Рішення № 107022182, 27.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2022Справа № 910/16311/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (вул. Антоновича, буд. 46-46А, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 30600592)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройця, 5, м. Київ,03150, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 16 727,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 16 727, 66 грн,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2021 відповідачем здійснювалося перевезення вантажних вагонів, що знаходились у власності (оренді) позивача, проте на станції призначення було виявлено пошкодження (розукомплектування) вказаних вагонів за №55839849, 60726072, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму збитків у розмірі16 727, 66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16311/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.11.2021 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечує проти задоволення позову з наступних підстав: відсутність головної частини повітророзподільника на вагонах не унеможливлює використання вагону за цільовим призначенням так як, не є фактом пошкодження, а є ознакою викрадення; позивачем не надано актів форми ВУ-25, що підтверджує відсутність підстав для матеріальної відповідальності залізниці; на станціях слідування вагонів позивача був зафіксований саме факт крадіжки, а не пошкодження, проте позивачем не було здійснено жодних заходів щодо звернення до правоохоронних органів по факту розкрадання деталей з вагонів невстановленими особами.

18.11.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач заперечуючи проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів зазначених у позові при прийнятті їх відповідачем до перевезення, а отже вагони були прийняті до перевезення без заперечень та зауважень, що є свідчення того, що останні перебували у технічно справному стані. Також, позивач зазначає, що складання відповідачем актів форми ВУ-23М є підтвердженням того, що вагони були пошкоджені і саме акт є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого. Таким чином, позивач зазначає, що прямі збитки виникли у позивача у зв`язку з розукомплектуванням вагонів через незабезпечення схоронності (збереження) майна під час його курсування залізничними шляхами АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу завдані збитки.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до залізничних накладних № 42655522 та № 42655548 у квітні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», а саме: №55839849 та №60726072 (власник ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ»), які відправлялися зі станції Чорноморська (для ТИС) до станції призначення - Інгулець.

При цьому перебування залізничних вагонів в оренді підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, а саме: Договір лізингу №006-ФЛ від 05.03.2012 року, акт про перехід право власності від 05.10.2018 року, Додаткова угода №11 до Договору лізингу №023-ФЛ від 24.07.2012 року, Договір лізингу №023-ФЛ від 24.07.2012 року (нова редакція від 26.09.2018 року).

Факт прийняття вказаних вантажних вагонів до перевезення відповідачем не заперечувався.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до пункту «а» статті 5 Статуту правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За приписами частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів).

Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 29.01.2015 №17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов`язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Пунктом 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до пункту 1.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 (у редакції наказу Міністерства Інфраструктури України 08.06.2011 року № 138), зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24 листопада 2000 року за № 863/5084, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 «Найменування вантажу» відправником для порожніх вагонів зазначається «Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)».

З наведеного вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничних накладних №42655522 та №42655548 виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею. Копії вказаних залізничних накладних наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Порядок нарахування плати за перевезення приватних власних порожніх вагонів встановлений у розділі 17 Тарифного керівництва № 1.

За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Разом з тим, абзацом 1 п. 12.1 розділу 12 «Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу» Правил технічної експлуатації залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, визначено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

При цьому, суд зазначає, що оформлені відповідачем перевізні документи на спірні вагони не містять відміток про їх несправність та/або їх невідповідність правилам безпеки руху, закріплених у п. 3.4, п. 4.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 року № 17, п. 12.1 розділу 12 «Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу» Правил технічної експлуатації залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411.

Докази на підтвердження невідповідності технічного стану спірних вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення в матеріалах справи також відсутні.

Суд зазначає, що за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів №55839849 та №60726072 при прийнятті їх відповідачем до перевезення, в тому числі зауважень та заперечень з боку відповідача, відповідні дії перевізника свідчать про те, що останні перебували у технічно справному стані та здійснювалось, відповідно, подальше їх перевезення.

Наразі, обставини допуску вагонів №55839849 та №60726072 до руху залізничними коліями у технічно справному стані відповідачем на час розгляду справи не спростовані.

Проте, як встановлено судом та зазначено позивачем в позовній заяві, під час курсування вагонів власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» на станції Інгулець було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів №55839849 та №60726072, а саме разобладнання ручного стояночного гальма.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до пункту 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила складання актів), акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти (форми ГУ-22) складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Так, з метою складання комерційних актів форми ГУ-22 позивач письмово звернулось до начальника станції Інгулець структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з заявою вих. № 2718/ДВ від 06.05.2021 року, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» (відправлення № 0500386000673).

Окрім того, з метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М позивач письмово звернувся до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з заявою вих. № 2719/ДВ від 06.05.2021 року, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» (відправлення № 0500385999626).

У зв`язку із відмовою складати відповідні акти ТОВ «ЛЕМТРАНС» звернулось до начальника структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою вих. № 3107/ДВ від 24.05.2021 року, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» (відправлення № 0500390817684) на дії начальника станції Інгулець структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

На скаргу вих. 3107/ДВ від 24.05.2021 року ТОВ «ЛЕМТРАНС» отримало відповідь вих. № 205 від 28.05.2021 року, відповідно до якої «складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) нормативними документами не передбачено».

Також ТОВ «ЛЕМТРАНС» звернулось до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою, вих. № 3108/ДВ від 24.05.2021 року, що підтверджується описом вкладень та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» (відправлення № 0500390816670) на дії начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», у зв`язку з тим, що зазначеними особами було відмовлено ТОВ «ЛЕМТРАНС» у складанні актів. Позивач у раніше поданих скаргах просив розглянути скарги та за результатами їх розгляду дати відповідним особам розпорядження про складання актів про пошкодження вагонів відповідно до вимог Правил складання актів.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, відповідними особами залізниці актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, а також комерційних актів форми ГУ-22 відповідно до вимог Правил складання актів на вимогу ТОВ «Лемтранс» складено не було.

Згідно п. 19 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

Суд звертає увагу, що порядок і умови користування вагонами і контейнерами, а саме: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування) визначають Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №1131.

Відповідно до пункту 20 Правил користування вагонами і контейнерами, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Пошкодження можуть бути істотними і бути причиною вилучення вагона із експлуатації.

Відповідно до пункту 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28 жовтня 1997 (зі змінами та доповненнями згідно з наказом № 312-Ц від 07.06.2001) (далі - Інструкція з експлуатації гальм), забороняється ставити в склад поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з таких несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно з пунктом 6.2.1 зазначеної Інструкції, при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти: дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для постановки такого вагону в склад поїзда.

За фактом встановлення пошкодження вагонів власності (оренди) ТОВ «Лемтранс», зокрема, відсутності деталей (частин повітророзподільника), відповідними експлуатаційно-ремонтними вагонними депо відповідача були складені повідомлення форми ВУ-23М, а саме: №9092 від 19.04.21 (вагон №55839849) та №9093 від 19.04.21 (вагон №60726072), які містять відомості про характер пошкоджень вагонів.

Таким чином, складання відповідачем актів форми ВУ-23М є підтвердженням того, що вагони були пошкоджені і саме цей акт є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого.

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

В подальшому, за наслідками встановлення відсутності частин повітророзподільника та на підставі відповідних повідомлень форми ВУ-23М, пошкоджені вагони власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» були направлені до структурних підрозділів «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ "Українська залізниця" для технічного обслуговування та ремонту, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М та дефектними відомостями форми ВУ-22 із найменуванням проведених ремонтних робіт по вагонах. Копії вказаних повідомлень та відомостей наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ «Лемтранс» було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 14052,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, наданим до матеріалів справи.

Факт передачі придбаних позивачем деталей для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» та встановлення їх на зазначені вище вагони підтверджується копією Акту від 30.04.2021 щодо використання запасних частин, наданих ТОВ «Лемтранс» для технічного обслуговування вагонів власності та оренди ТОВ «Лемтранс» згідно договору №ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020 року, підписаними замовником та виконавцем без зауважень та скріпленими печатками сторін.

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та АТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця») укладено договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів №ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020 року. Відповідно до цього договору підрядник зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням (далі - ТО з відчепленням) під час експлуатації вагонів власності Замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні, згідно договорів суборенди та даних довідки 2610 філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, за реквізитами, обумовленими Переліком (Додаток №2).

Послуги надаються на території МПОВ ПТО одного із вагонних депо виконавця, обумовлених переліком (додаток № 2), в зоні якого був відчеплений вагон, а саме: Структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Вагонне депо Кам`янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Вагонне депо Мелітополь» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Вагонне депо Нижньодніпровськ- Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Пологівське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Вагонне депо Мудрьона» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «П`ятихатське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Верхівцевське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

На виконання умов вищезазначених правил та укладеного Договору №ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020 року структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» було виконано ремонтні роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони, що підтверджується підписаним без зауважень представниками замовника та виконавця актом виконаних робіт №10 від 30.04.2021 року на суму 2675,66 грн з ПДВ.

На підставі виставленого виконавцем ремонту рахунку №31/253 від 09.03.2021, виконані ремонтні роботи по встановленню деталей, згідно умов договору №ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020 року, були оплачені позивачем платіжним дорученням №2341 від 11.03.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, загальна вартість витрат позивача по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на пошкоджені (розукомплектовані) вагони становить 2675,66 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Отже, сума прямих збитків, які були понесені позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів становить 14052,00 грн (придбані деталі) та 2675,66 грн (технічне обслуговування).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача прямі збитки у загальному розмірі 16727,66 грн, мотивуючи це тим, що вони були понесені ТОВ "Лемтранс" у зв`язку з незабезпеченням залізницею збереження майна (вагонів) власних (орендованих) при їх курсуванні залізничними коліями.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91 та у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16, в яких викладена аналогічна правова позиція, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, або втрати частини вагонів із групи - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом залізниць розмірах.

Разом з тим, оскільки порожні приватні вагони мають статус "вантажу", то відповідно до пункту 2 Правил складання актів повинен був бути сформований комерційний акт у зв`язку з пошкодженням вантажу (вагону).

Стосовно посилання відповідача у відзиві про відсутність у матеріалах справи комерційного акту форми ВУ-25, що, на думку відповідача, підтверджує відсутність підстав для матеріальної відповідальності залізниці - судом до уваги не приймаються. Як було зазначено позивачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "Лемтранс" зверталось із заявами та скаргами до відповідача про складання комерційних актів на пошкоджені вагони, проте, останнім було відмовлено у складанні відповідних актів, з посиланням на те, що складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів нормативним актами не передбачено.

Разом з тим, суд вказує, що складені Акти форми ВУ-23М, що містяться в матеріалах справи є належним та допустимим доказом того, що вагони власності (оренди) позивача були пошкоджені.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу, заперечення відповідача, що його вина у розукомплектуванні вагонів відсутня, оскільки працівниками зафіксований факт не пошкодження вагонів, а крадіжки, судом відхиляються, оскільки, за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами, при цьому жодних доказів звернення відповідача до правоохоронних органів матеріали справи не містять.

Разом з тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Отже, стверджувати про те що відбулася крадіжка деталей вагонів, а не їх пошкодження підстави відсутні.

Таким чином, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270, 00 грн. покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код: 30600592) збитки у розмірі 16727 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА