Рішення № 107022008, 21.10.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/326/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Оріана"

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 27.04.2018, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису № 11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0, 003 % у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" на користь АТ "Оріана",

за участю:

від позивача: представник Михайлюка Н. М.

від відповідача ТОВ "Калуська соляна компанія": представник Легіня В. Б.,

від відповідача ТОВ "Оріана-Еко": представник не з`явився

установив: Акціонерне товариство "Оріана" (далі - АТ "Оріана", позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" (далі - ТОВ "Оріана-Еко", Товариство, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія" (далі - ТОВ "Калуська соляна компанія", відповідач-2) про: - визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" від 27.04.2018, укладеного між ТОВ Оріана-Еко" та ТОВ "Калуська соляна компанія"; - скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису №11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" на користь АТ "Оріана".

За результатами розгляду позовних вимог, Господарський суд Івано-Франківської області 09.08.2021 ухвалив рішення в позові відмовити , яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2022, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою від 20.07.2022 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв справу до розгляду, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 08.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2022 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08.08.2022.

Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2022 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 16.08.2022.

Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2022 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 29.08.2022.

Ухвалою від 29.08.2022 Господарський суд Івано-Франківської області закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.09.2022.

В ході провадження у справі розгляд справи по суті неодноразово відкладався, про що виносились ухвали суду, зокрема від 20.09.2022, 06.10.2022 та 12.10.2022.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, яка оформлена як письмові пояснення від 15.06.2021 №655 (вх.№9229/21 від 17.06.2021). Вимоги обгрунтовує тим, що АТ "Оріана" не укладало договорів, спрямованих на відчуження належної йому частки в розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко", не підписувало акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" та не отримувало кошти за відчуження частки. Разом з тим, посилається на те, що частка в статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" у розмірі 0,003% була відчужена особою, яка не була її власником та не є учасником ТОВ "Оріана-Еко". Позивач зазначає, що в разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не в внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін.

Представник відповідача ТзОВ "Калуська соляна компанія" в судовому засіданні проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що АТ "Оріана", як єдиний учасник і засновник ТОВ "Оріана-Еко", реалізувало своє волевиявлення щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" шляхом ухвалення відповідних рішень на зборах учасників 27.04.2018 (протокол загальних зборів № 4 від 27.04.2018) та викладення статуту ТОВ "Оріана-Еко" в новій редакції. На вказаних зборах ВАТ "Оріана" представляв керуючий санацією Юрків В.В., який діяв без довіреності та мав право приймати будь-які рішення, віднесені до компетенції загальних зборів товариства. Нова редакція статуту ТОВ "Оріана-Еко" також підписана Юрківим В.В. , як представником ВАТ "Оріана", і справжність його підпису засвідчена нотаріально. Зазначає, що питання відчуження вказаної частки досліджувались при розгляді справи №909/230/19 і позивач долучив до позовної заяви рішення у цій справі. Визначення у оскаржуваному договорі в якості продавця (у преамбулі, реквізитах і як підписанта) ТОВ "Оріана-Еко" є звичайною помилкою під час підготовки тексту договору, оскільки директор ТОВ "Оріана-Еко" Тодарчук Т.В. свого часу була директором ВАТ "Оріана". Відповідач вказує, що зміст оскаржуваного договору повністю відповідає дійсному наміру сторони продавця - саме ВАТ "Оріана", яке продало належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" в розмірі 0,003 % , номінальною вартістю 5 633 грн, покупцю - ТЗОВ "КСК" за ціною 10 000 грн. Вказані кошти були перераховані ТЗОВ "КСК" на рахунок ВАТ "Оріана".

Відповідач ТзОВ "Оріана-Еко" повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 12.10.2022 (копії вказаного процесуального документу направлялись відповідачу-1 на його юридичну адресу рекомендованим листом). Будь яких клопотань про відкладення розгляд справи до суду не подавав.

При розгляді даної справи суд керується положеннями п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши представників сторін, які брали участь в судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням загальних зборів учасників від 08.02.2017, оформленим протоколом №1 від 08.02.2017, створено ТОВ "Оріана-Еко" та затверджено Статут Товариства. Засновником та єдиним учасником Товариства було ВАТ "Оріана" з часткою в статутному капіталі 100%, вартістю 15 643 9735,00 грн.

Відповідно до статуту ТОВ "Оріана-Еко", затвердженого загальними зборами учасників Товариства (протокол №3 від 17.04.2018), вбачається, що статутний капітал Товариства збільшився і визначений у розмірі 187 758 682,00 грн. Склад і частка учасника Товариства не змінились.

27 квітня 2018 року відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ "Оріана-Еко", оформлені протоколом № 4 від 27.04.2018, на яких були присутні: представник засновника як єдиного учасника ТОВ "Оріана-Еко", якому належало 100% голосів, - керуючий санацією ВАТ "Оріана" Юрків В.В. ; Тодарчук Т.В. - директор ТОВ "Оріана-Еко", Сеник Р.І. - заступник директора з охорони безпеки та збереження майна ВАТ "Оріана", Марчук А.С. - представник ТОВ "Калуська соляна компанія".

На зазначених позачергових загальних зборах учасників ТОВ "Оріана-Еко" прийняті рішення про: 1) обрання голови зборів, секретаря; 2) введення до складу засновників ТОВ "Оріана-Еко" Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія"; 3) відступлення частки в розмірі 0,003% статутного капіталу ТОВ "Оріана-Еко", номінальною вартістю 5 633,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія" шляхом продажу за ціною 10 000,00 грн, які мають бути перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Оріана-Еко"; 4) внесення змін до Статуту ТОВ "Оріана-Еко" та затвердження нової редакції Статуту товариства; 5) призначення відповідального за державну реєстрацію нової редакції статуту.

Указані рішення прийняті одноосібним голосуванням: "За" 100% голосів. Протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Оріана-Еко" № 4 від 27.04.2018 підписаний головою зборів та секретарем.

У статуті ТОВ "Оріана-Еко", затвердженому загальними зборами учасників Товариства (протокол №4 від 27.04.2018) відображено, що учасниками Товариства є: ВАТ "Оріана" - розмір частки у статному капіталі 99,997%, вартістю 187 753 049,00 грн, ТОВ "Калуська соляна компанія" - розмір частки у статному капіталі 0,003%, вартістю 5633,00 грн. Статут підписано, зокрема представником ВАТ "Оріана" (керуючий санацією ВАТ "Оріана") Юрків В.В. , справжність його підпису засвідчена нотаріально.

У матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" від 27.04.2018, в якому зазначено, що ТОВ "Оріана-Еко" в особі директора Тодарчук Т.В. (продавець) передає ТОВ "Калуська соляна компанія" в особі директора Петріва В.І. (покупець) частку у розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко", що еквівалентно 5 633,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору продавцю належить частка у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" в розмірі 100%.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору ціна частки, що складає 0,003% статутного капіталу ТОВ "Оріана-Еко" становить 10 000,00 грн. Оплата вартості частки здійснюється покупцем протягом 15 днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Оріана-Еко".

Пунктом 4.3 договору передбачено, що перехід права власності на частку, яка складає 0,003% статутного капіталу ТОВ "Оріана-Еко" від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ "Оріана-Еко" від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до Сатуту ТОВ "Оріана-Еко" та державної реєстрації вказаних змін у відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.

Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Оріана-Еко", яке оформлене протоколом № 5 від 05.05.2018, збільшено статутний капітал Товариства шляхом внесення учасником ТОВ «Калуська соляна компанія» грошових коштів, технологічного обладнання, ноу-хау та ін. в еквіваленті на суму 180 384 543,00 грн. Здійснено перерозподіл часток учасників ТОВ "Оріана-Еко": ВАТ "Оріана" - 51% (187 753 049,00 грн), ТОВ "Калуська соляна компанія" - 49% (180 390 184,00 грн). Внесено зміни та затверджено нову редакцію Статуту Товариства.

У новій редакції Статуту ТОВ "Оріана-Еко", затвердженому загальними зборами учасників Товариства (протокол №5 від 05.05.2018 року), відображено вказані зміни часток учасників.

За наведених обставин, позивач не погоджуючись із відчуження відповідачем-1 належної йому частки в розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко", що порушує його законні права та інтереси щодо майна (частки в статутному капіталі) звернувся до Господарського суду із даним позовом до суду.

За наведених обставин, суд виходить з наступного.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" від 27.04.2018, укладеного між ТОВ Оріана-Еко" та ТОВ "Калуська соляна компанія".

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`зків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором згідно зі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами ст. 190 ЦК України майном як особливим об`ктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`зки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

У п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований ст. 147 ЦК України (яка була чинною на день виникнення спірних відносин), положення якої кореспондуються зі ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Зокрема, згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 вказала на те, що будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки. Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо. Якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто, якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

За таких умов, набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`яку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Предметом позову в даній справі є визнання недійсним договору від 27.04.2018, укладеного між ТОВ "Оріана-Еко" та ТОВ "Калуська соляна компанія".

Підставою позову позивач зазначає невідповідність зазначеного договору нормам чинного законодавства, порушення корпоративних прав АТ "Оріана", оскільки єдиним засновником та учасником ТОВ "Оріана-Еко" є АТ "Оріана", якому належало 100% статутного капіталу ТОВ "Оріана-Еко", а в ТОВ "Оріана-Еко" відсутнє право продажу чи відступлення частки в статутному капіталі самого Товариства, оскільки останнє не володіло часткою в статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко", тобто не було її власником.

Суду, не подано примірника укладеного АТ "Оріана" договору, спрямованого на відчуження належної йому частки в розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" , як і не подано акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства та доказів отримання коштів за відчуження частки.

Твердження відповідача-2 про те, що АТ "Оріана", як єдиний учасник і засновник ТОВ "Оріана-Еко", реалізувало своє волевиявлення щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" шляхом ухвалення відповідних рішень на зборах учасників 27.04.2018 (протокол загальних зборів № 4 від 27.04.2018) та викладення статуту ТОВ "Оріана-Еко" в новій редакції є безпідставним та суперечить вказаним вище нормам закону (зокрема ст. 147 Цивільного кодексу України, в редакції яка діяла на момент укладення спірного договору та ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства") щодо правомірності (законності) набуття спірної части товариством з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко", в статутному капіталі якого перебувала частка в розмірі 0,003% АТ "Оріана" і яке, на думку відповідача, слугувало підставою для подальшого продажу ТзОВ "Калуська соляна компанія", шляхом укладення спірного договору

З наведеного слідує, що власником частки в розмірі 0, 003% яка перебувала у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" все ж таки залишається позивач по справі.

Щодо посилання відповідача-2 на те, що визначення у оскаржуваному договорі в якості продавця (у преамбулі, реквізитах і як підписанта) ТОВ "Оріана-Еко" є звичайною помилкою під час підготовки тексту договору, оскільки директор ТОВ "Оріана-Еко" Тодарчук Т.В. свого часу була директором ВАТ "Оріана" та , що зміст оскаржуваного договору повністю відповідає дійсному наміру сторони продавця - саме ВАТ "Оріана", яке продало належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" в розмірі 0,003 % , номінальною вартістю 5 633 грн, покупцю - ТЗОВ "КСК" за ціною 10 000 грн., кошти, які були перераховані ТЗОВ "КСК" на рахунок ВАТ "Оріана", то суд теж вважає їх необгрунтованими, та таких, що не відповідають нормам закону.

У відповідності до приписів норм закону, у разі навіть допущення описки у спірному договорі у преамбулі, реквізитах і як підписанта щодо продавця (як стверджує відповідач-2 замість ТОВ "Оріана-Еко" мало бути зазначено АТ "Оріана"), право підпису від такої юридичної особи у разі перебування її (юридичної особи) у стані ліквідації мав тільки керуючий санацією, яким на той час, як підтверджується долученими до матеріалів справи, був Юрків В.В . В даному випадку, наведене свідчить про укладення спірного договору особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України є однією із підстав для визнання спірного договору недійсним.

Щодо твердження відповідача-2 про отримання позивачем внаслідок укладення спірного договору коштів за продаж спірної частки, то вони теж не заслуговують уваги, оскільки доказів отримання спірних коштів останнім у матеріалах справи відсутні. Натомість судом встановлено при розгляді справи, що спірні кошти, через 15 днів були перераховані відповідачем-2 на рахунок відповідача-1, після чого відповідач-1 намагався вказані кошти перерахувати на рахунок позивача після спливу річного терміну, з моменту укладення спірного договору. Зазначені кошти були повернуті на рахунок відповідача-2, як помилково перераховані. Вказна обставина підтверджується доказами наявними у справі (платіжні доручення про перахуваня та повернення коштів).

