Рішення № 107007042, 28.10.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2022 року Справа № 360/1032/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить:

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2021 № 932440809881 щодо відмови у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;

-скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2021 № 932440809881 щодо відмови у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняти рішення про задоволення заяви № 13315 ОСОБА_1 про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообо`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку ОСОБА_2 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 10.12.2021 у розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку ОСОБА_2 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії до моменту здійснення перерахунку.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) є пенсіонером та відповідно до положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» отримує пенсію за віком, яка наразі становить 2491,28 грн. на місяць. Позивач перебувала на пенсійному обліку в Києво-Святошинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи - 41248571), що відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було реорганізовано в Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи - 22933548). Отже, наразі позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області (далі -Відповідач № 2).

Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про укладання шлюбу НОМЕР_1 , видане 02 грудня 1972 року та про що складено актовий запис № 818 у книзі реєстрації актів про укладання шлюбу. У свою чергу ОСОБА_2 з 1976 року працював в органах прокуратури, про що свідчать відомості з його трудової книжки. У 2003 році відповідно до чинного на той момент ЗУ «Про прокуратуру» ОСОБА_2 була призначена пенсія в розрахунку 90% від розміру заробітної плати. Отже, ОСОБА_2 так само був пенсіонером та отримував пенсію. Як і Позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 16.06.2016 року № 3244008127. При цьому адреса їх фактичного проживання є однаковою, що свідчить про їх проживання разом однією сім`єю, як чоловіка та жінки, протягом тривалого часу за адресою АДРЕСА_1 . Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 20 листопада 2021 року, що було видано Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. з Київ).

У зв`язку зі смертю чоловіка позивач звернулася до Відповідача № 2 з заявою про переведення з пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію про втраті годувальника відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У відповідності до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1 за принципом екстериторіальності органом, уповноваженим за прийняття рішення щодо заяви позивача, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі -Відповідач 1). Але 16 грудня 2021 року Відповідачем № 1 було прийнято рішення № 932440809881 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відмовлено. Підставою для відмови вказані ті обставини, що позивач при поданні зазначеної заяви не надала документів для засвідчення факту її перебування на утриманні померлого годувальника.

Позивач вважає рішення незаконним та таким, що порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.

Ухвалою від 11.02.2022 адміністративний позов було залишено без руху.

Ухвалою від 21.02.2022 про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 08.09.2022 продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надало до суду відзив на адміністративний позов та просило відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та одержуєте пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшло звернення ОСОБА_1 до веб - порталу Пенсійного фонду України, зареєстроване 10.12.2021 року із заявою № 13315 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за померлого ОСОБА_2 .

Ззначив, що позивачкою не дотримано вимог відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами та доповненнями), оскільки до заяви від 10.12.2021 позивачем ( ОСОБА_1 ) долучено ксерокопії документів, а також ненадано документів, що підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Рішенням № 932440809881 від 16.12.2021 позивачці було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 у зв`язку із ненаданням документів, що підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника ( ОСОБА_2 ) та із ненаданням оригіналів документів, які додаються до заяви позивачки для перерахунку пенсії.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та відповідно до положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» отримує пенсію за віком, яка наразі становить 2491,28 грн. на місяць.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 16.06.2016 № 3244008128.

Так, ОСОБА_1 і її чоловік, ОСОБА_2 , 02.12.1972 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

ОСОБА_2 з 1976 року працював в органах прокуратури, про що свідчать відомості з його трудової книжки НОМЕР_4 . У 2003 році йому була призначена пенсія відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (чинного на час призначення пенсії) в розрахунку 90% від розміру заробітної плати, що вбачається з позову та довідки від 10.03.2021 № 21-125 вих 21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виданою Луганською обласною прокуратурою.

Як і позивач, ОСОБА_2 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 16.06.2016 № 3244008127.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 20 листопада 2021 року.

У зв`язку зі смертю чоловіка позивач, як непрацездатна особа 10 грудня 2021 року через Веб-Портал звернулася з заявою № 13315 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про переведення з одного виду пенсії на інший - по втраті годувальника.

Разом з заявою було подано наступні документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; довідку від 16.06.2016 року № 3244008127 про взяття ОСОБА_2 на облік як внутрішньо переміщеної особи, а також довідку від 16.06.2016 року № 3244008128 про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи; копію паспорта позивача; свідоцтво про укладання шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача.

За принципом екстериторіальності органом, уповноваженим за прийняття рішення щодо заяви позивача, було визначено відповідача 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2021 № 932440809881 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Підставою для відмови вказані ті обставини, що позивач при поданні заяви 10.12.2021 за № 13315 не надала довідку про факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Частиною 19 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон України «Про прокуратуру») визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV ) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною 2 ст. 36 вказаного Закону визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 вказаного Закону до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Як встановлено судом, позивач, на час смерті ОСОБА_2 , перебувала з останнім в зареєстрованому шлюбі та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з п. 2.3 розд. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника (пп. 9 абз. 2 п. 2.3 розд. 2 Порядку).

Згідно з п. 2.11 розд. 2 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Позивачем на виконання вищезазначених норм Закону до відповідача подані певні документи.

Орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовив позивачу в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника чоловіка, посилаючись на ненадання нею документів, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на утримані чоловіка ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, з 1972 року позивач та її чоловік уклали шлюб, який не було розірвано. До 2014 року подружжя разом проживали за зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_2 . Після початку антитерористичної операції у 2014 році вони виїхали до міста Києва за адресою АДРЕСА_1 , що свідчить про їх проживання разом однією сім`єю, як чоловіка та жінки, протягом тривалого часу що підтверджується довідкою від 16.06.2016 № 3244008127 та довідкою від 16.06.2016 № 3244008128.

Надані документи свідчать про те, що протягом цього часу позивач та ОСОБА_2 проживали разом, піклувалися один про одного, надавали один одному допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 року № 1085-р м. Луганськ віднесено до тимчасово окупованих територій та територій, на яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, внаслідок чого позивач позбавлена можливості надати документи про реєстрацію місця проживання та інші документи за місцем реєстрації.

Одночасно з цим, це не може бути перешкодою щодо переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки всі інші документи, що були надані позивачем та містяться у матеріалах пенсійної справи, у своїй сукупності свідчать про проживання з годувальником в одному спільному місці та перебування позивача на утриманні годувальника.

Більше того, як зазначено в позові та не спростовується відповідачами, позивач та її чоловік перебували на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувачі пенсії за віком та за вислугу років відповідно, а тому у розпорядженні відповідача перебували матеріали їх пенсійних справ, що давало можливість пенсійному органу здійснити переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший на підставі наявних у нього документів, як це передбачено частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

При цьому орган Пенсійного фонду України неправомірно не прийняв та не взяв до уваги подані позивачем документи.

Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що позивач як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого ОСОБА_2 , має право на передбачену ч.19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Неврахування органом Пенсійного фонду України всіх положень законодавства та неправильна оцінка обставин справи призвели до порушення пенсійних прав позивача.

Посилання відповідача на обставини, що не відображені в його рішенні є неприйнятними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що судом встановлено право позивача на пенсію, передбачену ч.19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з втратою годувальника та ту обставину, що саме рішенням № 932440809881 від 16.12.2021 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію у разі втрати годувальника, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати вказане рішення й зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію у разі втрати годувальника згідно із Законом України "Про прокуратуру" із розрахунку 60% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати ОСОБА_2 .

У той же час, не належать до задоволення вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії з 10.12.2021 у розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку ОСОБА_2 та виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії до моменту здійснення перерахунку як такі, що на час звернення позивача з позовом та на час ухвалення судового рішення є передчасними (заявленими на майбутнє), тому у цій частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України суд у конкретній справі вирішує спір, предмет якого існує на час розгляду справи, і не може приймати рішення на майбутнє. Судовому захисту належать порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом адвокатом Шарко Дмитром Равілійовичем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачами конституційного права позивача на призначення пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, суд присуджує понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 496,20 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 932440809881 від 16.12.2021 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію у разі втрати годувальника згідно із Законом України "Про прокуратуру" із розрахунку 60% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати померлого ОСОБА_2 , за заявою від 10.12.2021 № 13315.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов