Рішення № 107003846, 28.10.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10613/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Буткевич Л.В.,

учасники справи:

представник позивача - Мельник М.М.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Комарницький М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання, -

установив:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про продовження строку затримання посилаючись на те, що 29.04.2022 року співробітниками ДСР НП України виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживав без документів, які б надавали йому право на проживання в Україні. В подальшому його було доставлено до службового приміщення міграційної служби по АДРЕСА_1 . В ході перевірки було встановлено, що відповідач прибув до України 01.05.2017 року з приватною метою, перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Гоптівка». Паспортний документ у відповідача відсутній, інших документів, на підставі яких було б можливо ідентифікувати його особу не надавалось. Відповідач не має постійного та законного джерела доходів, із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні до міграційної служби він не звертався, будь-яких інших дій для легалізації факту перебування на території України не вживав. З огляду на дані обставини, міграційна служба звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення перевірки відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. 02.05.2022 року судом увалено рішення у справі № 755/3456/22 про затримання відповідача строком на шість місяців. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Міграційною службою було вжито вичерпних заходів задля ідентифікації відповідача та оформлення на його ім`я документів, що надало б йому право перетину державного кордону для виїзду з України. Так, 10.05.2022 року міграційною службою до департаменту Державної міграційної служби України було направлено належним чином завірено копії матеріалів справи відносно відповідача для подальшої реалізації передбачених законодавством заходів та дій щодо реадмісії іноземців в рамках своєї компетенції. 26.05.2022 року від Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист, згідно якого листом ДМС від 23.05.2022 року № 8.3-5856/1-22 інформація щодо Тітова Євгенія надіслана до Національного інформаційного бюро, яке на базі державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» з метою розгляду питання щодо включення його до списку обмінного фонду полоненими для подальшого обміну на громадян України. 06.07.2022 року у відповідь на попереднє звернення міграційної служби щодо сприяння у встановленні комунікації з дипломатичними установами РФ з метою підтвердження факту належності до громадянства Росії (ідентифікації), документування та подальшої реадмісії відповідача до країни походження, служба отримала листа від Міністерства закордонних справ України, яким повідомлено зокрема, що через повномасштабну агресію РФ проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та Росією розірвані, діяльність посольства та консульських установ держави-агресора на території України припинена, представлення інтересів РФ дипломатичними представництвами не здійснюється, що унеможливлює надання органами дипломатичної служби України будь-якого сприяння у підтвердженні особи і документуванні громадян країни-агресора, та відповідно, розгляд направлених до МЗС звернень. Отже, відповідач не має жодного документу, який надавав би йому право перетину державного кордону для виїзду з України. Відтак, міграційна служба не має можливості забезпечити виконання рішення суду в частині ідентифікації та реадмісії відповідача до країни походження. Протягом усього строку перебування в Волинському ПТПІ відповідач не виявив ініціативи у співпраці з органами міграційної служби через відсутність особистого наміру отримувати документи, на підставі яких його ідентифіковано та повернуто до Росії. Таким чином, міграційна служба у співпраці з Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України вжито вичерпних заходів щодо виконання рішення суду в частині ідентифікації та забезпечення передачі відповідача відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але фактично завершити цю процедуру наразі неможливо, що обумовлено обставинами, які виникли в наслідок розпочатої Росією війни проти України. З огляду на викладене, просить продовжити строк затримання відповідача на шість місяців.

В судовому засіданні представник позивача підтримав обставини викладені в позовній заяві, вимоги, просив їх задовольнити. Зауважив, що ними було вчинено всі необхідні дії для ідентифікації відповідача, проте, через розірвання дипломатичних зв`язків з Російською Федерацію в наслідок повномасштабної агресії останньою, позбавлені на даний час ідентифікувати відповідача.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково послався на те, що він п`ять років перебуває в Україні, та з його боку жодних порушень не було. Він вже півроку знаходиться в пункті тимчасового перебування іноземців, та нічого крім тиску не заробив. Перебуваючи на свободі міг чимось займатись, зокрема волонтерством. Підтвердив, що при перетині кордону України він мав паспорт, проте згодом його втратив. За поновленням паспорту не звертався. В Україні разом з друзями займався підприємницькою діяльністю. Документи для законного перебування на території України не оформляв. Вважає, що порушено процедуру затримання.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві. Додатково зазначив, що 29.04.2022 року відповідача та ще трьох його друзів було затримано в Львівській області, потім перевезли до м. Києва. Відповідач злочинів на території України не вчиняв, а навіть приймав участь у волонтерській діяльності в благодійному фонді. Позов вважає необґрунтованим оскільки позивачем не було здійснено достатніх заходів для встановлення особи відповідача. Вважає затримання відповідача незаконним, так як для його поміщення до пункту мали бути обґрунтовані обставини, відсутнє рішення про добровільне залишення території України, відсутнє рішення про його видворення. Зауважив, що відповідач співпрацював з прикордонниками. Не надано позивачем і належних доказів на підтвердження заявлених вимог.

Представником позивача було забезпечено участь перекладача Коненко І.Ю., яка перебувала в судовому засіданні. Відповідач в судовому засіданні відмовився від послуг перекладача, повідомивши суд та учасників процесу, що він розуміє та володіє українською мовою. Це підтвердив і представник відповідача в судовому засіданні.

В процесі розгляду справи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду відбулося відключення електропостачання, у зв`язку з чим представник позивача та представник відповідача за погодженням з відповідачем, подали заяви про завершення розгляду справи без їх присутності.

Представник позивача додатково зазначив про те, що заявлені позовні вимоги підтримує, та просить їх задовольнити в повному обсязі. З приводу задоволення клопотання про взяття на поруку та заяви про внесення застави заперечував, відповідач наразі не ідентифікований, грубо порушив вимоги чинного міграційного законодавства України, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду з України, а також, наявні обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення суду про його реадмісію, перешкоджатиме проведенню процедури реадмісії, а також, існує ризик його втечі.

Представник відповідача додатково зазначив, що відповідач вживав всіх можливих заходів для власної ідентифікації. Відповідач у умовах несвободи був позбавлений можливості відшукати власні документи. Крім того, позивач не вжив всіх заходів для ідентифікації відповідача. Рішення про примусове видворення відповідача наразі відсутнє, що є обов`язковою умовою для його тримання. Просив передати відповідача на поруки БФ «Громадська Надія» або зобов`язати внести заставу, що передбачено ст. 289 КАС України. Тим паче, товариша відповідача, який також був затриманий, рішенням суду 27.10.2022 року за аналогічним позовом, зобов`язано внести заставу. Крім того, позов, який є на розгляді в суді, є позовом про примусове видворення, при цьому, жодного рішення міграційної служби про видворення відповідача не існує, і позов не подавався. Єдиною вимогою у цій справі є продовження строку. Вважає, що розірвання дипломатичних зв`язків із Російською Федерацією не є обґрунтованою підставою неможливості ідентифікувати відповідача. Враховуючи викладені заперечення у відзиві на позов, в даній заяві, процесуальні норми, діюче законодавство України та практику Європейського Суду, просив застосувати до відповідача менш суворі заходи - взяття на поруки або зобов`язання внести заставу.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного.

Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 24.10.2022 року.

24.10.2022 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

26.10.2022 року матеріали передано на розгляд.

26.10.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

27.10.2022 року представником відповідача подано клопотання БГ «Громадська надія» про взяття Тітова Є. на поруку та нотаріально посвідчена заява громадянина України ОСОБА_1 про внесення за ОСОБА_1 застави у розмірі 1 000 000,00 грн.

27.10.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Встановлено, що 02.05.2022 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 755/3456/22 за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, яким вирішено затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2022 року рішення першої інстанції у справі № 755/3456/22 залишено без змін.

З наданих документів убачається, що 29.04.2022 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області звернулось із листом за № 8010.8.1-11143/80.2-22 до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням повідомити засобами дипломатичних каналів, дипломатичну установу Російської Федерації про перебування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 в Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, як такого, що перебуває на території України з порушенням міграційного законодавства, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

10.05.2022 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області листом за № 8010.8.3-11894/80.4-22 повідомило Державну міграційну службу України про прийняття Дніпровським районним судом м. Києва 02.05.2022 року рішення щодо затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, з поміщенням до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України до 29.10.2022 року включно. З метою виконання рішення суду в частині забезпечення передачі вказаного громадянина відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію направлено копії матеріалів справи.