За наведеного укладення спірного договору між ТОВ "Оріана-Еко" та ТОВ "Калуська соляна компанія" порушують законні права та інтереси позивача, як власника частки в розмірі 0, 003% яка перебувала в статутному капіталі АТ "Оріана", що є правовою підставою передбаченою приписами ст. 215 ЦК України, для визнання вказаного договору недійсним.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" від 27.04.2018, укладеного між ТОВ Оріана-Еко" та ТОВ "Калуська соляна компанія".

Щодо вимоги про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису №11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" на користь АТ "Оріана", то суд зазначає наступне.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Щодо способів захисту прав учасників товариств з обмеженою відповідальністю, то він регулюється ст. 17 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Зазаначений перелік є вичерпним. Зокрема, одним із способів захисту прав є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (п/п "д" п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону). Вказаної позиції дотримується ВП ВС у своїй постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така вимога повинна забезпечити поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Зокрема Верховний Суд зазначає, що відповідно до пунктів "д" та "е" п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників. Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.

З урахуванням приписів норми ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", практики Верховного Суду України та заявленої позивачем другої позовної вимоги (скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису №11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" на користь АТ "Оріана"), судом встановлено про обрання останнім невірного способу захисту порушеного права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Вказаної позиції (правового висновку) дотримується Велика Палата Верховного суду України у своїй постанові від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

За наведеного, суд приходить до висновку в частині позовних вимог про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису №11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0,003% у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" на користь АТ "Оріана" відмовити.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили(ст.86 ГПК Українит).

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позову частково. Зокрема задовольнити позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 27.04.2018, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" та товариством з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія". В частині позовних вимог скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису № 11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі

0, 003 % у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" на користь АТ "Оріана" - відмовити.

Щодо витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

В спірному випадку заявлений позов містить спір немайнового характеру, який включає в себе дві немайнові вимоги, розмір сплати яких визначений Законом України "Про судовий збір" з урахуванням Закону України "Про державний бюджет" станом на момент звернення з позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 4 540 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.03.2021 № 1524 (розгляд справи в суді І інстанції).

При подачі позивачем апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в розмірі 6 840 грн 00к. (розгляд справи в суді ІІ інстанції)

При подачі касаційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 9 080 грн 00к. (розгляд справи в суді ІІІ інстанції).

Вказані судові збори сплачені при зверненні з позовом та скаргами вірно.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.22 оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Розподіл судових витрат в такому випадку покладається на суд, господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову, суд покладає судовий збір пропорційного розміру задоволення позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір по справі за подання позову до суду першої інстанції та за подання апеляційної та касаційної скарг покласти на позивача та відповідача-1 ( позов заявлено до двох відповідачів, однак судом встановлено, що спір виник саме з вини відповідача-1) пропорційно до задоволення позову. Зокрема, відшкодувати позивачу за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" 2270 грн 00к. - судового збору за подання позовної заяви до суду І інстанції, 3420 грн 00к. - судового збору за подання апеляційної скарги та 4540 грн 00к. - судового збору за подання касаційної скарги. Решту судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст. 4, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов Акціонерного товариства "Оріана" (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 05743160) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 41136873), Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія" (вул. Будівельників, 1, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 39193691) про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 27.04.2018, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису № 11201050003002620 від 03.05.2018 та одночасного проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0, 003 % у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" на користь АТ "Оріана" - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" від 27.04.2018, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 41136873) та товариством з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія" (вул. Будівельників, 1, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 39193691) .

В частині позову про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису № 11201050003002620 від 03.05.2018 та проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0, 003 % у статутному капіталі ТОВ "Оріана-Еко" на користь АТ "Оріана" - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 41136873) на користь Акціонерного товариства "Оріана" (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 05743160) 2270 грн 00к. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) - судового збору за подання позовної заяви до суду І інстанції, 3420 грн 00к. (три тисячі чотириста двадцять гривень) - судового збору за подання апеляційної скарги та 4540 грн 00к. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) - судового збору за подання касаційної скарги.

Решту судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.10.2022

Суддя О. М. Фанда