Рішення № 107014423, 24.10.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2022 Справа №607/5535/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суді В.М. Братасюка,

за участі секретаря М.О. Мокрій

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району про визначення місця проживання дітей,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася із позовними вимогами до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . На обґрунтування позову посилається на ту обставину, що діти проживають із нею в АДРЕСА_1 , і це як найкраще відповідає інтересам дітей, вона займається їхнім вихованням та утриманням.

В судове засідання позивач та її представник ОСОБА_5 не з`явилися, подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги просять задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подано нотаріально засвідчену заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає повністю, не заперечує щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Представник Служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району в судове засідання не з`явився, подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини:

ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , проте протягом останніх років спільне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті привело до припинення між ними відносин.

У сторін народилися двоє дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 виданим Одеським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області 21.02.2018року та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 виданим Суворовським відділом ДРАЦС у м.Херсоні Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 16.07.2021року, батьком дітей значиться ОСОБА_2 .

Згідно довідки виданої державною прикордонною службою України від 15 квітня 2022р. №12/126 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України з 28 липня 2009 року по теперішній час.

Згідно службової характеристики від 14 квітня 2022р., наданої начальником регіонального центру (з місцем дислокації н.п. Одеса) Головного центру оперативного документування та оперативно-технічних, заходів Державної прикордонної служби України капітан ОСОБА_1 за період служби в Державній прикордонній службі України зарекомендувала себе позитивно, є відповідальною, вміє передбачити розвиток подій, проявляє принциповість, цілеспрямованість і наполегливість. Користується повагою серед товаришів по службі, за характером спокійна, врівноважена, тактовна.

Як вбачається з Акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають за вказаною адресою, діти мають усі умови для проживання, загроз життю та здоров`ю дітей немає.

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.03.2022року, виданих Байковецькою сільською радою, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є АДРЕСА_2 , фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки, виданої Комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №199 Харківської міської ради» від 04.04.2022р. № 56/01-35-22 ОСОБА_3 проживала за адресою АДРЕСА_3 , відвідувала групу раннього віку № 3 цього ж закладу з 09.09.2019р. по 26.08.2020.р.

За час перебування ОСОБА_6 у закладі, її мати ОСОБА_1 , зі слів вихователя, приводила та забирала дитину з дитячого садка, цікавилася рівнем фізичного та духовного розвитку дитини, була завжди охайна та доглянута, за розвитком відповідає своєму віку охоче відвідувала садочок. Батько ОСОБА_2 дитячий садок не відвідував жодного разу.

Відповідно до довідки, виданої Херсонським закладом дошкільної освіти №76 Херсонської міської ради від 09.02.2022 №02-11/2 ОСОБА_3 відвідує даний заклад з 09.11.2021 року по теперішній час. За час відвідування дошкільного закладу дитини проявила себе комунікабельною, доброзичливою спокійною та врівноваженою. Вміє самостійно вдягатися роздягатися, користується столовими приборами, під час прийому їжі акуратна. Відвідує заняття з додаткових освітніх послуг, а саме гурток з англійської мови. Мати завжди цікавиться успіхами дитини, вчасно приводить і забирає дитину з закладу. Оплата харчування дитини здійснюється матір`ю своєчасно, обов`язки по догляду за донькою мати виконує сумлінно. Батько ОСОБА_2 дитячий садок не відвідував жодного разу.

Як вбачається із висновку Служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району про визначення місця проживання малолітніх дітей , з батьком ОСОБА_2 проведено бесіду в телефонному режимі, в якій він повідомив, що не розуміє причин визначення місця проживання дітей з матір`ю, адже вони проживають разом і конфлікту у них немає, про дату, місце та час проведення комісії з питань прав дитини на якому буде розглядається питання щодовизначеннямісця проживанняйого дітей ОСОБА_2 був повідомленийу телефонномурежимі тадодатку Viber,проте батькодітей назасідання комісіїне з`явився.За доцільне вважають визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішенням №70 від 02.05.2022року Виконавчого комітету Байковецької сільської ради затверджено висновок Служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.141Сімейного кодексуУкраїни (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Стаття 150СК України визначає, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Статтею 151 СК України, передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.155СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Таким чином, відповідно до статей 141, 150, 153, 155СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.160СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Таким чином, у випадку наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, спір між ними може вирішуватися судом.

Положеннями ч. 7 ст.7СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 8 ст.7СК України врегулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до абзацу четвертого ст.1Закону України«Про охоронудитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Згідно із положеннями частин другої та третьої ст.11Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно із частиною другою ст.12Закону України«Про охоронудитинства» виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Законом України«Про ратифікаціюЄвропейської конвенціїпро здійсненняправ дітей» було ратифіковано Конвенцію про права дитини, схвалену резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини).

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави - учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В силу частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним, зокрема, у випадку коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом Українивід 17липня 1997року N475/97-ВР (далі - Конвенція про права людини).

Відповідно до статті 8 Конвенції про права людини кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, у § 54 рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олсон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі "М.С. проти України", йдеться про визначення "інтересів дитини", її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначений практикою ЄСПЛ підхід щодо пріоритету інтересів дитини застосовується Верховним Судом при розгляді спорів, пов`язаних із визначенням місця проживання дитини.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного Суду погодився з тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, визначаючи місце проживання дітей, надали першочергове значення саме найкращими інтересами дітей (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 220/358/18, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 у справі № 755/5826/17).

Велика Палата Верховного Суду при розгляді спору про визначення місця проживання дитини також наголосила на необхідності прийняття судами рішень, виходячи з пріоритету забезпечення насамперед інтересів дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 712/10623/1

При цьому, Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що суд має врахувати найкращі інтереси дитини виходячи з установлених обставин щодо визначеного в судовому порядку місця проживання дитини, забезпечення тим із батьків, з ким визначено місце проживання дитини, повного і гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а також рівня життя, необхідного для такого розвитку; заслухати думку дитини та урахувати обставини, які склалися та існують на час ухвалення судового рішення. Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Таким чином, при розгляді справ щодо місця проживання дитини, слід насамперед виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Позивачкою створено належні умови для забезпечення найкращих інтересів дітей.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність задоволення позову шляхом визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 89, 141, 264, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992,40 гривень сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк