Рішення № 107022257, 31.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2022Справа № 910/8180/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», м. Полтава

до Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

про стягнення 12 250,00 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - ТзОВ «Маркс.Капітал»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ/відповідач) про стягнення пені у розмірі 12 250,00 грн, нарахованої внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/5572069.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 ліквідовано ПрАТ «СК "Україна"», відповідно за законом у МТСБУ виникли підстави для виконання зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування, а також сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат. Разом із тим, оскільки МТСБУ сплатило на користь позивача страхове відшкодування, 3% річних та інфляційні втрати, залишилась несплачена пеня в сумі 12 250, 00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.09.2022 до канцелярії суду від МТСБУ надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що останнім відшкодовано шкоду у повному обсязі, при цьому, стягнення пені є безпідставним, оскільки її нарахування є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, яке не порушувалось МТСБУ. Водночас, відповідач зазначає про сплив строку позовної давності до заявлених вимог.

07.10.2022 до канцелярії суду відповідачем подано заяву про зупинення провадження у справі, в якій МТСБУ просить суд зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Верховним Судом справ №910/16820/21 та №910/16713/21 у подібних правовідносинах.

12.10.2022 до канцелярії суду від ТзОВ «Маркс.Капітал» надійшла відповідь на відзив.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.10.2022 відмовив МТСБУ у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2015 ОСОБА_1 о 16 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «Mitsubishi» номерний знак НОМЕР_1 на території заводу «Радикал» по вул. Червоноткацька, 46 у м. Києві не врахував дорожньої обстановки, не був уважним, на перехресті рівнозначних доріг не надав переваги в русі автомобілю, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ford» (водій ОСОБА_2 ) номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Деснянський районний суд м. Києва постановою від 18.06.2015 визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Станом на дату настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія "Україна"» (далі - ПрАТ «СК "Україна"») згідно полісу №АІ/5572069.

08.06.2015 проведено огляд пошкодженого автомобіля та у подальшому визначено вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.

24.09.2015 ОСОБА_2 подав до ПрАТ «СК "Україна"» заяву про страхове відшкодування.

14.12.2015 між ОСОБА_2 (цедент) та Фізичною особою-підприємцем Шиян Денисом Сергійовичем (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого цесіонарій зайняв місце цедента в зобов`язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.

Як вбачаться з рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 у справі №910/14492/21, між ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТзОВ «Маркс.Капітал» (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-12/2015 від 31.12.2015, відповідно до якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до цього договору.

В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Україна"»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов`язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.

Отже, починаючи з 31.12.2015, кредитором у договірному зобов`язанні за договором страхування (полісу) № АІ/5572069, яке виникло внаслідок ДТП, є ТзОВ «Маркс.Капітал».

Позивач зазначає, що ПрАТ «СК "Україна"», порушуючи умови договору страхування (полісу) № АІ/5572069, не здійснило виплату грошового зобов`язання за заявою ОСОБА_2 про страхове відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2018 відкрив провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"».

30.03.2018 ТзОВ «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ «СК "Україна"».

24.04.2018 позивачем подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК "Україна"» у справі №910/842/18. Зокрема, уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ «СК "Україна"» перед ТзОВ «Маркс.Капітал».

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.18 у справі №910/842/18 визнав позивача кредитором ПрАТ «СК «Україна» першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн (загальна сума 15 298 994,30 грн).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановив ліквідувати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Україна"» у зв`язку із неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

04.09.2019 внаслідок ліквідації ПрАТ «СК "Україна"» позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату, у тому числі: 49 000,00 грн - завданого збитку, 3 217,89 грн - 3 % річних, 13 482,52 грн - інфляційних втрат та 12 250,00 грн -пені.

26.09.2019 відповідачем частково виконано зобов`язання за договором страхування (полісом) №АІ/5572069, зокрема, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн.

Крім того, 26.11.2021 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/14492/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 3% річних у розмірі 3 217,89 грн та інфляційних втрат в розмірі 13 482,52 грн.

При цьому, зобов`язання зі сплати пені у розмірі 12 250,00 грн залишилось невиконаним.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 12 250,00 грн - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, розмір грошових вимог, з яких: 49 000,00 грн - розмір завданого збитку, 3 217,89 грн - 3 % річних, 13 482,52 грн - інфляційні втрати, 12 250,00 грн - пені та обґрунтованість такої вимоги ТзОВ «Маркс.Капітал» до ПрАТ «СК "Україна"» встановлені у справі №910/842/18, мають преюдиційне значення та не потребують повторного доказування.

Судом вище встановлено, що 04.09.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про погашення боргу, в тому числі: 49 000,00 грн - завданого збитку, 3 217,89 грн - 3 % річних, 13 482,52 грн - інфляційних втрат та 12 250,00 грн - пені.

Відповідно до підпункту г. п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 26.09.2019 відповідач перерахував на користь позивача 49 000,00 грн в рахунок виконання зобов`язань за полісом №АІ/5572069, а також на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 у справі №910/14492/21 відповідачем сплачено на користь позивача 3 217,89 грн - 3% річних та 13 482,52 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно пункту 22.1 статті 22 вказаного закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами статті 36 закону №1961-IV, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України, у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування (зокрема, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/17993/15 та від 01.06.2016 у справі №910/22034/15.

Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законами України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Положення статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 зазначеного закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика, через недостатність майна страховика.

Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону, у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим законом.

Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 вказаного закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому, преамбула статті 41 Закону щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 цього закону, пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, в даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.

При цьому, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Наведене також підтверджується визнанням у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"», як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015 від 31.12.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.

За вказаних обставин, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу Закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.

Вищенаведені висновки спростовують заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Разом із тим, обставини нарахування спірної суми пені, яка була визнана як кредиторська вимога у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"», встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18.

Зважаючи на перехід до позивача прав вимоги до відповідача зі сплати спірного страхового відшкодування, а також враховуючи оплату Моторним (транспортним) страховим бюро України лише суми цього відшкодування, 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку про доведеність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (як новим кредитором) позовних вимог про стягнення з відповідача решти нарахованих в силу Закону сум, зокрема пені у розмірі 12 250,00 грн .

Ураховуючи встановлене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс. Капітал» про стягнення пені у розмірі 12 250,00 грн, нарахованої за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/5572069, є обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до пред`явлених позивачем вимог та відмовити у задоволенні позову на цій підставі.

Так, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статей 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

Тому з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси (правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних). Так, касаційним судом зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти "а", "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.

Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.

Таким чином, з моменту ліквідації Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"» ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18, почався відлік строку на звернення позивача до суду з цим позовом.

В той же час, згідно положень ст. 529 Цивільного кодексу України, сплата пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є різновидом неустойки, тому до цієї вимоги застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, річний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені мав сплинути 17.07.2020, проте є продовженим в силу вимог Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, і не сплив станом на звернення позивач з позовом до суду.

З огляду на встановлене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Дослідивши докази у цій справі в сукупності, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 12 250,00 грн пені, що має наслідком задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вбачається з позовних матеріалів позивачем заявлено до стягнення 4 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Разом із тим, у поданому відзиві на позовну заяву МТСБУ просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача.

На підтвердження понесення цих витрат, позивачем надано: договір про надання правової допомоги №02/2022-АБ від 14.02.20220, укладений між адвокатським бюро «Терзі та партнери» та ТзОВ «Маркс.Капітал»; додаткову угоду №1 до цього договору; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.08.2022 на суму 4 000,00 грн.

Так, відповідно до п. 3.3. договору №02/2022-АБ від 14.02.20220, оплата гонорару здійснюється шляхом його перерахування на поточний рахунок бюро не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного акту виконаних робіт, в якому вказано обсяг наданої бюро професійної правничої допомоги та розмір гонорару. Акт виконаних робіт може надсилатися клієнту електронною поштою або звичайною поштою на юридичну адресу клієнта.

З наведеного вбачається, що сторони в договорі про надання правової допомоги №02/2022-АБ від 14.02.20220 погодили оплату гонорару адвокату протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного акту виконаних робіт.

Як вбачається з позовних матеріалів, акт виконаних робіт (наданих послуг) підписаний позивачем та адвокатським бюро «Терзі та партнери» 23.08.2022, відтак надані послуги повинні були бути оплачені ТзОВ «Маркс.Капітал» до 31.08.2022.

Проте, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати наданих адвокатським бюро «Терзі та партнери» послуг з надання професійної правничої допомоги, що має наслідком відмову у задоволенні цієї вимоги.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» задовольнити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36023, м. Полтава, вул. Колективна, 10; ідентифікаційний код 37686922) 12 250 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. - пені та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук