Рішення № 107003088, 19.10.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/16745/21

н/п 2/953/1071/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 представник КП «ХТМ» звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за теплову енергію за період 01.10.2009-01.12.2018 в сумі 175375,52 грн., інфляційні витрати 7106,76 грн., три проценти річних 2162,00 грн., та стягнути судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення підвалу №X загальною площею 40,8 кв.м., та нежитлові приміщення підвалу №11-1, №11-2 загальною площею 25,8 кв.м., що розташовані в літ. «А-5» по АДРЕСА_1 . Відповідачем договір купівлі-продажу теплової енергії не укладено, однак остання користувалась послугою без договору та без оплати. Довгий час у співробітників КП «Харківські теплові мережі» не було доступу до нежитлових приміщень вказаного будинку для складання акту. У грудні 2018 року відповідач звернулась до позивача з заявою про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії, та відповідно до наданого звернення було надано допуск до нежитлових приміщень відповідача та складено акт без договірного користування. Акт обстеження було складено лише 24.01.2019, тому представник позивача просить вважати строком позовної давності дату складання акту, та відповідно до якого, нежитлові приміщення відповідача обладнані системою централізованого опалення, гаряче водопостачання відсутнє, реконструкція опалення не проводилася. Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення/відключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії. Позивач провів нарахування відповідачу на бездоговірне користування тепловою енергією за період з 01.10.2009 по 01.12.2018, та спрямовані відповідні рахунки відповідачу, які сплачені не були. Борг за користування тепловою енергією за період з 01.10.2009 по 01.12.2018 складає 175375,52 грн. У зв`язку з тим, що приміщення відповідача не обладнано окремим тепловим вводом, КП «ХТМ» не має технічної можливості здійснити їх відключення. Також позивач просить стягнути станом на 01.06.2021 інфляційні втрати 7106,76 грн., та 3% річних 2162,00 грн.

23.11.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що вказані нежитлові приміщення належать їй на праві власності, та вона їх використовує як фізична особа, та не здійснює підприємницьку діяльність у спірному приміщенні підвалу. Вимога щодо застосування початку перебігу позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України є незаконною, оскільки підключення/відключення будинку здійснюється у присутності балансоутримувача ОСББ, та без доступу до підвальних приміщень цього зробити неможливо. Також відповідач просила застосувати строки позовної давності, та вказала, що її борг складає 5195,68 грн., що вона визнає, та вказала, що підстав нарахування інфляції та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України у позивача у період коронавірусної хвороби не існує, а тому в задоволенні цієї вимоги просила відмовити.

Представник позивача КП «ХТМ» в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними в справі матеріалами, та позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась у встановленому законом порядку, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила застосувати строки позовної давності, та з позовними вимогами в межах строку позовної давності у сумі 5195,68 грн. погодилась.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, та за наявними в справі доказами за правилами спрощеного позовного провадження.

01.09.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зуб Г.А.

26.09.2021 судом здійснено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 26.09.2021.

Ухвалою судді від 30.09.2021 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення підвалу №X, 11-1, 11-2, загальною площею 66,6 кв.м. в літ. «А-5» по АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що відповідач користувалась тепловою енергією, яку подавав у нежитлове приміщення підвалу, а в цілому в централізовану систему теплопостачання всього будинку КП «ХТМ», що підтверджується актами про підключення та відключення опалення в житловому будинку по АДРЕСА_1 .

24.01.2019 представниками КП «ХТМ» складений акт обстеження системи тепло споживання об`єкта №174/6762, згідно якого система теплопостачання єдина із системою теплопостачання житлового будинку, в який вбудоване нежитлове приміщення споживача теплової енергії. Відповідачу надано припис виконати розрахунок теплового навантаження та укласти договір купівлі-продажу теплової енергії. Припис відповідачем не виконано.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано розрахунок теплового навантаження на опалення. За період з 01.10.2009 по 01.12.2018 позивачем здійснено нарахування відповідачу безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 175375,52 грн. Вказана сума розрахована у відповідності з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Тобто регулювання відносин здійснюється щодо постачання теплової енергії, яка призначена для купівлі продажу. Основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно п. 3 Правила користування тепловою енергією споживач теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

За положеннями частини першоїстатті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно з пунктом 25 Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Встановивши, що рішення про відключення нежитлових приміщень, які належать на праві власності відповідачу, від системи теплопостачання постійно діючою міжвідомчою комісією органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади не приймалося, зазначені послуги, які надає КП «ХТМ», відповідачем фактично споживались за період з 01.10.2009 по 01.12.2018, належних доказів ненадання цих послуг відповідачем не надано, та відповідач повинна була сплачувати їх вартість позивачу, однак не сплатила.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому поміж інших прав і обов`язків сторін на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно дост.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК Українивстановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1ст.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З ч. ч.1, 2ст.264 ЦК Українивбачається, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Днем подання позову (заяви) слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається заява (а в разі подання її безпосередньо до суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Враховуючи, що представник позивача звернувся до суду з даним позовом 01.09.2021, суд вважає за необхідне застосувати 3-річний строк позовної давності, і задовольнити позовні вимоги частково, взявши до уваги розрахунок самого позивача (а.с. 5, зворотній бік) та альтернативний розрахунок заборгованості, наданий відповідачем (а.с.55), з яким суд погоджується, та суд задовольняє позов частково у цій частині в межах строку позовної давності, та в межах заявлених позовних вимог, та стягує з відповідача заборгованість за період з 01.09.2018 по 01.12.2018 в розмірі 5195,68 грн. (370,15 грн. жовтень 2018 року + 4825,53 грн. листопад 2018 року), а в іншій частині суд відмовляє за наведених вище підстав, та вважає необґрунтованими доводами сторони позивача про початок перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Закріплена в п. 10 ч. 3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за

житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

У зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані інфляційні витрати за період з 01.01.2021-31.05.2021 в розмірі 7106,76 грн., та 3% річних за прострочення нею виконання грошового зобов`язання за період з 01.01.2021-31.05.2021 в розмірі 2162,00 грн. Посилання відповідача на норми ЗУ №530-ІХ в даному випадку є необґрунтованими, оскільки правовий аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що наявність заборони на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його нарахування та стягнення неустойки(штрафів,пені)за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, яка містить у п.4 ч.3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 530-ІХ від 17.03.2020 - не поширюється на вимоги кредитора, які грунтуються на нормі ст. 625 ЦК України, так як норма статті 625ЦК передбачає нарахування процентів із застосуванням індексу інфляції, що має компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а нарахування 3 % річних від простроченої суми є платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією у розумінні положеньстатті 549 ЦК України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за теплову енергію за період з 01.09.2018 по 01.12.2018 в розмірі 5195,68 грн., три відсотки річних в розмірі 2162,00 грн. 00 коп., та сума інфляційних витрат в розмірі 7106,76 грн., а від так позовні вимоги у вказаній частині є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а в іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити за наведених вище обставин

У відповідності до ст. 141 ч.1 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 217 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76,141, 206,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, заборгованість за теплову енергію за період з 01.09.2018 по 01.12.2018 в розмірі 5195 грн. 68 коп., три відсотки річних в розмірі 2162 грн. 00 коп., та суму інфляційних витрат в розмірі 7106 грн. 76 коп., а всього 14464 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривень 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, витрати по оплаті судового збору в розмірі 217 (двісті сімнадцять) гривень 00 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119.

Відповідач ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2022 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