Ухвала суду № 107022356, 20.10.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 5002-3/4277-2011

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС № 19-4/07 від 19.07.2022 р. (вх. № 57/22 від 20.07.2022 р.) на бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Грищенка Олександра Миколайовича

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Донське

про стягнення 2463,49 грн.

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Сех І.С.

Представники сторін:

від стягувача (скаржника): не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від відділу ДВС: Сакович С.Ю. (довіреність б/н від 26.07.2022 р.).

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011 позов Фізичної особи-підприємця Грищенка Олександра Миколайовича до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Донське про стягнення 2463,49 грн. було задоволено повністю, стягнуто з СТОВ Донське на користь ФОП Грищенка О.М. 922,77 грн. пені, 177,92 грн. інфляційних втрат, 115,71 грн. 3% річних, 1247,09 грн. за користування товарним кредитом, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2011 р. було видано накази від 21.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2013 р. у даній справі № 5002-3/4277-2011 було замінено сторону (стягувача) у виконавчих провадженнях згідно наказів господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011, а саме - Фізичну особу-підприємця Грищенка Олександра Миколайовича замінено на його правонаступника ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС.

20.07.2022 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС надійшла скарга № 19-4/07 від 19.07.2022 р. (вх. № 57/22 від 20.07.2022 р.) на бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р., за якою стягувач, зокрема, просив суд: поновити TOB Компанія НІКО-ТАЙС строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій під час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011 із врахуванням статей 13, 26, 28 Закону України Про виконавче провадження; зобов`язати державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом направлення на адресу ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС постанови (або іншого виконавчо-процесуального документу) Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), винесеної за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011 та додатково обґрунтованими документами (доказами) із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження.

Поряд з цим, ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС в порядку, передбаченому ст.ст. 42, 46, 123, 126, 129, 344 ГПК України, повідомляло суд про те, що у майбутньому, із урахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) додатково змушене буде понести витрати, пов`язані із розглядом відповідної скарги ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС на дії та бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011, об`єм, розмір та обсяг котрих визначити неможливо, адже невідомо коли спір за даною скаргою остаточно буде вирішено та який розмір витрат змушений буде понести заявник - ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС.

Також ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС в порядку статті 124 ГПК України зазначало та просило врахувати те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку із оскарженням бездіяльності державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011, не буде перевищувати як розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правових послуг та робіт в регіонах України, в яких знаходяться сторони даного спору, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2022 р. у даній справі скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС № 19-4/07 від 19.07.2022 р. (вх. № 57/22 від 20.07.2022 р.) на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011 було задоволено частково.

04.10.2022 р. до Господарського суду Київської області ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС було подано заяву № 01-2/10 від 01.10.2022 р. (вх. № 13790/22 від 04.10.2022 р.) про покладення на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу, за змістом якої скаржник просить суд стягнути з відділу ДВС на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС судові витрати на правничу допомогу у сумі 10550,00 грн. та надає докази на підтвердження понесення вказаних витрат, а саме договір № 24-06-2022/3 від 24.06.2022 р. про надання адвокатських послуг з актом прийому-передачі документів від 17.12.2020 р., а також акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) б/н від 30.09.2022 р. При цьому, заявник просить розглядати вказану заяву за відсутності представника ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначено у ч. 1 ст. 221 ГПК України, за заявою сторони суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання (ч. 2 ст. 221 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2022 р. було призначено судове засідання для вирішення питання про покладення на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат за заявою ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС № 01-2/10 від 01.10.2022 р. (вх. № 13790/22 від 04.10.2022 р.) на 20.10.2022 р.

20.10.2022 р. до Господарського суду Київської області від Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив № 130581 від 19.10.2022 р. на заяву ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 5002-3/4277-2011, за змістом якого відділ ДВС просив суд відмовити у задоволенні заяви скаржника у повному обсязі, з огляду на таке.

Зі змісту заяви стягувача про покладення на відділ ДВС судових витрат слідує, що витрачений час на правову допомогу складає 5 годин, а загальна вартість послуг визначена у розмірі 10550,00 грн. При цьому, згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць становить 2102,00 грн. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата становить 39,26 грн. за годину. Таким чином, 1 година роботи адвоката за укладеним зі скаржником договором коштувала 2110,00 грн. і еквівалентна місячному прожитковому мінімуму для працездатної особи в Україні та у 53 рази перевищує мінімальну заробітну плату за 1 годину. В цілому, вартість послуг адвоката ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС лише по даній скарзі значно перевищує суму боргу за виконавчим документом і складає 428% від суми стягнення за виконавчим документом (стягненню з боржника підлягає 2463,49 грн.). Отже, на думку відділу ДВС, такий розмір оплати правової допомоги є значно завищеним і таким, що не є співмірним з сумою стягнення і не співвідноситься з доходами населення України. Окрім того, сам по собі акт виконаних робіт не може бути беззаперечним доказом того, що саме вказана сума була витрачена стягувачем на послуги адвоката, як і доказом відсутності можливого введення суду в оману з метою спроби збагачення за рахунок Державного бюджету України, оскільки, як зазначено вище, вартість послуг адвоката значно перевищує суму боргу за виконавчим документом. При цьому, стягувачем не було здійснено жодної спроби вирішення виниклих у нього питань безоплатним способом, без звернення за допомогою до адвоката, адже жодного звернення, скарги або навіть телефонного дзвінка до державного виконавця за весь період перебування виконавчого провадження ВП № 69337154 на виконанні у Солом`янському ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) стягувачем не було здійснено. На переконання відділу ДВС, викладені у скарзі труднощі стягувача з отриманням інформації щодо відкриття виконавчого провадження є надуманими і могли бути вирішені без звернення за правовою допомогою, однак, користуючись завантаженістю державних виконавців, стягувач знаходить недоліки в роботі ДВС і звертається до адвоката, витрачаючи на це неспівмірно високі із сумою, яка підлягає стягненню з боржника, кошти.

Так, станом на 19.10.2022 р. у даній справі № 5002-3/4277-2011, предметом якої є стягнення 2463,49 грн. за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2012 р., вже стягнуто на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС за правову допомогу: 3120,00 грн. за ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2021 р.; 4900,00 грн. за ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2021 р.; 2600,00 грн. за додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2021 р. Всього фактично отримана стягувачем за рахунок ДВС сума становить 10620,00 грн., що в 4 рази перевищує суму заборгованості за виконавчим документом.

З урахуванням зазначеного, на переконання відділу ДВС, не існує економічного і логічного обгрунтування витрачання таких обсягів коштів на послуги адвоката щодо стягнення з боржника 2463,49 грн., а систематичне звернення до суду і вимагання від державного бюджету витрат, понесених на правову допомогу, має ознаки діяльності, направленої на власне збагачення. Водночас, стягувач завжди може звернутися до приватного виконавця у випадку, якщо робота державної виконавчої служби не забезпечує, на думку стягувача, ефективної реалізації його прав.

Представник заявника в судове засідання 20.10.2022 р. не з`явився; представник відділу ДВС заперечував проти покладення на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на правову допомогу. Водночас, про дату і час судового засідання учасники процесу були повідомлені.

Розглянувши заяву ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС про покладення на відділ державної виконавчої служби судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як слідує з матеріалів скарги, скаржник повідомляв про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, докази яких будуть надані у встановленому порядку за наявності фактичного понесення вказаних витрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2022 р. у даній справі скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС № 19-4/07 від 19.07.2022 р. (вх. № 57/22 від 20.07.2022 р.) на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011 було задоволено частково, з огляду на що до Господарського суду Київської області представником ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС було подано заяву № 01-2/10 від 01.10.2022 р. (вх. № 13790/22 від 04.10.2022 р.) про покладення на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10550,00 грн.

Слід зазначити, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що представник ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС Грищенко О.М. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесених судових витрат заявник надав суду, зокрема: копію договору № 24-06-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), укладеного 24.06.2022 р. між стягувачем та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем; копію акта прийому-передачі документів від 24.06.2022 р.; копію акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 30.09.2022 р. на загальну суму 10550,00 грн з детальним описом усіх виконаних адвокатом робіт та наданих послуг; довіреність від 24.08.2022 р.; копії посвідчення і свідоцтва адвоката Грищенка О.М.

Відповідно до умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС (замовник) та адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем (виконавець) 24.06.2022 р. договору № 24-06-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), адвокат взяв на себе обов`язок по наданню ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС правової допомоги щодо аналізу правовідносин між замовником, СТОВ "Донське" та Солом`янським РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в обсязі, визначеному відповідним договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору, сторони погодили, що вартість виконаних передбачених цим договором правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 950,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до п. 1.1 договору). Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: 1000,00 грн. - ознайомлення із матеріалами справи; 1700,00 грн. - судові засідання; 950,00 грн. - побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, їх надсилання, інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи; витрати згідно підтверджуючих документів (квитки, добові тощо).

Пунктом 3.2 договору визначено, що замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) шляхом 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг, протягом 30 календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи № 5002-3/4277-2011 за скаргою замовника на бездіяльність державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011.

Сторони погодили та визначили, що заохочувальний розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до п.п. 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні не більше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3.8 договору).

З долученого заявником акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 30.09.2022 р. слідує, що адвокатом Грищенком О.М. за період з 24.06.2022 р. по 08.09.2022 р. були надані наступні послуги: організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги № 19-4/07 від 19.07.2022 р. Підготовка щодо подання до господарського суду відповідної скарги (4 год.), із врахуванням наступного: 1) господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між замовником, СТОВ "Донське" та Солом`янським РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011, та зумовлені здійсненням відповідного оскарження бездіяльності органу ДВС, у зв`язку із порушенням норм та положень ЗУ "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішення, Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження; 2) здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються бездіяльності державного виконавця Солом`янського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні під час примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011, необхідності вжиття дій на виконання та дотримання приписів/положень, визначених ЗУ "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішення, їх розміщення в АСВП; 3) здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосується дій та/або бездіяльності Солом`янського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011; 4) із врахуванням приписів та норм ГПК України, зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 170 ГПК України, організація, підготування та проведення роботи/послуг щодо дотримання прав та інтересів всіх учасників спору у справі № 5002-3/4277-2011 шляхом безпосереднього доведення до їх відома факту подання до суду скарги № 19-4/07 від 19.07.2022 р. на бездіяльність державного виконавця Солом`янського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 р. у справі № 5002-3/4277-2011, а саме організація та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів і документів на підтвердженння вимог скарги № 19-4/07 від 19.07.2022 р., які були надані суду протягом 01.09.2022 р. по 07.09.2022 р. (1 год.); участь у судових засіданнях 11.08.2022 р. та 01.09.2022 р. (3400,00 грн. (1700,00 грн. одне засідання)).

Крім того, з акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 30.09.2022 р. вбачається, що заявником включено до витрат на професійну правничу допомогу "гонорар адвоката" на підставі пункту 3.8 договору № 24-06-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.06.2022 р., у зв`язку з прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 5002-3/4277-2011 за скаргою № 19-4/07 від 19.07.2022 р., у розмірі 2400,00 грн.

Таким чином, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом скарги, яку просить стягнути заявник, становить 10550,00 грн. (5 годин роботи по 950,00 грн. + 2 судових засідання по 1700,00 грн. + гонорар успіху в сумі 2400,00 грн.) (п. 2 акту).

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд відзначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 р. у справі № 907/746/17 акцентовано увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначено також ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 р. у справі № 420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як вбачається з поданих до суду акту приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2022 р. та договору № 24-06-2022/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.06.2022 р., вартість наданої адвокатом правової допомоги визначена з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Поряд з цим, у наданому ВДВС відзиві на заяву про покладення на відділ судових витрат останній посилається на те, що згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць становить 2102,00 грн., а мінімальна заробітна плата становить 39,26 грн. за годину. Таким чином, 1 година роботи адвоката за вказаним вище договором коштувала 2110,00 грн. і еквівалентна місячному прожитковому мінімуму для працездатної особи в Україні та у 53 рази перевищує мінімальну заробітну плату за 1 годину. На переконання відділу ДВС, розмір оплати скаржником правової допомоги є значно завищеним і таким, що не є співмірним з сумою стягнення і не співвідноситься з доходами населення України. Водночас, відділ ДВС звертав увагу суду на систематичне звернення скаржника до суду і вимагання від державного бюджету витрат, понесених на правову допомогу, що, на думку відділу, має ознаки діяльності, направленої на власне збагачення.

Також, відділ ДВС відзначав, що станом на 19.10.2022 р. у даній справі № 5002-3/4277-2011, предметом якої є стягнення 2463,49 грн. за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2012 р., вже стягнуто з бюджету на користь ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС витрат на правову допомогу у розмірі 10620,00 грн., у тому числі 3120,00 грн. за ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2021 р., 4900,00 грн. за ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2021 р., 2600,00 грн. за додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2021 р., що в 4 рази перевищує суму заборгованості за виконавчим документом.

Оцінюючи доводи скаржника та заперечення відділу ДВС, суд враховує встановлені Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17 обставини, що практика стягнення ТОВ «НІКО-ТАЙС» з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із задоволенням скарг на дії чи бездіяльність державних виконавців є системною. У переважній більшості справ, в яких ТОВ «НІКО-ТАЙС» зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступною дією було стягнення з відділу ДВС витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ «НІКО-ТАЙС» у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1980,00 грн. до 10000,00 грн. та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, що складає предмет стягнення.

Окрім того, суд відзначає, що у даній справі розмір заявлених до покладення на відділ ДВС судових витрат є очевидно неспівмірним та непропорційним щодо предмету стягнення (2463,49 грн.), позаяк перевищує його більш, ніж в 4 рази.

Так само в 4 рази перевищує розмір предмету стягнення і сума, яка вже стягнута з бюджету на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" у відшкодування витрат на правничу допомогу за скаргами на дії органів ДВС у даній справі.

Враховуючи все наведене вище, дослідивши надані стягувачем докази понесення витрат на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси стягувача при розгляді скарги у даній справі, заперечення, надані відділом ДВС, та часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у даній справі № 5002-3/4277-2011, суд, встановивши невідповідність розміру заявлених ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, дійшов висновку про зменшення цих сум на 50 %, за винятком «гонорару успіху», у стягненні якого слід відмовити з огляду на таке.

У згаданому вище рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 зазначив, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. Зокрема, у рішенні від 22.02.2005 р. у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§§ 70-72).

Таким чином, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, зважаючи на численну кількість поданих стягувачем скарг на дії та бездіяльність органу ДВС як в цій, так і в інших справах, суд дійшов висновку, що такі вимоги як стягнення передбаченого п. 3.8 договору гонорару успіху у сумі 2400,00 грн. у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення за скаргою у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.

Крім того, гонорар успіху у сумі 2400,00 грн. не є співмірним з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), у зв`язку з чим, за встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на орган ДВС відшкодування гонорару успіху, який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" № 12-2/10 від 01.10.2022 р. (вх. № 13790/22 від 04.10.2022 р.) про покладення на Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 3056,25 грн. ((10550,00 грн. (заявлена сума) - 2400,00 грн. (гонорар успіху))*0,75 (пропорція до вимог частково задоволеної скарги)*50% (відсоток зменшення, визначений судом)).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" № 12-2/10 від 01.10.2022 р. (вх. № 13790/22 від 04.10.2022 р.) про покладення на Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) (03036, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 76-А, код 35008087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, код 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3056 (три тисячі п`ятдесят шість) грн. 25 коп.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Видати наказ.

5. Ухвалу направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315) та Солом`янському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) (03036, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 76-А).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 31.10.2022 р.

Суддя В.М. Бабкіна