Рішення № 107006624, 26.10.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Справа № 280/4732/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2022 року за вх. № 30743 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якій позивач просить суд:

- поновити строки звернення до суду та відкрити провадження у адміністративній справі;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 02 вересня 2013 року по 05 листопада 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 02 вересня 2013 року по 05 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 на посаді "старший водій-гранотометчик" з 02.09.2013 по 05.11.2018. Під час якої, індексація грошового забезпечення не виплачувалась. Не проведено такий розрахунок і в день звільнення ОСОБА_1 . Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

29 серпня 2022 року ухвалою суду поновлено строк на звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4732/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві, який надійшов до суду 20 вересня 2022 року за вх. № 36481. Зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців. Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем було вказано строк проходження служби з 02.09.2013 по 05.11.2018, проте згідно витягу із наказу № 295 від 05.11.2018 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30 вересня 2021 року позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та індексації грошового забезпечення. Відповідач не надав відповідь на заяву, зважаючи на те, що її було належним чином направлено та 05.10.2021 отримано особисто представником військової частини НОМЕР_2 , згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 7060801076600.

Вважаючи вказану бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною, та за необхідне зобов`язати цей орган вчинити певні дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.11.2018 № 295 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , старшого водія-гранатометника взводу забезпечення 2 гаубичного артилерійського дивізіону військової частини, звільнено у запас відповідно пункту 2 підпункту "к" частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби наказом начальника командувача Національної гвардії України від 05.11.2018 року № 203-РС.

При цьому, під час проходження військової служби в період з 01.10.2013 по 04.11.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась. Не проведено такий розрахунок і в день його звільнення.

30 вересня 2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про нарахування та виплату належних йому сум індексації грошового забезпечення. На яке відповідач не відреагував та відповідь не направив позивачеві.

28 червня 2022 року адвокатом Миколаєнко О.В. на адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено адвокатський запит щодо відповіді на вищевказану заяву та/або перерахування грошового забезпечення.

07 липня 2022 року відповідач листом вих. № 3442 повідомив адвоката про направлення на адресу ОСОБА_1 відповіді на заяву щодо індексації грошового забезпечення, долучаючи копію вищезазначеної відповіді. При цьому доказів повідомлення відповідача належним способом військова частина НОМЕР_2 не надала.

Відповідно до копії відповіді на заяву позивача вих. № 6392 від 11 жовтня 2021 року, відповідач не заперечує про відсутність нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 .

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, статтею 1 Закону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціального стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 9 Закону УкраїниПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Зважаючи на вищевказане, спеціальним законом прямо передбачено правило безумовної індексації грошового забезпечення військовослужбовця, котре не поставлено у залежність від дії будь-яких факторів.

Окрім того, відповідно до частин 1, 6 статті 2 Закону України"Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статті 4 Закону України"Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разу, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цьогоЗакону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частинами 1, 2, 6 статті 5 Закону України"Про індексацію грошових доходів населення"встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення (затвердженийпостановою КМУ № 1078 від 17.07.2003; далі за текстом - Порядок № 1078).

Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Згідно абзацом 4 пункту 6 Порядку № 1078 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Так, індексація грошового забезпечення військовослужбовця є складовою частиною грошового забезпечення у якості збільшення арифметичного значення відповідного платежу - компоненту структури винагороди, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, так як належить до основних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до статті 18 Закону УкраїниПро державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантіїпередбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відсутність бюджетного фінансування вказаної витрати не позбавляє Позивача права на її отримання і не звільняє від обов`язку Відповідача її виплачувати.

Аналогічний правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 825/874/17.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" для проведення індексації. Відповідач зазначає фактично лише про те, що у межах коштів військової частини НОМЕР_2 , передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Поряд із вищевикладеним, суд зазначає і про те, що посилання Відповідача на роз`яснення Мінсоцполітики, Департаменту фінансів МО України є необгрунтованими, оскільки вказані документи не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частиною 6 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинними нормами права, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Роз`яснення Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть встановлювати порядок нарахування та/або припинення виплат індексації грошового забезпечення.

Посилання відповідача на неможливість проведення індексації грошових доходів за минулі періоди часу є безпідставними, оскільки така індексація позивачу не проведена з вини саме відповідача, а тому останній і повинен забезпечити її проведення та віднайти такий механізм.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.

Крім того, відповідачем у відзиві на позов зазначено, що за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно) індексація грошового забезпечення позивачу не виплачена з підстав відсутності наявного фінансового ресурсу.

Що стосується індексації грошового забезпечення з березня 2018 року, то відповідач у відзиві на позов посилається наПостанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"(що набрала чинності 01.03.2018), якою були підвищені розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців.

Отже, Військовою частиною НОМЕР_2 , як суб`єктом владних повноважень, не спростований факт не нарахування та не виплати заявнику індексації грошового забезпечення у період з 02.09.2013 по 05.11.2018.

Вирішуючи спір, суд зважає, що за загальним правилом як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Згідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Тому, з урахуванням запровадженогостатті 8 Конституції Українипринципу верховенства права та визначеногостаттею 2 КАС Українизавдання адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне обтяжити владного суб`єктавідповідача, обов`язком нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період 02.09.2013 по 05.11.2018 із урахуванням наявності підстав, визначенихЗаконом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІта Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Відповідно до пункту 3 та пункту 4 частини 2статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

Аналогічне застосування норм права здійснено: Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 у справі № 825/874/17 (адміністративне провадження № К/9901/17256/18), від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 (адміністративне провадження № К/9901/12055/19); Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 07.08.2019 у справі № 1140/3491/18, від 18.06.2019 у справі № 340/36/19.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 02.09.2013 по 05.11.2018.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 02.09.2013 по 05.11.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею26 жовтня 2022 року.

Суддя Сацький Р.В.