Рішення № 107014355, 11.10.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9834/20

Провадження № 2/466/253/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

секретаря с/з Шаповалової Ю.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Саміло Л.В.

представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Сірого А.В.

справа № 466/9834/20; 2/466/253/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради, з участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування п.3 додатку до ухвали Львівської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1257, -

установив:

09.12.2020 ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , подала позовну заяву до Львівської міської ради, яка знаходиться за адресою м. Львів, пл. Ринок,1, з участю третьої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які проживають за адресою.: АДРЕСА_1 , про визнання незаконною та скасування частково додатку до ухвали, в якій просить визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку до ухвали п`ятої сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 10.11.2016 року №1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою», яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для оформлення землекористування по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 14.12.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання ( т.1 а.с.80).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03.06.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду (т.1 а.с.155).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10 листопада 2016 року п`ятою сесією 7-го скликання Львівської міської ради прийнято ухвалу №1257, якою надано дозвіл на виготовлення технічних документацій із землеустрою для оформлення землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані у користування громадянам для обслуговування житлових будинків, гаражів, для ведення садівництва. Пунктом 3 додатку до вказаної ухвали такий дозвіл надано третім особам у справі.

ОСОБА_1 вважає, що додаток до ухвали Львівської міської ради в частині надання дозволу третім особам на виготовлення технічної документації, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, відповідно до наведеного нижче.

Будинок АДРЕСА_1 належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 березня 2015 року. Будинок вона успадкувала після смерті свого батька - ОСОБА_5 .

На підставі рішення виконкому Куликівської районної ради депутатів трудящих Львівської області №291 від 03.08.1957 року було відведено батькові земельну ділянку під індивідуальне будівництво та передбачено проїзд до земельної ділянки з АДРЕСА_1 . 20 лютого 1958 року батькові позивачки було погоджено прив`язку проекту житлового будинку, в якій зазначено розміщення будинку на відведеній земельній ділянці. Розміщення входу до її будинку було заплановано зі сторони вказаного проїзду. Земельна ділянка ОСОБА_4 була відведена під будівництво в 1959 році, тобто пізніше. З часу відведення земельної ділянки під будівництво на АДРЕСА_2 став спільним до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На відведеній земельній ділянці був збудований будинок та облаштована територія з виїздом на АДРЕСА_2 через спільниий проїзд, який веде до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Даний проїзд був зазначений на Генеральному плані міста в 1957 році та на збірному кадастровому плані. Генеральний план м. Львова за 1957 рік, яким передбачено було заїзд до її будинку із спільного проїзду, був погоджений з головним архітектором міста та по даний час це є єдиний заїзд до її господарства, як і для заїзду до будинковолодіння третіх осіб.

Третя особа ОСОБА_3 подала заяву голові узгоджувальної комісії про погодження межі земельної ділянки у АДРЕСА_2 , хоча до неї із питанням підписання акту встановлення та узгодження меж чомусь не зверталась. Протоколом №28 від 03 лютого 2017 року узгоджувальна комісія погодила межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , посилаючись на прийняття Львівською міською радою оскаржуваної ухвали.

На її звернення Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради повідомило, що ще в 2004 році ОСОБА_4 зверталась до Львівської міської ради щодо встановлення сервітуту у вигляді проїзду до свого будинку, а тому була прийнята, на цю заяву, ухвала Львівської міської ради №1323 від 03 червня 2004 року, якою їй передано у сервітутне користування спільний заїзд терміном на 10 років, тобто на земельну ділянку загального користування, якою користувались сторони спільно, передбачається сервітут. ОСОБА_4 приватизувала земельну ділянку, яка була у її користуванні для обслуговування житлового будинку в 2004 році та із акту узгодження меж, плану земельної ділянки, який їй надали на звернення, вбачається, що її земельна ділянка межує із земельною ділянкою будинку АДРЕСА_3 , що не відповідає дійсності та спростовується містобудівною документацією та правовстановлюючими документами на будинок. Разом з тим, цим же актом підтверджено, що між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 є відгороджений з двох сторін спільний проїзд, який був створений при формуванні її земельної ділянки і є в її користуванні. Викладене вище лише підтверджує, що ухвала ЛМР №1323 про встановлення сервітуру на користування дорогою загального користування приймалась на основі неіснуючих планів. Наданий сервітут терміном на десять років ОСОБА_4 так і не оформляла, як і не подавала заяви про це.

Ухвалою Львівської міської ради №113 від 03.12.2015 року їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Вона виготовила технічну документацію, яка готувалася на підставі містобудівної документації. Згідно акту встановлення і показу меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 зазначено проїзд спільного користування. Виготовлено збірний кадастровий план земельної ділянки із зазначенням існуючого проїзду до її будинковолодіння. Вважає, що саме приватизація нею земельної ділянки стала підставою прийняття оскаржуваної ухвали та подання заяви ОСОБА_3 на узгоджувальну комісію без звернення до неї щодо акту узгодження меж.

У технічній документації із землеустрою, яка була подана нею до Управління земельних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради на погодження, виготовлено план встановлення та узгодження меж, який було виготовлено на підставі наявної містобудівної документації та зазначено спільний проїзд між точками А та Б. Безпідставно цей акт коригується із закресленням наявності проїзду як дороги загального користування. На її звернення відповідач лише підтвердив, що технічна документація із землеустрою щодо приватизації нею земельної ділянки буде затверджена лише з наявними внесеними виправленнями та виходить за відсутності заїзду до її будинку. Це вона, маючи у користуванні заїзд до будинку, який було передбачено ще в 1957 році при формуванні її земельної ділянки, має вирішувати питання заїзду на земельну ділянку на даний час, а для відповідача є головним приєднати спільний проїзд до земельної ділянки третіх осіб навіть якщо це порушує всі принципи передбачені законом, якими повинен керуватися суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень.

Рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів згідно протоколу від 03.02.2017 року, яким узгоджено межі між будинками АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 за зверненням ОСОБА_3 , було відмінене узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів протоколом №48 від 29.09.2017 року, оскільки комісією на місці, після її звернення до суду з позовом, було встановлено, що проїзд є спільним до двох будинків, що проведено капітальний ремонт його за бюджетні кошти міста, як і всі шість проїздів по АДРЕСА_1 і він є єдино можливим заїздом до її будинку.

Спору між нею та ОСОБА_4 з часу користування спільним заїздом ніколи не було. ОСОБА_3 утворила стоянку для автомобілів на спільному проїзді та у 2016 році подала заяву до відповідача з метою захопити спільний проїзд як вільну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку.

Вважає, що дії відповідачів є протиправними, як протиправним є п.3 додатку до ухвали Львівської міської ради №1257 від 10.11.2016 року та підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Саміло Л.В. позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на доводи, які викладені в позовній заяві та просили її задовольнити.

Представник Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином неодноразово про час та місце розгляду справи повідомлявся, скеровано представником на адресу суду відзив на позов 03.06.2021(т.1 а.с.145), в якому просили відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив позовні вимоги. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце, день та час розгляду справи (т.2 а.с.91,92).

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та третьої особи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 та треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є власниками будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з копії договору купівлі продажу 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0497 га, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Х.О., від 07 грудня 2012 року, ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частинах кожному для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 .

17 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернулася у Львівську міську раду із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо погодження місця розташування та відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 для влаштування заїзду до будинку.

З довідки №31-1323-0.2-7496/9-16АП із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, яка видана Відділом Держгеокадастру у м. Львові Львівської області 11 жовтня 2016 року, вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 (згідно представленого плану земельної ділянки) площею 0,0060 га ухвалою Львівської міської ради від 03 червня 2004 року №1323 надана у сервітутне користування на 10 років для проїзду гр. ОСОБА_4 , а також встановлено, що договір про встановлення сервітуту ОСОБА_4 не укладався. Заявою від 18.03.2004 року ОСОБА_4 просила тільки про передачу у приватну власність земельної ділянки для обслуговування її будинку.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно ст.7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст належать усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

Згідно до ч. 1ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із положеннями частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Уповноваженим особам Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

З матеріалів справи судом встановлено що, звертаючись до відповідача, треті особи не дотрималися передбачених Земельним кодексом України вимог щодо оформлення клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Ухвалою Львівської міської ради №113 від 30.12.2015 року(т.1 а.с.44) позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Така документація була виготовлена у відповідності до картографічних даних, плану міста та подана на погодження до Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин. В графічному плані опису меж земельної ділянки, в кадастровому плані земельної ділянки вказано про землі загального користування ( проїзд).

Фактично право третіх осіб на оформлення документів щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 виникло у 2012 році на підставі Договору купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, площею 0,0497 га та договору дарування 86/100 частин житлового будинку у АДРЕСА_2 . Зміст вказаних угод містить інформацію про те, що житловий будинок, частка якого за договором дарування відійшла до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0497 га ОСОБА_4 .

За змістом спірна ухвала Львівської міської ради №1257 від 10.11.2016 року містить покликання на те, що цією ухвалою надається дозвіл на виготовлення документації для оформлення землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані в користування громадянам для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва. Доказів про те, що спірна земельна ділянка знаходилась в користуванні у третіх осіб до суду не подано. Земельна ділянка ,яка була в користуванні для обслуговування будинку АДРЕСА_2 приватизована ОСОБА_4 в 2004 році до якої передбачено заїзд через спільний заїзд до двох господарств.

Судом встановлено, що в оскаржуваному додатку №3 до ухвали №1257 від 10.11.2016 року дозвіл на виготовлення документації із землеустрою надано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , але заяву до відповідача подавала тільки ОСОБА_3 17.10.2016 року та просила погодити місце розташування земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 для обслуговування будинку, влаштування заїзду. ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та створення заїзду на вже існуючому спільному заїзді.

Викопіюванням кварталу забудови підтверджується створення заїзду до земельної ділянки позивачки в 1957 року при відведенні земельної ділянки під будівництво батькові позивачки . Судом встановлено, що в технічному паспорті на будинок третіх осіб від 01.08.2003 року знаходиться план земельної ділянки де зазначено спільний проїзд до будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . У плані земельної ділянки в технічному паспорті на будинок третіх осіб від 27.07.2011 року спільний проїзд прив`язаний вже до будинку третіх осіб та відсутній запис про спільність проїзду до будинків позивачки та третіх осіб, як у технічному паспорті на будинок від 01.08.2003 року.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, виходячи з принципів правової визначеності та рівності прав усіх учасників цивільно-правових відносин, закріплених в частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку до ухвали п`ятої сесії 7-го скликання Львівського міської ради від 10 листопада 2016року №1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документації із землеустрою», яким надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення землекористування на АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят коп.)

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Львівська міська рада, місце знаходження за адресою: м. Львів, пл. Ринок,1, ЄДРПОУ 04055896;

Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2022року.

Суддя В. В. Свірідова