Ухвала суду № 107024687, 26.10.2022, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1309/20

Провадження № 4-с/445/1/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.,

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

з участю представника скаржника Федака О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення та дії заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до суду із скаргою на рішення та дії заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. В обгрунтування скарги зазначає, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 30.11.2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Українська залізниця» задоволено частково та ухвалено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 - 50000,00 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 - 50000,00 грн. моральної шкоди, та на користь ОСОБА_1 - 30000,00 грн. на відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника. Вирішено питання судових витрат.

На виконання рішення суду АТ "Укрзалізниця" добровільно сплатило на користь ОСОБА_1 - 44930,00 грн. - відшкодування моральної шкоди, 4680,00 грн. - ПДФО (моральної шкоди), 390,00 грн.- військовий збір, 25390,20 грн. - відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, 4255,20 грн. - ПДВО та 354,60,00 грн. - військовий збір із відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника. Разом сплачено 80000,00 грн. Також АТ "Укрзалізниця" сплатило на користь ОСОБА_2 - 44930,00 грн. - відшкодування моральної шкоди, 4680,00 - ПДФО (моральної шкоди) , 390,00 грн. - військовий збір з моральної шкоди. Разом сплачено 50000,00 грн. на користь ОСОБА_2 . Окрім того, АТ "Укрзалізниця" сплачено судовий збір в розмірі 1300,00 грн. Представник скаржника зазначає, що вищезазначене рішення суду виконано в повному обсязі. Однак, 09.12.2021 року Печерським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання виконавчого листа № 445/1309/20 від 17.09.2021 року відкрито виконавчі провадження № 67820227, №67820580 про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначених сум, що є грубим порушенням закону, оскільки це подвійне стягнення, а сума не відповідає рішенню суду. 17.12.2021 регіональною філією "Львівська залізниця АТ "Укрзалізниця" до Печерського ВДВС у м. Києві направлено заяву про закінчення виконавчих проваджень №67820580, №67820227, у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду з копіями платіжних доручень про сплату стягувачам зазначених сум. Однак, станом на дату подання скарги, Печерським ВДВС у м. Києві вказані виконавчі провадження не закінчені, що є порушенням ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження". У зв`язку з наведним, скаржник вважає дії заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни неправомірними, просить скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень №67820227, № 67820580 від 09.12.2021 року, та зобов`язати Печерський ВДВС закінчити виконавчі провадження, у зв`язку з добровільним виконанням рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30.11.2020 року у справі №445/1309/20.

Представником Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано відзив, у якому державний виконавець вважає вимоги скарги безпідставними та необгрунтованими з огляду на те, що виконавчі провадження №67820227, № 67820580 щодо примусового виконання виконавчих листів у справі №445/1309/20, відкриті на підставі заяв стягувачів від 08.12.2021 року - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність стягнення по 8000,00 грн. боргу моральної шкоди на кожного. Також, в заявах зазначено, що боржником борг частково сплачено по 42000,00 грн. щодо кожного. Тому, на підставі ст. 1,4,24,25,26,27 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем 09.12.2021 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №67820227, № 67820580 про стягнення з боржника 8000,00 грн. 23.12.2021 року до Печерського ВДВС м. Києва надійшла заява АТ "Укрзалізниця" про закінчення виконавчих проваджень та надано копії платіжних доручень , згідно яких ОСОБА_1 сплачено 80000,00 грн., та ОСОБА_2 50000,00 грн., з даних сум утримано податки ПДФО та військовий збір. Представник відділу не погоджується з таким твердженням представника скаржника, оскільки розмір моральної шкоди, що підлягав стягненню за рішенням суду, стягується як борг в загальному порядку і не підлягає оподаткуванню. Відтак, стягувачі недоотримали повний розмір моральної шкоди, що підлягала стягненню за рішенням суду в розмірі по 8000,00 грн. кожен, тому правових підстав для закінчення виконавчих проваджень у державного виконавця немає.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, просив суд скаргу задовольнити.

Стягувачі та їх представник в судове засідання не з`явилися.

Представник Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином. У поданому відзиві просив розгляд справи проводити у його відсутності та відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши представлені письмові докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30.11.2020 року ухвалено стягнути з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. моральної шкоди та 30000,00 грн. на відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, та стягнути з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_2 50000,00 грн. моральної шкоди. Дане рішення суду, після апеляційного оскарження, набрало законної сили 10.06.2021 року.

Як встановлено судом, згідно платіжних доручень № 3869398, №3869334, №3869377 від 14.07.2021 року, АТ "Укразалізниця" на рахунок стягувача ОСОБА_2 перераховано 44930,00 грн. моральної шкоди, на рахунок ОСОБА_1 перераховано 44930,0 00 грн. моральної шкоди та 25390,20 грн. - відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника.

Згідно платіжних доручень №3871586, №3871580, №3871585 від 14.07.2021 року, АТ "Укрзалізниця", виступаючи податковим агентом із доходів платника податку сплатила відповідно 4680,00 грн., 4680,00 грн. та 4255,20 грн. - ПДФО, а також військовий збір в розмірі по 390,00 грн. та 354,00 грн.

На підставі заяв стягувачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.12.2021 року про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 8000,00 грн. на кожного, оскільки по 42000,00 грн. моральної шкоди за рішенням суду боржником добровільно сплачено, заступником начальника Печерського відділу державної виконавчої служби в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.12.2021 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 67820580 , № 67820227.

Про наявність відкритих виконавчих проваджень про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі по 8000,00 грн. свідчить інформаційна довідка з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу (далі ПК) України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Шкода, завдана життю та здоров`ю фізичної особи, може мати майновий (матеріальний) та немайновий характер.

Так, згідно з частиною 1 статті 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина 2 статті 1168 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода внаслідок загибелі їх сина, а тому стягнута на підставі рішення суду моральна шкода не підлягає оподаткуванню.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 у справі № 180/683/13-ц, про те, що оскільки виконується рішення суду про стягнення на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодження здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами: а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Вказаний Закон набрав чинності 23 травня 2020 року.

За змістом підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України з часу набрання чинності ПК України дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди завжди включався до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Винятком були суми, що за рішенням суду спрямовувалися на відшкодування: 1) збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) шкоди життю та здоров`ю.

Після внесення змін до ПК України на підставі вказаного Закону перелік таких винятків був доповнений і до винятків стали відноситися також суми, що раніше включалися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, але з 23 травня 2020 року були виключені, а саме: суми моральної шкоди, які стягуються на підставі рішення суду, в розмірі меншому, ніж чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю.

Оскільки на підставі рішення суду в користь потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалено стягнути моральну шкоду, завдану останнім внаслідок смерті їх сина, то така сума моральної шкоди не підлягає оподаткуванню.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, зокрема платіжні доручення, стягувачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недоотримали різницю між сумою моральної шкоди, що була їм виплачена, та сумою податку і військового збору, зокрема, в сумі по 5070,00 грн., що свідчить про те, що рішення суду не є виконаним в повному обсязі.

Відтак, рішення та дії державного виконавця по вказаних виконавчих провадженнях є правомірними та відповідають ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки підстав для закінчення виконавчих проваджень у державного виконавця немає, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. 260, 261, 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення та дії заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В. М.Сивак