Листом № 8.3/911-22 від 26.05.2022 року Державна міграційна служба України повідомила Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області про те, що листом від 23.05.2022 року № 8.3-5856/1-22 інформація стосовно громадянина Російської Федерації Тітова Євгенія надіслана до Національного інформаційного бюро, яке діє на базі державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» з метою розгляду питання щодо включення до списку обмінного фонду полоненими для подальшого обміну на громадян України.

06.07.2022 року Міністерство закордонних справ України листом № 71/15-500-48091 повідомило Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області на звернення щодо надання сприяння в ідентифікації та документуванні затриманих на території України громадян Російської Федерації, що через повномасштабну агресію РФ проти України дипломатичні відносили між каїнами розірвані, діяльність посольства та консульських установ держави-агресора на території України припинена, представлення інтересів РФ дипломатичним представництвом третьої держави в Україні не здійснюється, що унеможливлює надання органами дипломатичної служби України будь-якого сприяння у підтвердженні особи і документуванні громадян країни-агресора та, відповідно, розгляд направлених до МЗС звернень. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами частини 1 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно з частиною 13 статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Отже, строк затримання може бути продовжений з метою ідентифікації або з метою забезпечення видворення за межі території України, або з обома складовими цієї мети. А процедурі видворення передує процедура документування, яка передбачає виготовлення необхідних документів (проїзних документів та сертифікатів на повернення консульськими установами визначений законодавством країни належності до громадянства іноземця) із зазначенням точних реквізитів відповідача.

Аналогічні положення визначено також пунктом 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Згідно з частинами 2, 3 статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

За змістом статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі Chahal v. The U.K . Арр. 22414/93, 15 November 1996 будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Amuur v. France», Арр. 19776/92, 25 June 1996 та у справі «Dougoz v Greece», App. no. 40907/98, 6 March 2001 вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

На підставі частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частиною 1 ст. 29 Закону передбачено, що передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію» від 05.06.2013 за № 324-VII ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію.

По даній справі встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно. Документів, які підтверджують його особу, не має, у зв`язку з чим рішенням суду його було затримано з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців. 29.10.2022 року завершується термін тримання ОСОБА_1 у Волинському ПТПІ.

Крім того, за час перебування в Волинському ПТПІ ОСОБА_1 не виявив ініціативи у співпраці з органами міграційної служби, не виявив бажання отримувати документи.

Вжитими позивачем заходами встановити особу відповідача, не виявилось можливим. Через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвані. Діяльність посольства та консульських установ держави-агресора на території України припинена. Представлення інтересів Російської Федерації дипломатичним представництвом третьої держав в Україні не здійснюється. Дані обставини унеможливлюють ідентифікацію відповідача, який являється громадянином Російської Федерації.

Викладені обставини та норми діючого законодавства свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

З приводу клопотання БФ «Громадська надія» про взяття ОСОБА_1 на поруки та заяви ОСОБА_1 про внесення за ОСОБА_1 застави у розмірі 1 000 000,00 грн., суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для їх застосування, оскільки нормами ст. 289 КАС України при розгляді позову про продовження строку затримання такі питання не вирішуються. Питання щодо взяття іноземця або особи без громадянства на поруки та внесення застави розглядаються при подачі адміністративного позову про примусове видворення чи про застосування судом до іноземця або особи без громадянства відповідних заходів, за наявності підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії, або існує ризик її втечі, а також у разі відсутності документів, що дають право на виїзд з України. Окрім того, суб`єктами подачі даних питань являються відповідні державні органи. В даному випадку, за позовом міграційної служби відносно ОСОБА_1 було застосовано захід у вигляді затримання.

Доводи відповідача та його представника судом не приймаються до уваги, вони є безпідставні при вирішенні спору про продовження строку затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд, -

вирішив :

Адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання - задовольнити.

Продовжити строк затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 28.10.2022 року.

Суддя: