Рішення № 107008870, 26.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року м. Київ № 640/8035/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі- позивач) із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), у якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.05.2022 року №88 о/с про звільнення із служби в поліції ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 12.05.2022 №86 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Броварського РУП ГУ НП в Київській області в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Броварського РУП ГУ НП в Київській області, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах внутрішніх спав України;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області середній заробіток - грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 17.05.2022 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 грн;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 15000 грн.

В обґрунтування позовним вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані накази. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 є не обґрунтованим, службове розслідування проведено поверхнево без дослідження фактичних та дійсних обставин справи та як наслідок відповідачем протиправно винесено наказ про звільнення останнього зі служби в поліції. В судовому засідання позивач підтримав викладені обставини в позовні заяві та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача надав суду витребувані документи та відзив на заявлений позов, в якому зазначив про правомірність своїх дій та обґрунтованість виноску службового розслідування та як наслідок винесення наказу про звільнення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України: з 2003 року - курсант Національної академії внутрішніх справ України, з 2007 року - слідчий Ленінського РВ міста Вінниці, з 2009 року інспектор Дніпровського ВДАІ, з 2014 року - інспектор спецпідрозділу ДДАІ при МВС України, з 2014року - інспектор ВДАІ Дніпровського району міста Києва, з 2015 року - інспектор з супроводження УДАІ Київської області, з 2017 року - інспектор сектору реагування патрульної поліції Броварського РУ (наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 25 о/с від 01.02.2021 року).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.05.2022 № 88о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію»

Відповідно до п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 12.05.2022 № 86 за порушення службової дисципліни, ст.3, ч.1 ст. 8, п. 1,2 ч.1, ч.2 ст. 18, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», п.1,2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VIII, п. 6 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, п.5 та 6 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомок, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, що виразилися у безпідставній зупинці автомобіля марки «Skoda» реєстраційні номери НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у не здійсненні дій виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не дотриманні положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, непрофесійному виконанні своїх службових обов`язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, нездійсненні відеозапису обставин зупинки вказаного транспортного засобу та проведення його поверхневого огляду, неповідомленні про факт виявлення предмету, схожого на магазин, який був споряджений предметами, схожими на набої за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», невжитті заходів щодо затримання особи, яка вчинила правопорушення, невжиття заходів щодо охорони місця події, що призвело до не направлення на місце події слідчо- оперативної групи для документування можливого вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 КК України та приховування вчинення такого правопорушення від реєстрації - інспектора відділу реагування патрульної поліції Броварського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , звільнити зі служби в поліції.

Як встановлено під час судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, 31.03.2022 року я, перебуваючи на службі в складі автопатруля, спільно з сержантом поліції ОСОБА_4 , під час патрулювання в м. Бровари по вул. Драгоманова помітив підозрілий автомобіль «Skoda» білого кольору, як пізніше з`ясувалося під керуванням ОСОБА_3 .

Як зазначає позивач, автомобіль було зупинено на підставі п. 4 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо транспортний засіб перебуває в розшуку, за підозрою, що зазначений автомобіль перебував у розшуку. Перед зупинкою автомобіля «Skoda» було увімкнуто нагрудну бодікамеру, яка працювала під час всієї розмови з водієм. Під час спілкування з водієм, останній помітно нервував та повідомив, що має зв`язки та друзів серед керівництва Броварського РУП, через що у нас можуть бути проблеми по службі в зв`язку з зупинкою його авто. При перевірці документів водія автомобіля, порушень виявлено не було.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про Національну Поліцію» було проведено поверхневу перевірку водія, а саме вміст кишень та власної сумки водія, речі з якої він викладував власноручно, а також власкору відкрив салон автомобіля та багажне відділення. Під час поверхневої перевірки автомобіля водій власноручно відкривав та показував речі, які знаходилися в салоні, будь-яких підозрілих речей чи заборонених в обігу речей виявлено не було. Після перевірки документів та проведення поверхневої перевірки водій продовжив рух. Будь-яких неправомірних дій відносно водія зі сторони працівників поліції не відбувалося. Подію було зафіксовано на нагрудну бодікамеру, яку в подальшому після закінчення чергування, було здано ОСОБА_4 у спеціальний засіб для зберігання бодікамер, про що є відмітка у відповідному журналі.

Отже, як зазначає позивач, будь-яких підстав для виклику слідчо-оперативної групи за номером « 102», затримання водія, реєстрації повідомлення про кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 за результатами перевірки виявлено не було, у зв`язку з чим така реєстрація і не здійснювалася. Технічний прилад, а саме: нагрудна камера (відеореєстратор) під час зупинки та перевірки автомобіля застосований відповідно до вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомок, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026.

Однак, на підставі заяви та пояснень ОСОБА_3 від 31.03.2022 року, керівництвом Броварського РУП було призначено та розпочато службове розслідування (наказ від 31.03.2022 року №152).

Під час зазначеного службового розслідування у позивача було відібрано пояснення, лише 11.04.2022 року.

Однак, в подальшому не закінчивши службове розслідування, розпочате нове службове розслідування згідно наказу від 31.03.2022 року №152, відповідач наказом начальника ГУ НП в Київській області № 322 від 04.04.2022 року скасовано попередній наказ Броварського РУП НП в Київській області про призначення службової перевірки та призначено нове службове розслідування.

Службовим розслідуванням встановлено наступне:

інформація викладена у рапорті заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Броварського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції Лисюка В.М. та заяві ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження у частині здійснення зупинки транспортного засобу «Skoda Octavia» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 ;

підтвердити чи простувати інформацію щодо заволодіння поліцейським відділу реагування патрульної поліції Броварського РУП ГУПН в Київській області капітаном ОСОБА_1 грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 6700 доларів США не представилось можливим;

за порушення службової дисципліни, ст.3, ч.1 ст. 8, п. 1,2 ч.1, ч.2 ст. 18, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», п.1,2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VIII, п. 6 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, п.5 та 6 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомок, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, що виразилися у безпідставній зупинці автомобіля марки «Skoda» реєстраційні номери НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у не здійсненні дій виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не дотриманні положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, непрофесійному виконанні своїх службових обов`язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, нездійсненні відеозапису обставин зупинки вказаного транспортного засобу та проведення його поверхневого огляду, неповідомленні про факт виявлення предмету, схожого на магазин, який був споряджений предметами, схожими на набої за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», невжитті заходів щодо затримання особи, яка вчинила правопорушення, невжиття заходів щодо охорони місця події, що призвело до не направлення на місце події слідчо- оперативної групи для документування можливого вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 КК України та приховування вчинення такого правопорушення від реєстрації - інспектора відділу реагування патрульної поліції Броварського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , звільнити зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 12.05.2022 № 86 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Броварського РУП ГУПН в Київській області» за порушення службової дисципліни, ст.3, ч.1 ст. 8, п. 1,2 ч.1, ч.2 ст. 18, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», п.1,2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VIII, п. 6 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, п.5 та 6 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомок, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, що виразилися у безпідставній зупинці автомобіля марки «Skoda» реєстраційні номери НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у не здійсненні дій виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не дотриманні положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, непрофесійному виконанні своїх службових обов`язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, нездійсненні відеозапису обставин зупинки вказаного транспортного засобу та проведення його поверхневого огляду, неповідомленні про факт виявлення предмету, схожого на магазин, який був споряджений предметами, схожими на набої за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», невжитті заходів щодо затримання особи, яка вчинила правопорушення, невжиття заходів щодо охорони місця події, що призвело до не направлення на місце події слідчо- оперативної групи для документування можливого вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 КК України та приховування вчинення такого правопорушення від реєстрації - інспектора відділу реагування патрульної поліції Броварського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , звільнити зі служби в поліції.

В подальшому Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.05.2022 року №88 о/с ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції.

З наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказом про звільнення, позивача ознайомлено 18.05.2022, на підставі письмової заяви ід 17.05.2022 року.

Вважаючи, накази протиправними, позивач звернувся до суду.

Під час судового розгляду справи, встановлено, що проведення повторного службового розслідування відносно позивача, останнього повторно не опитували, обставини події не встановлювались, із результатами зазначеного службового розслідування позивача не ознайомлено, строки службового розслідування були порушені.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів з яких саме джерел перевіряючими було зроблено висновок про те, що позивачем при огляду транспортного засобу було виявлено наявність коробчатого магазину для пістолетів системи glock, а також набої калібру 40 s&w, оскільки експертизи даних предметів не було проведено.

Суд також звертає увагу, на те, що представником відповідача зазначає, що відібрати письмові пояснення від заявника ОСОБА_3 з приводу інформації викладеної ним в заяві від 31.03.2022 року не вбачається можливим, у зв`язку з тим, що останній відмовився та повідомив дисциплінарну комісію про свою зайнятість, що на думку суду свідчить про не зацікавленість заявника довести свою позицію та підтвердити обставини викладені ним в заяві.

Під час проведення службового розслідування та на момент звільнення (з 10.05.2022 по 20.05.2022) знаходився на лікуванні, що підтверджується відповідним листом непрацездатності, виданим ЦПМСО Калиніської селищної ради Броварського району, з діагнозом гострий пієлонефріт.

Щодо застосування поліграфа при проведенні службового розслідування, на якому наголошує відповідача, суд зазначає, що в порядку проведення службових розслідувань не регламентовано застосування даного виду психологічного дослідження. Позивач добровільно погодився на його проходження.

В матеріалах справи також наявні пояснення Голови дисциплінарної комісії Коломієць В.В., в яких останній зазначає, що 11.04.2022 року нових додаткових пояснень ОСОБА_1 не надавав, пояснивши, що нових нічого не може повідомити, поясненні ним були надані 31.03.2022 року під час першого призначення службового розслідування.

Позивач в судовому засіданні наголосив на тому, що дійсно пояснення ним надані ще 31.03.2022 року, однак ним не було проставлено на бланку та під час підпису пояснення дату, зазначене не спростовано відповідачем. Пояснити, як на поясненнях з`явилась дата надання пояснень 11.04.2022 року він не може.

Отже, можна дійти висновку, не спростовано відповідачем, що під час відібрання пояснень від позивача, на бланку не було проставлено дати їх відібрання, а тому при спробі повторно отримати такі поясненні позивач відмовився їх надавати,, зазначивши, що всі поясненні ним надані, перевіряючим проставлено на першочерговому бланку таких пояснень дату 11.04.2022 року, замість 31.03.2022 року.

За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року.

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За змістом частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому дисциплінарним проступком в розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження;

2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Статтею 24 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).

Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Уповноважений керівник відповідно до п.2 розділу І цього Порядку - Міністр внутрішніх справ України, службова особа поліції, ректор закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділені повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Розділом V Порядку передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якою, в свою чергу, передбачено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено ие пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць.

Пунктом 7 розділу V цього Порядку передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов`язки поліцейського, а саме: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За правилами, встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В силу статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

Частиною 4 ст. 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, на думку суду, службове розслідування, яке проводилося щодо ОСОБА_1 , здійснено з порушеним норм, які регламентують порядок їх проведення. Порушено строки проведення службового розслідування, яке розпочато 31.03.2022 року та закінчено 12.05.2022 року.

Також, під час проведення службового розслідування не встановлені обставини, що мають бути встановлені, відповідно до п.4 Порядку № 893, а саме: в чому полягає склад дисциплінарного проступку, ступінь моєї вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності; відомості, що характеризують мене як поліцейського, а також дані про наявність або відсутність дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, а, натомість, навіть не зажадавши від мене будь-яких пояснень, в результаті розслідування безпідставно зазначено про наявність складу в моїх діях дисциплінарного проступку, з приводу якого було призначено службове розслідування, що свідчить про упереджене ставлення до мене під час проведення службового розслідування.

Порушення, які вказані в оспорюваних наказах, не мали місце в дійсності, оскільки, маючи підстави для зупинки автомобіля, я вжив відповідно до своїх обов`язків заходи щодо перевіки документів, автомобіля та речей водія. Мої дії та рішення не були правомірними, а тому їх слід вважати законними й вони не можуть тягнути за собою відповідальності. Проте, відповідачем не було в об`єктивний і належний спосіб здійснено з`ясування всіх обставин цієї події.

При цьому, незважаючи на відсутність яких-небуть інших достовірних свідчень про обставини події, крім пояснень самого водія, який ще під час зупинки автомобіля, погрожував мені звільненням через свої знайомства з керівництвом поліції, відповідачем було знехтувано моїми показами та показами інших очевидців, а тому, висновки відповідача щодо грубих порушень службової дисципліни зі сторони позивача ґрунтуються лише на припущеннях та суб`єктивному баченні події.

В ході проведення службового розслідування, в порушення п. 2 зазначеного Порядку не було ознайомлено з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, позбавлено права робити їх копії, подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою та послугами представника.

При вирішенні питання про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності відповідачем не було враховано, що звільнення з поліції є крайнім заходом відповідальності, тобто порушення з моєї сторони в такому випадку повинно характеризуватися тяжкими наслідками. Однак, при вирішенні питання про обрання виду відповідальності відповідачем не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника, наявність чи відсутність вини особи, що притягається до відповідальності.

Таким чином, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим, оскільки порушено процедуру проведення службового розслідування, прийнятий без належного встановлення обставин, які відбулись 31.03.2022 року та винесен в період тимчасової непрацездатності.

Таку позицію висвітлено у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 (справа № 140/12717/21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.10.2019 року (справа № 813/2564/17) у справах за аналогічними спорами.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В матеріалах справи, також наявна довідка за підписом Т.в.о. начальника ВРПП Броварського РУП ГУ НП в Київській області Шатрова О., в якій зазначено, що за період несення служби інспектора ВРПП Броварського РУП ГУНП в Київській області, з 08.00 31.03.2022 року по 08.00 01.04.2022 року відеозаписів або їх фрагментів, зокрема здійснення зупинки транспортного засобу марки «Skoda Oktavia» номерний знак НОМЕР_1 та у подальшому проведення поверхневого огляду даного транспортного засобу, відсутні.

Представником відповідача не надано суду пояснень, причин відсутності даних відеозаписів на нагрудній бодікамері позивача.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходь до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 12.05.2022 №86 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Броварського РУП ГУ НП в Київській області в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 на наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.05.2022 року №88 о/с про звільнення із служби в поліції ОСОБА_1 підлягають скасуванню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку - грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 року №21-395а13.

Суд встановив, що позивача звільнено 17.05.2022 (останній робочий день), відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за березень та квітень 2022 року.

Так, відповідно до довідки № 208 від 09.06.2022 року, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області, заробітна плата позивача за березень 2022 року складає 12175,54грн., за квітень 2022 року - 8361,75грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інших документів, які б підтверджували розмір середньомісячного грошового забезпечення у справі не міститься.

Розмір середньоденної заробітної плати складає 168,34грн. (10268,65грн. (сума заробітної плати за останні два місяці роботи) / 61 день (кількість робочих днів за останні два місяці (31+30)).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 16.05.2022 року по 26.10.2022 року.

На підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу" суд встановив, що кількість робочих днів за період з 16.05.2022 року по 26.10.2022 року становить - 167 днів.

За таких підстав на користь ОСОБА_1 належить виплатити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі - 27607,76грн. (164 днів х на 168,34грн.).

Щодо стягнення додаткової винагороди (грошового забезпечення) в розмірі 30000,00грн., яка виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 в період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національній гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунок на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічні і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороду здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок нарахування грошового забезпечення регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказом МВС України від 06.04.2016 року №260, який затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських».

Пунктом 1 даного Порядку встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку, поліцейським, звільненим із служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Однак, доплата позивачу в розмірі 30000,00 грн, згідно Постановою №988 та Порядком не передбачена. Оскільки, додаткова винагорода, виплата якої передбачена та виплачується відповідно до Постанови від 28.02.2022 року №168 до складу грошового забезпечення поліцейських не входить та не виплачується за час вимушеного прогулу.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.1173 цього ж Кодексу, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 №6 визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів факту заподіяння такої шкоди та не доведено безпосереднього причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та їх наслідками у вигляді моральних чи фізичних страждань позивача.

Таким чином, дана вимога задоволенню не підлягає.

Згідно положень ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог частково.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 12.05.2022 №86 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Броварського РУП ГУ НП в Київській області в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.05.2022 року №88 о/с про звільнення із служби в поліції ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Броварського РУП ГУ НП в Київській області з 16.05.2022 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області середній заробіток - грошове забезпечення на користь ОСОБА_1 , за час вимушеного прогулу, в розмірі 27607,76грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій