суд вважає їх достатніми для вирішення спору по суті без предстанвиків сторін на підставі ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що позовні вимоги, які заявлені позивачем стосуються неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті отриманого ним по видатковим накладним №110156 від 14.12.2009р. на суму 48858,41грн., №201978 від 14.12.2009р. на суму 554,88грн., №110313 від 21.12.2009р. на суму 18033,40грн., №2020006 від 21.12.2009р. на суму 1594,50грн. товару, поставленого на виконання умов договору №331 від 18.03.2004р. з додатковими угодами укладеного між сторонами.

У відповідності з вимогами ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За ст.180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими є предмет, ціна, та строк дії договору.

У відповідності з вимогами частини 1ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

2

За п.4ст.179 Господарського кодексу України при укладанні договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, що не суперечить законодавству.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за договором №331 від 18.03.2004р. позивач взяв на себе зобов’язання систематично поставляти відповідачу кондитерські вироби, асортимент та кількість яких по кожній поставці попередньо узгоджуються сторонами виходячи з замовлення покупця та визначаються у відвантажувальному рахунку-фактурі, який являється невід’ємною частиною договору (п. 1 договору), а відповідач - оплатити товар на підставі рахунку-фактури на умовах відстрочення платежу 25 календарних днів від дати поставки (п. 3.6 договору).

Таким чином, сторонами в договорі передбачений конкретний строк та порядок оплати товару.

Сторонами також визначений термін, протягом якого діє договір – до 31.12.2006р. з його подальшою пролонгацією на кожний наступний рік, якщо ні одна зі сторін не заявить за 1 місяць до закінчення його строку дії про припинення.

Договір, на який посилається позивач, вважається укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови, які вимагає ст.180 Господарського кодексу України: предмет поставки, ціна товару, дія договору.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем поставлений, а відповідачем на підставі довіреностей №141 від 14.12.2009р., №147 від 23.12.2009р. отриманий товар по видатковим накладним: №110156 від 14.12.2009р. на суму 48858,41грн., №201978 від 14.12.2009р. на суму 554,88грн., №110313 від 21.12.2009р. на суму 18033,40грн., №2020006 від 21.12.2009р. на суму 1594,50грн.

Всього на загальну суму 69041,19грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідачем, в порушення умов договору товар сплачений частково, що підтверджується витягами з банківського рахунку, копії якого наявні в матеріалах справи, таким чином, сума заборгованості на час звернення із позовом складає 33770,96грн.

Враховуючи, що зобов’язання повинні виконуватись сторонами належним чином та у встановлені договором строки, позивачем доведений факт поставки товару та його часткової несплати з боку відповідача, суд задовольняє позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 33770,96грн. заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи несвоєчасну та не в повному обсязі оплату відповідачем товару, позивач просить суду стягнути з боржника 961,63грн. інфляційних, 294,46грн. 3%річних, 2567,47грн. пені за порушення строків оплати товару.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів –підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

3

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п. 3.6 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 5.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 2567,47грн. в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто позивачем пеня нарахована з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує шестимісячний термін.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 961,63грн. інфляційних, 294,46грн. 3%річних, суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, задовольняє вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати товару та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Престиж” м. Донецьк про стягнення 37594,52грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Престиж” м. Донецьк-83117, вул. Башмет”єва, 46, ЄДРПОУ 30701488 на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” м. Запоріжжя-69063, вул. Артема, 7, ЄДРПОУ 00382094 заборгованості в сумі 33770,96грн., 961,63грн. – інфляційних, 294,46грн. – 3%річних, 2567,47грн. – пені за порушення строків оплати товару, 375,94грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 09.08.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано 3 примірника:

1 – суду,

1 – позивачу,

1 – відповідачу