Рішення № 107004175, 28.10.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 204/10376/21

Провадження № 2/761/8806/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 жовтня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорн Хоф Інвест», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року представник позивача звернулась до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з даним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.06.2021 приватний нотаріус Остапенко Є.М., вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 217939 про стягнення заборгованості у розмірі 54 723 грн. 80 коп. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем Канцедалом О.О., було відкрито виконавче провадження №67662007. Представник позивача вважає, що вимоги не є безспірними і нотаріусом порушено порядок вчинення виконавчого напису ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30.12.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Красноградського районного суду м.Дніпропетровська від 02.02.2022 року справа №204/10376/21, залучено ТОВ "Хорн Хоф Інвест" до участі у справі в якості правонаступника ТОВ "Брайт Інвестмент".

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14.03.2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорн Хоф інвест», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, передано до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.

Матеріали справи містять підтвердження направлення ухвал Красноградського районного суду м.Дніпропетровська від 02.02.2022, 14.03.2021 року на адресу ТОВ «Хорн Хоф інвест», однак поштові відправлення з вмістом ухвал повернулись на адресу суду з довідкою ПАТ "Укрпошта" з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 16.06.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

Копію вказаної ухвали про відкриття провадження у справі було направлено на електронну адресу відповідача. Електронний лист з вмістом ухвали суду від 16.06.2022 доставлено адресату, про що у справі наявна відповідна довідка.

Такий спосіб повідомлення учасників судового процесу є належним та таким, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі № 761/14537/15-ц від 13.07.2022.

Отже, суд виконав свій обов`язок повідомити відповідача про розгляд справи та можливість подання у встановлений строк відзиву на позов, однак у встановлений в ухвалі строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, а також ураховуючи не заперечення представника позивача про ухвалення заочного рішення, що відповідає положенню п.3, 4 ч.1 ст.280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., вчинено виконавчий напис № 217939 про стягнення з позивача заборгованості за період з 10.02.2019 по 22.06.2021 в загальні сумі 54 673 грн. 80 коп. на користь ТОВ "Брайт інвестмент". Як вбачається з спірного виконавчого напису, заборгованість виникла за кредитним договором № 424/П/33/2007/980 від 23.07.2007 року.

Так, згідно договору про відступлення права вимоги №1801/К-1 від 18.01.2022 року, право вимоги за вказаною заборгованістю перейшло до відповідача.

Ухвалою Красноградського районного суду м.Дніпропетровська від 02.02.2022 справа № 204/10376/21, залучено ТОВ "Хорн Хоф Інвест" до участі у справі в якості правонаступника ТОВ "Брайт Інвестмент".

На підставі спірного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67662007 від 25.11.2021 року.

Представник позивача стверджує, що спірний виконавчий напис, вчинено нотаріусом на підставі кредитного договору, який не був засвідчений нотаріально, що порушує вимоги законодавства, а також за відсутності надсилання та отримання позивачем повідомлення застереження про заборгованість, що являється також порушенням процедури вчинення спірного виконавчого напису. Також представник позивача, акцентує увагу про пропуск строку позовної давності за кредитним договором та порушення ст.88 Закону України "Про нотаріат".

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, - ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат». Іншим актом законодавства, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, - п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»).

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно згаданої норми, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, що підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки.

За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 554/6777/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

При цьому, недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи даний позов, суд також бере до уваги наступний правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 13 жовтня 2021р. у справі №554/6777/17-ц.

У вказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Як убачається зі спірного виконавчого напису, приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію, відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, з огляду на що, суд зазначає наступне.

Так, вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Разом з тим, згадана постанова, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.

Зокрема, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова КМУ № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Спірний виконавчий напис, вчинений нотаріусом 23.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п.2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Суд констатує, відсутність в матеріалах справи доказів про безспірність суми заборгованості за кредитним договором. Зокрема, відповідачем, не було надано жодного доказу, що відповідач направляв позивачу повідомлення вимогу про заборгованість, також відсутні докази, що третій особі були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором, при цьому з матеріалів справи не вбачається, що сума заборгованості утворилась за період часу з 10.02.2019 по 22.06.2021 року, про що зазначено у виконавчому написі. Разом з тим, обов`язковою вимогою для видачі виконавчого напису є наявність нотаріально посвідченого кредитного договору, який в даному випадку відсутній.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положенню ст.16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17).

З огляду на викладене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заявлена позовна вимога ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення судових витрат, суд, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг, підписаного між позивачем та адвокатським бюро "Валентини Рашкової" на підставі Договору про надання правової допомоги № 01/12/21 від 03.12.2021 року, а також розрахунку витрат за надану правову допомогу, загальна вартість наданої правової допомоги склала 6000 грн.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.08.2022 у справі №711/1783/20 вказав, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідач не скористався правом надати свої заперечення стосовно співмірності витрат на правничу допомогу понесених позивачем.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, якими є витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, на відповідача слід покласти сплачені позивачем до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору - 908 грн.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що визначений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265, 272, 280, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорн Хоф інвест», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 217939 від 23.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 54 723 грн. 80 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорн Хоф інвест» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорн Хоф інвест»: м.Київ, вул.Тургенєвська, 34, ЄДРПОУ 44440150;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович: м.Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5;

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович: Київська область, м.Вишгород, «Карат» промисловий майданчик. 5А, оф. 507.

Повний текст судового рішення складено: 28.10.2022 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА